Іменем України
14 листопада 2018 року
Київ
справа №343/2025/16-а
адміністративне провадження №К/9901/33512/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 343/2025/16-а
за позовом ОСОБА_2
до Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (у складі колегії суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., Курильця А.Р.),
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач або ОСОБА_2.) звернулася до суду з позовом до Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач або Управління), в якому просила:
визнати неправомірними дії Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо невключення до заробітку суми усіх виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з проведенням коригування, в тому числі надбавки за ведення військового обліку в сумі 294,70 грн., виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 345,30 грн., премії в сумі 756,54 грн., виплаченої заробітної плати за невідпрацьований час (оплата основних та додаткових відпусток) в сумі 517,95 грн., оплати днів тимчасової непрацездатності (лікарняні) в сумі 60,31 грн., надбавки за високі досягнення в сумі 585,69 грн., при обчисленні заробітної плати та здійсненні перерахунку згідно статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) їй пенсії, призначеної відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ;
зобов'язати відповідача з 01 червня 2009 року здійснити згідно статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ перерахунок та виплату їй пенсії, призначеної відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, в зв'язку з збільшенням заробітної плати, починаючи з 01 червня 2009 року, з розрахунку 85 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням усіх сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з проведенням коригування заробітної плати згідно пункту 2 Порядку коригування розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ, в тому числі посадового окладу в сумі 2357,50 грн., надбавки за ранг в сумі 70,00 грн., надбавки за вислугу років в сумі 606,87 грн., середньомісячного розміру премії в сумі 937,26 грн., середньомісячного розміру надбавки за високі досягнення у праці в сумі 729,41 грн., середньомісячного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 444,00 грн., середньомісячного розміру надбавки за ведення військового обліку в сумі 366,68 грн., середньомісячного розміру сум виплаченої заробітної плати за невідпрацьований час (оплата основних та додаткових відпусток) в сумі 666,00 грн. та середньомісячного розміру оплати днів тимчасової непрацездатності (лікарняні) в сумі 77,55 грн. з проведенням індексації згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) без зміни базового місяця для обчислення індексації, визначеного при здійсненні перерахунку з 01 червня 2009 року;
зобов'язати відповідача з 01 грудня 2015 року здійснити згідно статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ перерахунок та виплату їй пенсії, призначеної відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, в зв'язку з збільшенням заробітної плати, починаючи з 01 грудня 2015 року, з розрахунку 85 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням усіх сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з проведенням коригування заробітної плати згідно пункту 2 Порядку коригування розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ в тому числі посадового окладу в сумі 2946,25 грн., надбавки за ранг в сумі 70,00 грн., надбавки за вислугу років в сумі 754,07 грн., середньомісячного розміру премії в сумі 1164,40 грн., середньомісячного розміру надбавки за високі досягнення у праці в сумі 906,18 грн., середньомісячного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 551,62 грн., середньомісячного розміру надбавки за ведення військового обліку в сумі 460,53 грн., середньомісячного розміру сум виплаченої заробітної плати за невідпрацьований час (оплата основних та додаткових відпусток) в сумі 827,43 грн., середньомісячного розміру оплати днів тимчасової непрацездатності (лікарняні) в сумі 96,35 грн., з проведенням індексації згідно Закону № 1282-ХІІ з застосуванням базового місяця для проведення індексації грудень 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона працювала на посаді секретаря Раківської сільської ради. З 03 травня 1999 року управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі (правонаступником якого є Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області) їй призначено пенсію згідно статті 37 Закону № 3723-ХІІ. У зв'язку з підвищенням заробітної плати їй проводились перерахунки пенсії згідно статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ. Останній перерахунок було здійснено 01 червня 2009 року. Тоді у неї виникло право на проведення перерахунку її пенсії відповідно до статті 37-1 Закону № 723-ХІІ та пунктів 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865 (далі - Постанова КМУ № 865) з врахуванням усіх виплат, на які були нараховані та сплачені страхові внески та з проведенням коригування відповідно до порядку коригування розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ. Крім того, вона має право на перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням з 01 грудня 2015 року заробітної плати працюючим у органах місцевого самоврядування на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Постанова КМУ 1013).
23 вересня 2016 року вона зверталась до управління з заявами, в яких просила повідомити з урахуванням яких виплат та за який період їй здійснено розрахунок та нарахування пенсії, а також здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям з 01 грудня 2015 року з проведенням коригування усіх виплат, однак отримала тільки формальні відповіді з посиланням на статті 33, 37, 37-1 Закону № 3723-ХІІ та постанову КМУ № 865. Дії управління щодо неврахування при здійсненні перерахунку пенсії з 01 червня 2009 року усіх видів оплати праці та не здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям з 01 грудня 2015 року вважає неправомірними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року позов задоволено частково. Позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснення перерахунку пенсії за період з 01 червня 2009 року по 30 квітня 2016 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Визнано неправомірними дії Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не включення до заробітку суми усіх виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з проведенням коригування, в тому числі надбавки за ведення військового обліку, виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, премії, виплаченої заробітної плати за невідпрацьований час (оплата основних та додаткових відпусток), оплати днів тимчасової непрацездатності (лікарняні), надбавки за високі досягнення, при обчисленні заробітної плати та здійсненні перерахунку згідно статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ позивачу пенсії, призначеної відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Зобов'язано Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити з 31 квітня 2016 року згідно статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ перерахунок та виплату позивачу пенсії, призначеної відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у зв'язку з збільшенням з 01 червня 2009 року заробітної плати працюючим державним службовцям згідно довідки № 47/02-18 від 03 березня 2010 року з розрахунку 85 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням усіх сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років та середньомісячного розміру премії, середньомісячного розміру надбавки за високі досягнення у праці, середньомісячного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, середньомісячного розміру надбавки за ведення військового обліку, середньомісячного розміру сум виплаченої заробітної плати за невідпрацьований час (оплата основних та додаткових відпусток), середньомісячного розміру оплати днів тимчасової непрацездатності (лікарняні), з проведенням коригування даних виплат згідно пунктом 2 Порядку коригування розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ та з проведенням індексації згідно Закону № 1282-ХІІ зміни базового місяця для обчислення індексації, визначеного при здійсненні перерахунку їй пенсії з 01 червня 2009 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу слід провести перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із збільшенням з 01 червня 2009 року заробітної плати працюючим державним службовцям згідно довідки № 47/02-18 від 03 вересня 2010 року з розрахунку 85 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням усіх сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років та середньомісячного розміру премії, середньомісячного розміру надбавки за високі досягнення у праці, середньомісячного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, середньомісячного розміру надбавки за ведення військового обліку, середньомісячного розміру сум виплаченої заробітної плати за невідпрацьований час (оплата основних та додаткових відпусток), середньомісячного розміру оплати днів тимчасової непрацездатності (лікарняні), з проведенням коригування даних виплат згідно пунктом 2 Порядку коригування розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", та з проведенням індексації згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" без зміни базового місяця для обчислення індексації, визначеного при здійсненні перерахунку їй пенсії з 01 жовтня 2009 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задоволено. Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що на час звернення позивача за перерахунком втратила чинність стаття 37-1 Закону № 3723-XII, якою було врегульовано порядок та умови перерахунку пенсії державних службовців. Таким чином, на момент звернення позивача за перерахунком пенсії Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який набрав чинності з 01 травня 2016 року, не передбачено перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням окладів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана 03 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 343/2025/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі за текстом - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 343/2025/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 13 листопада 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 листопада 2018 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 03 травня 1999 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
З 01 червня 2009 року на підставі поданої заяви про перерахунок пенсії від 10 березня 2010 року та довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям № 47/02-18 від 03 березня 2010 року, де заробітна плата за посадою секретаря, з якої призначено пенсію, для її перерахунку з 01 червня 2009 року становить: посадовий оклад - 2357,50 грн., надбавка за ранг - 70,00 грн., надбавка за вислугу років (25%) - 606,87 грн., позивачці проведено перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати при страховому стажі 37 років 06 місяців 10 днів та стажі державної служби 15 років 11 місяців 05 днів у розмірі 85 % заробітної плати, що підтверджується розпорядженням № 138124 від 15 жовтня 2010 року.
23 вересня 2016 року позивач звернулася до відповідача із письмовими заявами, в яких просила повідомити, з урахуванням яких виплат та за який період їй здійснено розрахунок та нарахування пенсії згідно Закону № 3723-ХІІ. У випадку неврахування при розрахунку та призначенні, перерахунку пенсії всіх виплат, по яких було проведено нарахування та сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, просила провести перерахунок пенсії з врахуванням даних виплат.
Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом від 11 жовтня 2016 року № 116/13-13 відмовило позивачці у перерахунку пенсії, оскільки пунктом 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ) норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначено відповідно до Закону № 3723-ХІІ, скасовані з 01 травня 2016 року.
Вважаючи незаконними дії Пенсійного фонду щодо відмови здійснити перерахунок пенсії, позивач звернулася до суду з позовом.
