31 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 592/3565/17-ц
провадження № 61-14410св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2017 року, ухвалене у складі судді Чернобая О. І., та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 25 травня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Бойка В. Б., Кононенко О. Ю. Ткачук С. С.,
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що у період з 1 лютого 1983 року по 2 листопада 2016 року перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».
Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання у квітні 2003 року йому встановлено наступні професійні захворювання: силікоз І ступеню, хронічний обструктивний бронхіт ІІ ступеню у фазі ремісії, емфізема легень ІІ ступеню, легенева недостатність ІІ ступень (захворювання професійне); нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху професійного характеру (основний діагноз) та гіпертонічна хвороба І ступнею, вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок, РОХП з алгічним синдромом (супутній діагноз).
Зазначає, що до виникнення вказаних професійних захворювань призвела недосконалість технічного процесу і неефективність засобів індивідуального захисту на виробництві; у зв'язку з захворюванням йому встановлено ІІІ групу інвалідності із втратою 60% працездатності.
Оскільки через наявність захворювань він постійно страждає на болі у серці і легенях, не може тривалий час знаходитись в погано провітрюваних приміщеннях, має постійну задишку і приступи кашлю, а також повинен регулярно лікуватися, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача у відшкодування завданої йому у зв'язку з ушкодженням здоров'я моральної шкоди 60 000 гривень.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2017 року позов задоволено частково. Стягнено з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, 11 000 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з доведеності завдання ОСОБА_4 моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням, обов'язок з відшкодування якої покладається на відповідача, як на уповноважену у сфері соціального страхування від професійного захворювання, яке спричинили втрату працездатності, особу.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 25 травня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4 і відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми відхилено, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача та про визначення розміру відшкодування у сумі 11 000 гривень, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з'ясування обставин справи.
У червні 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2017 року і ухвалу апеляційного суду Сумської області від 25 травня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що з 1 січня 2015 року Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є неналежним відповідачем у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з професійним захворюванням, так як згідно з внесеними до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» змінами обов'язок з відшкодування такої шкоди покладається на роботодавця постраждалої особи.
Вважає, що ОСОБА_4 не довів завдання йому моральної шкоди ушкодженням здоров'я, зокрема порушення нормальних життєвих зв'язків, неможливість продовження активного життя та настання інших негативних наслідків.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і зупинено виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2017 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 листопада 2017 року до участі у справі залучено правонаступника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 1 лютого 1983 року по 2 листопада 2016 року перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».
Відповідно до акта розслідування причин виникнення хронічного професійного-захворювання № 38 від 8 квітня 2003 року ОСОБА_4 встановлені наступні професійні захворювання: силікоз І ступеню, 1/1, s/s, хронічний обструктивний бронхіт ІІ ступеню в фазі ремісії, емфізема легень ІІ ступеню, легенева недостатність ІІ ступеню (захворювання професійне); нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху професійного характеру (основний діагноз) та гіпертонічна хвороба І ступеню, вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок, РОХП з алгічним синдромом (супутній діагноз).
Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії від 3 червня 2003 року ОСОБА_4 встановлено 55% стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.
З довідки № 250140 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 17 червня 2014 року суди встановили, що з 3 червня 2014 року ступінь втрати ОСОБА_4 працездатності склав 60% і йому встановлено ІІІ групу інвалідності.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що належною особою, на яку покладається обов'язок з відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, є відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області.
Проте такі висновки судів попередніх інстанцій помилкові.
Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV.
Норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV у редакції Закону, чинній з моменту його прийняття і до внесення змін Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, передбачали, що: відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац четвертий статті 1); у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому Фондом провадиться страхова виплата за моральну шкоду (частина третя статті 28); моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (частина третя статті 34 Закону).
Системний аналіз статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV свідчить про те, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплат у порядку відшкодування моральної шкоди, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності висновком медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 27 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року № 3235-IV та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V зупинено на 2006 та 2007 роки дію вказаних норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, які передбачали виплату Фондом потерпілому страхової виплати за моральну шкоду.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набрав чинності з 20 березня 2007 року, до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV внесено зміни, згідно з якими виключені норми про здійснення Фондом потерпілому страхової виплати за моральну шкоду.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці»від 28 грудня 2014 року № 77-VIII викладено у новій редакції Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»набрав чинності з 1 січня 2015 року.
Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.
Закріплений у статті 58 Конституції Українипринцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їх становище не погіршиться прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).
Відповідно до статті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Положення частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»у редакції Закону, чинній з 1 січня 2015 року, щодо того, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України, не містять вказівки на зворотну дію закону в часі, що узгоджується зі змістом частини першої статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України.
Вказаними положеннями Закону право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК Українита статтею 237-1 КЗпП України їм надано право вимагати відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Судами встановлено, що з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми ОСОБА_4 звернувся 29 березня 2017 року.
На правовідносини сторін, які виникли у зв'язку з пред'явленням цього позову, поширює свою дію Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»у редакції Закону, чинній з 1 січня 2015 року.
Таким чином, на час виникнення між ОСОБА_4 і відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми спору щодо відшкодування моральної шкоди законодавство покладає відповідальність за відшкодування цієї шкоди на роботодавця і не передбачає можливості такого відшкодування Фондом, що свідчить про безпідставність пред'явлених позовних вимог.
Суди першої і апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення законодавства, чинного на час встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, а не на час виникнення спірних правовідносин, тобто на день звернення до суду із відповідним позовом, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, суд касаційної інстанції задовольняє касаційну скаргу, скасовує рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2017 року і ухвалу апеляційного суду Сумської області від 25 травня 2017 року та ухвалює у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2017 року і ухвалу апеляційного суду Сумської області від 25 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.
ОСОБА_4 у задоволенні позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов О. В. Ступак Г. І. Усик