Постанова
Іменем України
31 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 703/2313/16-ц
провадження № 61-18741св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла-Енергоінвест»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2016 року у складі судді Фетісової Т. Л.,
У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла-Енергоінвест» (далі - ТОВ «Сміла-Енергоінвест») про захист прав споживача.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 липня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху та встановлено строк для надання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто заявнику.
ОСОБА_3 оскаржив ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви в апеляційному порядку.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 02 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для сплати судового збору.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Оскаржувана ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 у визначений строк не усунув недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.
ОСОБА_3 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про повернення йому апеляційної скарги. Вважає, що внаслідок незаконного повернення йому апеляційної скарги у зв'язку з несплатою судового збору його було обмежено у доступі до правосуддя. Судовий збір за подання апеляційної скарги у справі за позовом про захист прав споживача відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживача» не сплачується.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У статті 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справу № 703/2313/16-ц та матеріали касаційного провадження передано судді-доповідачеві.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
04 липня 2016 року ОСОБА_3 подав до суду позов до ТОВ «Сміла-Енергоінвест», у якому на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» просив визнати за ним права (11 вимог), визнати порушення відповідачем його прав (7 вимог) та стягнути грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 84 тис. грн. До позовної заяви ОСОБА_3 приєднав заяву про звільнення від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Ухвалами Смілянського міськрайонного суду від 06 липня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху із визначенням строку для надання доказів сплати судового збору.
На виконання вимог суду першої інстанції ОСОБА_3 надіслав заяву, у якій повторно, посилаючись на положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», просив звільнити його від сплати судового збору.
Ухвалою від 09 серпня 2016 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області визнав неподаною та повернув позовну заяву ОСОБА_3, на яку він подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про звільнення його, як споживача, від сплати судового збору.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 02 вересня 2016 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для сплати судового збору.
Увалою від 15 вересня 2016 року апеляційний суд Черкаської області від 15 вересня 2016 року повернув апеляційну скаргу заявнику.
Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції, застосувавши положення статей 121, 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), виходив із того, що заявник не виконав вимог ухвали суду щодо сплати судового збору.
Суд зробив висновок про те, що даний позов не пов'язаний з порушенням прав позивача, як споживача.
Однак із таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.
Позовна заява ОСОБА_3 обґрунтована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, в якій у вересні 2005 року було проведене відключення від централізованого теплопостачання шляхом демонтажу опалювальних приладів, спрямленням та ізоляцією стояків.
Судовим наказом Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 травня 2016 року з позивача на користь ТОВ «Сміла-Енергоінвест» стягнута заборгованість за централізоване опалення в сумі 14 195 грн, який ухвалою того ж суду від 21 червня 2016 року скасований у зв'язку з відсутністю договору про надання вказаних комунальних послуг.
Посилаючись на застосування відповідачем до нього нечесної та агресивної підприємницької практики (нарахування боргу за не надані послуги з теплопостачання за відсутності відповідного договору та вимога про його стягнення), на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_3 просив суд визнати за ним права (11 вимог), визнати порушення відповідачем його прав (7 вимог) та стягнути грошову компенсацію моральної шкоди, а також звільнити його як споживача від сплати судового збору.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням змісту позовних вимог, позивач на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору за подання вищезазначеної апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3, вищезазначених норм права не врахував і дійшов необґрунтованого висновку про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги в справі за позовом про захист прав споживача, порушивши при цьому право заявника на судовий захист.
Таким чином, апеляційним судом були допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому ухвала апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2016 року підлягає скасуванню з переданням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 411, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель
В. І. Крат
В. П. Курило