Постанова
Іменем України
07 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 527/1614/17
провадження № 61-14497св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А.С., Усика Г.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро» на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Левицької Т. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року у складі суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро» (далі - ТОВ «Новомосковськ Агро») про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку, уточнивши позовні вимоги просив зобов'язати позивача повернути належну йому на праві власності земельну ділянку площею 3,40 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області.
Позовна заява мотивована тим, що 08 серпня 2008 року між ним та ТОВ «Новомосковськ Агро» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років, за умовами якого відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату кожного року не пізніше 20 грудня в розмірі 2% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки - 809 грн 79 коп. на рік з подальшими індексаціями.
Вказаний договір оренди земельної ділянки до теперішнього часу не зареєстрований у відділі Держкомзему, у зв'язку з чим не набув чинності та не створює для його сторін прав і обов'язків, крім того відповідачем не виконувалися умови цього договору й станом на час звернення до суду з даним позовом не сплачено жодних грошових коштів в рахунок плати за користування земельною ділянкою.
Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка перебуває у відповідача без законних підстав, ОСОБА_4 просив зобов'язати ТОВ «Новомосковськ Агро» передати йому земельну ділянку загальною площею 3, 40 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, у стані придатному для цільового використання.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано ТОВ «Новомосковськ Агро» передати ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 3, 40 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, у стані придатному для цільового використання.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач без належної правової підстави користується належною позивачу на праві власності земельною ділянкою.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Новомосковськ Агро» відхилено, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
13 березня 2018 року ТОВ «Новомосковськ Агро» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно розірвали договір оренди земельної ділянки, припинивши його дію, оскільки відповідачем дотримано вимоги статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» й виконано умови договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати та не надали належної оцінки тому, що первинні бухгалтерські документи на підтвердження сплати орендної плати, знищені у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання. Судами не враховано, що державна реєстрація договору оренди не проведена у зв'язку з бездіяльністю самого позивача та не застосовано відповідно до заяви відповідача наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Сторони не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Установлено, що позивачу ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 17 березня 2004року на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 3,40 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області.
08 серпня 2008 року між сторонами укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років, пунктом 15.1 якого встановлено, що договір набуває чинності після підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».
Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Статтею 2та підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.
Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням статей 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК Українидоговір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.
Установлено, що станом на час розгляду справи, державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного 08 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Новомосковськ Агро», в управлінні Держкомзему не проведено, що не заперечується та визнається сторонами у справі.
Таким чином суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, оцінюючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для використання спірної земельної ділянки, оскільки договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, за відсутності його державної реєстрації, не набув чинності.
Також є обґрунтованим висновок судів про те, що позивач, звертаючись до суду з указаним позовом за захистом своїх порушених прав, не пропустив позовну давність, оскільки позивач є власником земельної ділянки та не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки.
За вказаних обставин не можуть бути враховані доводи касаційної скарги про недотримання судами положень статей 256, 267 ЦК України та незастосування строку позовної давності.
Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно розірвали договір оренди земельної ділянки, припинивши його дію не заслуговують на увагу, такі вимоги не були предметом судового розгляду, ОСОБА_4 заявлено позов про зобов'язання передати йому земельну ділянку в стані придатному для цільового використання.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Оскільки виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2017 року та постанови апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року було зупинено ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 березня 2018 року, у зв'язку із залишенням судових рішень без змін необхідно поновити їх виконання.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро» залишити без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. О. Кузнєцов
А.С. Олійник
Г.І. Усик