Іменем України
14 листопада 2018 року
Київ
справа №488/4226/16-а
адміністративне провадження №К/9901/15335/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 488/4226/16-а
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва (Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області
на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року (у складі судді Селіщевої Л. І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (у складі колегії суддів Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.),
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач або ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва (далі - відповідач або Управління), в якому просила:
визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва щодо призупинення виплати їй пенсії за віком з 01 червня 2015 року;
зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва відновити позивачу виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) з 01 червня 2015 року та виплатити заборгованість за минулий час за період з 01 червня 2015 року по день розгляду справи.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що у 2010 році їй була призначена пенсія за віком, і відповідач сплачував її до 01 квітня 2015 року. Припинення виплати пенсії було пов'язано з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІ (далі - закон № 213-VІ), яким були внесені зміни до абзацу другого частини першої статті 47 Закону № 1058-IV. Згідно зазначених змін, тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених у тому числі, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання, не виплачується. В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ (далі - Закон № 911-VІІІ) строк дії вказаних обмежень був продовжений на період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Законами № 213-VІІІ та № 911-VІІІ також були внесені зміни до Закону № 2453-VI та викладено у новій редакції абзац перший і другий частини п'ятої статті 141 було викладено у новій редакції: тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
У зв'язку із цим відповідач з 01 квітня 2015 року припинив виплату пенсії позивачці, і на її вимогу поновити виплату відповів відмовою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва - залишено без задоволення. Постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відмова відповідача у поновленні виплати пенсії позивачки є цілком протиправною та порушує право позивача на отримання пенсії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, як такі, що винесені на основі порушень норм матеріального та процесуального права та залишити позовну заяву без розгляду.
Касаційна скарга подана 31 липня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 488/4226/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі за текстом - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 488/4226/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 13 листопада 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 листопада 2018 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу у 2010 році була призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.
Починаючи з 21 травня 2015 року позивач займає посаду судді апеляційного суду Миколаївської області.
З 01 квітня 2015 року відповідачем на підставі Закону № 213-VIII було припинено виплату призначеної позивачці пенсії за віком.
У липні 2016 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, однак своїм листом від 03 серпня 2016 року № 75-П-01 відповідач відмовив у задоволенні її вимог з посиланням на Закон № 213-VIII.
Вважаючи незаконними дії Пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з позовом.
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, задоволені позовні вимоги, а також наголошує, що відповідно до чинного законодавства, відповідач не мав підстав поновити виплату позивачу пенсії, адже діяв у межах Закону № 213-VIII та закону № 911-VIII, відповідно до норм яких, пенсії призначені відповідно до Закону № 1058-IV не виплачуються.
Від позивача відзиву або заперечення на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій встановили, що 02 квітня 2010 року позивачу призначена пенсія за віком, відповідно до Закону № 1058-IV. Станом на 25 травня 2015 року позивач працювала на посаді судді Апеляційного суду Миколаївської області.
01 квітня 2015 року позивачу, як працюючому пенсіонеру, тимчасово зупинено виплату раніше призначеної пенсії у зв'язку з внесенням змін до статті 47 Закону № 1058-IV, а в подальшому повідомило про відсутність підстав для поновлення пенсії.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відмова відповідача у поновленні виплати пенсії позивачки, відповідно до Закону №1058-IV, є цілком протиправною та порушує право позивача на отримання пенсії.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час призначення пенсії за віком позивачу) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Однак, в наступному законодавство, яке регулювало зазначені правовідносини, змінилося.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року абзац 2 частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширювався на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Крім того, з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон № 911-VІІІ, яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV було передбачено, що тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
З 01 січня 2017 року редакція статті 47 Закону № 1058-IV була чинна зі змінами внесеними Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII) відповідно до якої тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
Таким чином, Законом №1774-VІІІ фактично продовжено тимчасовий порядок обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі №607/592/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі № 201/6474/17 (2-а/201/235/2017).
Крім того, Суд зазначає, що посилання судів попередніх інстанцій на Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), як на підставу задоволення позову є помилковим, оскільки зазначеним рішенням були визнані неконституційними положення статті 141 «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, зокрема, щодо обмеження та припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, тоді, як позивачу у цій справі було призначено пенсію за віком відповідно до положень Закону № 1058-ІV, які не були предметом розгляду Конституційного Суду України та відповідно є чинними.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для здійснення позивачу виплати призначеної йому пенсії на підставі Закону № 1058-ІV, оскільки з 01 квітня 2015 року призначені пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
При вирішенні спірних правовідносин Верховний Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 15 грудня 2015 року у справі "Фабіан проти Угорщини" (Заява № 78117/13, параграфи 74 - 82, 84), у якому Суд у складі Великої Палати зазначив, що у вирішенні "справи стосовно зменшення, зупинення чи припинення соціальної пенсії" мають значення: ступінь втрати пільг; чи був елемент вибору; та ступінь втрати засобів для існування. Оскільки виплата пенсії заявника була призупинена лише в період, коли він був переведений на роботу та він мав можливість вибрати між продовженням державної зайнятості та отриманням його пенсії, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що справедливий баланс між вимогами загального державного інтересу та правами заявника був дотриманий (The case of Fбbiбn v. Hungary, application no. 78117/13).
Також, Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Отже, висновок судів про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу призначеної пенсії та зобов'язання поновити її виплату з 01 червня 2015 року ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області задовольнити.
Постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва (Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко