Ухвала
16 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 607/2024/18
провадження № 61-46892ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Кристал Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня
2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кристалбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Кристалбанк» (далі - АТ «Кристалбанк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (далі - ПН КМНО Гуревічов О. М.), Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - Тернопільський міський відділ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
22 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року, позов ОСОБА_1 до АТ «Кристалбанк», треті особи ПН КМНО Гуревічов О. М., Тернопільський міський відділ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено.
Визнано виконавчий напис, вчинений ПН КМНО Гуревічовим О. М. 21 вересня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за № 1462 таким, що не підлягає виконанню.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У листопаді 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Кристал Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, заявник просив, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На обгрунтування поважності пропуску строку заявник зазначив, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду АТ «Кристалбанк» отримало засобами поштового зв'язку 10 жовтня 2018 року.
За змістом частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення прощенного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Вивчивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, вважаю, що причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником, є поважними, касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення копії оскаржуваної постанови, а тому строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом спору в даній справі визнання виконавчого напису нотаріуса за змістом якого ОСОБА_1 запропоновано задовольнити вимоги АТ «Кристалбанк» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 49 290, 62 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене,справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обгрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня
1997 року).
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Поновити Акціонерному товариству «Кристал Банк» строк на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року та постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною Акціонерного товариства «Кристал Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кристалбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик