Ухвала
31 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 2-1002/12
провадження № 61-22351 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4;
відповідачі: Кам'янобрідська районна у м. Луганську рада, ОСОБА_6;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська у складі судді Чалого А. В. від 18 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Іванової І. П., Фарятьєва С. О., Лісіциної А. І., від 26 лютого 2014 року,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Кам'янобрідської районної у м. Луганську ради, ОСОБА_6 про визнання рішень районної ради та державного акту про право постійного користування землею недійсними, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що у 1995 році він звернувся із заявою до Кам'янобрідської районної у м. Луганську ради про виділення йому у постійне користування земельної ділянки під будівництво будинку. Йому була запропонована земельна ділянка по АДРЕСА_1. Зібрані ним необхідні документи для виділення цієї земельної ділянки за його проханням ОСОБА_6 подала на оформлення, після чого він розпочав на цій земельній ділянці будівництво. Звернувшись до районної ради за рішенням про виділення земельної ділянки, йому стало відомо, що земельна ділянка виділена не йому, а ОСОБА_6 У подальшому ОСОБА_6 пояснила, що для переоформлення документів їм необхідно разом звернутися до виконавчого комітету районної ради, проте до теперішнього часу документи так і не було переоформлено. Крім того, 23 листопада 2005 року ОСОБА_6 отримала зазначену земельну ділянку у власність. Вважав, що рішення Кам'янобрідської районної у м. Луганську ради про виділення земельної ділянки ОСОБА_6 у постійне користування під будівництво, а також про передачу цієї земельної ділянки у подальшому їй у власність є незаконними та такими, що не мають юридичної сили, оскільки вони були прийнятті на підставі фіктивних документів.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд: визнати рішення Кам'янобрідської районної у м. Луганську ради від 12 вересня 1995 року № 153/5 про виділення ОСОБА_6 у постійне користування земельної ділянки під будівництво недійсним; визнати рішення Кам'янобрідської районної у м. Луганську ради від 23 листопада 2005 року № 34/42 про передачу у власність ОСОБА_6 земельну ділянку шляхом приватизації, яка розташована по АДРЕСА_1, недійсним; визнати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 03 жовтня 1995 року ОСОБА_6, недійсним; зобов'язати виконавчий комітет Кам'янобрідської районної у м. Луганську ради прийняти рішення про виділення йому у постійне користування земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.
РішеннямКам'янобрідського районного суду м. Луганська від 18 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено неправомірності дій Кам'янобрідської районної у м. Луганську ради при винесені оскаржуваних рішень від 12 вересня 1995 року № 153/5 та від 23 листопада 2005 року № 34/42, а також при видачі ОСОБА_6 державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою.
З касаційного провадження та доданої до касаційної скарги ухвали апеляційного суду Луганської області від 26 лютого 2014 року вбачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 18 грудня 2013 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, так як не дослідили та не оцінили у повній мірі подані ним на підтвердження своїх вимог докази, унаслідок чого не встановили усіх обставин справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2014 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали із Кам'янобрідського районного суду м. Луганська.
Вимоги зазначеної ухвали суду касаційної інстанції у частині витребування цивільної справи не виконано, що підтверджено листом Марківського районного суду Луганської області від 12 вересня 2014 року № 3390/14-вих., що свідчить про втрату судової справи.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційне провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2018 року до Марківського районного суду Луганської області направлено копії матеріалів касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Кам'янобрідської районної у м. Луганську ради, ОСОБА_6 про визнання рішень виконавчого комітету районної ради та державного акту про право постійного користування землею недійсними, зобов'язання вчинити певні дії для відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 30 серпня 2018 року провадження у вищевказаній справі у редакції наведених вище судових рішень відновлено частково. Відновлено втрачене судове провадження в частині рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 18 грудня 2013 року. В іншій частині, а саме в частині ухвали апеляційного суду Луганської області від 26 лютого 2014 року, відновити вказану цивільну справу не виявилося можливим.
Згідно з частиною третьої статті 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
За змістом пункту 2 частини четвертої статті 328 ЦПК України 2004 року, чинного на час ухвалення рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 18 грудня 2013 року, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку.
Аналогічні положення закону містяться у ЦПК України, чинного на час касаційного перегляду справи.
Так, у частині другій статті 17 ЦПК України визначено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційне провадження відкрите, а відсутність відновленого судового рішення апеляційного суду перешкоджає касаційному перегляду справи, то касаційне провадження слід закрити.
При цьому учасникам справи роз'яснюється, що у зв'язку неможливістю відновити втрачене судове провадження у повному обсязі, то вони не позбавлені можливості повторно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 18 грудня 2013 року у загальному порядку.
Керуючись статтями 389, 400, 494 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 18 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 лютого 2014 року закрити.
Роз'яснити заявнику про його право на повторне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 18 грудня 2013 року на загальних підставах.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк