Постанова
Іменем України
12 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 607/2398/16-ц
провадження № 61-17543св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2016 року у складі судді Дзюбича В. Л. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Міщія О. Я., Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс» (далі - ТОВ «Компаньйон Фінанс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (далі - ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал») про визнання недійсним кредитного договору, додатку до договору відступлення права вимоги, заборони вчиняти дії, що принижують честь, гідність та ділову репутацію.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 17 листопада 2014 року нею підписана заява (оферта) № 1-192-718 із пропозицією укласти договір кредиту.
Із 2015 року на її адресу почали надходити телефонні повідомлення, а потім листи із погрозами та вимогою повернути ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» заборгованість за договором кредиту.
Вважає, що підписана нею заява (оферта) не може вважатися ні офертою, ні договором кредиту, оскільки за своєю формою та змістом не відповідає вимогам щодо договору кредиту та всупереч вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про захист прав споживачів» не містить усіх істотних умов, необхідних для укладення такого договору, зокрема інформації про найменування та місцезнаходження юридичної особи, якій подається заява, найменування фінансової операції, у ній відсутній детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача, не визначено порядок повернення кредиту та сплати відсотків за користуванням ним, порядок припинення дії кредитного договору, відсутнє застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення, не зазначена відповідальність кредитора при порушенні умов договору щодо умов видачі кредиту та щодо умов повернення кредиту, відсутня вказівка на умови дострокового розірвання договору.
ТОВ «Компаньйон Фінанс» порушено вимог статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: дії ТОВ «Компаньйон Фінанс» містять ознаки нечесної підприємницької практики, які полягають у введенні її в оману щодо умов договору.
Крім цього, при заміні кредитора, новий кредитор в обов'язковому порядку повинен відповідати вимогам законодавства, тобто мати конкретну організаційно-правову форму та банківську ліцензію. ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» не відповідає зазначеним вимогам, що відповідно позбавляє його права здійснювати будь-які дії пов'язані з кредитними операціями, у тому числі і вимагати повернення заборгованості.
Методи, які використовує ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал»: застосовування заходів, які принижують честь, гідність і ділову репутацію, протидія здійсненню права, порушення громадського порядку, розповсюдження конфіденційної інформації про боржника, надання боржнику неправдивої інформації щодо його боргу, штрафу, пені, завищення суми боргу, тощо, є грубим порушенням статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 32 Конституції України, частини четвертої статті 23 Закону України «Про інформацію», статті 1076 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частини третьої статті 512 ЦК України, частини другої, третьої статті 10 Закону України «Про захист персональних даних».
Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд визнати недійсним кредитний договір від 17 листопада 2014 року № 1-192-718, укладений між нею та ТОВ «Компаньйон Фінанс», визнати недійсним додаток № 1 «Реєстр боржників від 12 листопада 2015 року» до договору відступлення права вимоги від 12 листопада 2015 року № 20151112-Ф, укладеного між ТОВ «Компаньйон Фінанс» та ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал», заборонити ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» вчиняти будь-які дії, що принижують її честь, гідність та ділову репутацію.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2016 року у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підстави для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним відсутні, оскільки такий договір укладений із дотриманням вимог щодо його форми, підписаний обома сторонами, які у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали, позивач ознайомлена з умовами кредитування та підтвердила згоду на укладення договору своїм підписом, що є дотриманням положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Протягом терміну дії вказаного договору сторони вчиняли дії спрямовані на виконання його умов, у тому числі позивач, яка користувалася кредитними коштами, зверталася до ТОВ «Компаньйон Фінанс» із заявою про продовження терміну дії договору.
Вимоги позивача про визнання недійсним додатку № 1 «Реєстр боржників від 12 листопада 2015 року» до договору відступлення права вимоги від 12 листопада 2015 року № 20151112-Ф, укладеного між ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» та ТОВ «Компаньйон Фінанс», у частині інформації щодо позивача, та заборони вчиняти ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» будь-які дії, які принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, є безпідставними, оскільки ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» зареєстроване у встановленому законом порядку, здійснює діяльність з управління активами до складу яких можуть входити боргові зобов'язання, відступлення прав вимоги ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» до позивача проведено із дотриманням вимог закону, позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» дій, які принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, повно і всебічно дослідивши докази та надавши оцінку доводам сторін, правильно визначив характер правовідносин між сторонами та застосував закон, що їх регулює, у результаті чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
У березні 2017 року представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу на рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 09 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
У касаційній скарзі зазначено, що суди не дослідили усіх обставин справи, у порушення положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не врахували, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки банк не поінформував позивача про всі істотні умови договору, зокрема, про сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, що призвело до укладення договору на явно невигідних для нього умовах, а отже є підстави для визнання кредитного договору недійсним.
Крім того, відповідачі не довели належними та допустимими доказами те, що позивач повідомлений належним чином про зміну кредитора за оспорюваним договором.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що 17 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернулася до ТОВ «Компаньйон Фінанс» із підписаною заявою (офертою) № 1-192-718, яка містить пропозицію (оферту) щодо укладення кредитного договору «Стандартний», предметом якого є надання кредитних коштів у розмірі 535,00 грн зі строком дії до 01 грудня 2014 року зі сплатою разової комісії за користування кредитом у розмірі 35,00 грн.
Як вбачається із заяви (оферти) від 17 листопада 2014 року № 1-192-718, ОСОБА_4 просила укласти із нею кредитний договір відповідно до умов, викладених у частині першій цієї заяви, та умов надання та обслуговування кредитів ТОВ «Компаньйон Фінанс», затверджених наказом товариства від 15 серпня 2014 року № 228, згідно з яким надати їй кредитні кошти готівкою у національній валюті, із процентною ставкою та одноразовою комісією у розмірі, визначеному діючими тарифами ТОВ «Компаньйон Фінанс» на дату надання заяви у розмірі та на строк, що вказані у розділі 2 заяви «Кредитний Договір».
ОСОБА_4 підтвердила, що складовими та невід'ємними частинами кредитного договору є частина 1 заяви, умови надання та обслуговування кредитів, тарифи ТОВ «Компаньйон Фінанс», які розміщені ТОВ «Компаньйон Фінанс» у місці, в якому оформлено заяву, у мережі Інтернет на сайті www.kf.ua, у відділеннях ТОВ «Компаньйон Фінанс», з якими ОСОБА_4 ознайомлена, повністю згідна, зміст яких їй зрозумілий і положення яких вона зобов'язується неухильно дотримуватися.
Таким чином, підписана позивачем заява (оферта) свідчить про її волевиявлення на укладення кредитного договору на умовах зазначених у цій заяві (оферті).
Відповідно до пункту 2.1 умов надання та обслуговування кредитів ТОВ «Компаньйон Фінанс», затверджених наказом від 15 серпня 2014 року № 228, договір укладається шляхом акцепту товариством пропозиції (оферти) клієнта про укладення договору, викладеного у заяві. Договір вважається укладеним із дати акцепту товариством пропозиції (оферти) клієнта. Акцептом товариства пропозиції (оферти) клієнта про укладення договору є дії товариства по наданню кредиту.
ТОВ «Компаньйон Фінанс» прийняло (акцептувало) заяву (оферту) № 1-192-718, здійснивши передбачені для цього дії, а саме: надало у кредит грошові кошти у розмірі 535,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 17 листопада 2014 року № 757.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Отже, інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Положеннями статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У частині другій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору, передбачено перелік інформації, про яку споживача повинен повідомити кредитор перед укладенням договору.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди обґрунтовано виходили з того, що кредитний договір від 17 листопада 2014 року № 1-192-718 укладений із дотриманням вимог щодо його форми, підписаний обома сторонами, які у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали, позивач ознайомлена з умовами кредитування та підтвердила згоду на укладення договору своїм підписом. Протягом терміну дії вказаного договору сторони вчиняли дії спрямовані на виконання його умов, у тому числі позивач, яка користувалася кредитними коштами, зверталася до ТОВ «Компаньйон Фінанс» із заявою про продовження терміну дії договору.
Враховуючи наведене, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним, оскільки його умови не суперечать положенням законодавства.
Доводи заявника у касаційній скарзі про ненадання ТОВ «Компаньйон Фінанс» інформації, передбаченої статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у письмовій формі є безпідставними, оскільки вся необхідна для споживача інформація містилася у кредитному договорі, із умовами якого позивач погодилася та підписала його.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4, поданої її представником - адвокатом ОСОБА_5, залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 09 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак
С. О. Погрібний
Г. І. Усик