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено в задоволенні позовних вимог. Посилається на статтю 22 Конституції України, якою встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Крім того, посилається на те, що на час звернення до позивача щодо перерахунку пенсії стаття 37-1 Закону № 3723-ХІІ била чинною.
Від відповідача відзиву або заперечення на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади, уповноважений приймати закони відповідно до статей 85, 92 Конституції України, встановила наступний порядок перерахунку пенсії державним службовцям.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. Зокрема, відповідно до статті 37 цього Закону позивачу у цій справі призначено пенсію.
Частина перша статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі за текстом - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01 січня 2015 року делегував Уряду. Зазначена норма діяла до 01 травня 2016 року.
Пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі за текстом - Постанова № 1013) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики". Зазначена постанова відповідно до пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року.
Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова № 1013 не містить.
Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців не визначало підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише делегувала вирішення такого питання Кабінету Міністрів України, який відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту.
Колегія суддів звертає увагу, що в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України "Про державну службу" № 889-VIII (далі за текстом - Закон № 889-VIII). У зв'язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є не обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Системний аналіз зазначених вище положень актів законодавства дозволяє стверджувати, що:
1. до 01 грудня 2015 року статтею 37-1 Закону № 3723 було встановлено право на перерахунок пенсії державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям та визначено механізм такого перерахунку в Постанові № 865 (пункти 4, 5);
2. з 01 грудня 2015 року Постановою № 1013 було внесено зміни в Постанову № 865, якими з цього нормативно-правового акта, фактично, виключено механізм перерахунку пенсії державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям;
3. Постанови № 1013 та № 865 не містять положень, які закріплювали б можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітків працюючих державних службовців.
4. з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон № 889, яким визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із чим, і перерахунок пенсії державним службовцям здійснюється на загальних засадах, відповідно до цього Закону.
Такі зміни нормативного регулювання права державних службовців на перерахунок пенсії узгоджується із змістом статей 21, 22 Конституції України, позицією Конституційного Суду України викладеною у рішеннях від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, 22 травня 2018 № 5-р/2018, практикою Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях від 20 липня 2006 року по справі "Сокуренко і Стригун проти України" №29458/04 та №29465/04, 26 червня 2014 року у справі № 68385/10 «Суханов та Ільченко проти України», 09 жовтня 1979 року по справі "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland № 6289/73), 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00), 14 лютого 2012 року по справі «Аррас та інші проти Італії» (Arras and Others v. Italy № 17972/07) та практикою Суду Європейського Союзу у рішенні від 13 червня 2017 року у справі № C-258/14 "Флореску та інші" (Eugenia Florescu and Others v Casa Judeteana de Pensii Sibiu and Others, Case C-258/14, 13 June 2017).
Зокрема, у рішенні Конституційного Суду від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
У цій справі позивач просить суд визнати рішення відповідача протиправним та зобов'язати вчинити дії спрямовані на реалізацію права на перерахунок призначеної пенсії.
Суд в порядку адміністративного судочинства оцінює зазначене рішення органу пенсійного фонду на предмет відповідності, зокрема, статті 19 Конституції України та частині другій статті 2 КАС України, згідно з якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення тощо.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що рішення відповідача стосовно позивача у цій справі є правомірним та відповідає зазначеним положенням Конституції України та КАС України.
Аналогічна позиція з приводу застосування статті 37-1 Закону № 3723-XII вже висловлена Верховним Судом України у постанові від 07 листопада 2017 року у справі № 398/4332/16 та Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 646/10879/16-а.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача викладені в Касаційній скарзі про те, що на момент звернення позивача до відповідача були чинні норми (стаття 37-1 Закону № 3723-XII), які передбачали механізм перерахунку пенсії державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.
Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 23 вересня 2016 року звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку, однак відповідачем листом від 11 жовтня 2016 року повідомлено позивача про відмову у здійсненні перерахунку призначеної пенсії, не погодившись із зазначеним рішенням позивач 31 жовтня 2016 року звернувся із позовною заявою до суду.
Як уже була зазначено вище, положення статті 37-1 Закону № 3723-XII із 01 грудня 2015 року не містили механізму перерахунку пенсії державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, а 01 травня 2016 року з набранням чинності Закон № 889 втратили чинність.
Тому, вимоги позивача здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 37-1 Закону № 3723-XII, яка з 01 грудня 2015 року не містила механізму перерахунку пенсії державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, а з 01 травня 2016 року втратила чинність, є безпідставними.
Суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок пенсії державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям могло бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діяли на час виникнення обставин для такого перерахунку.
Таким чином, у відповідача не було правових підстав для здійснення, на підставі звернення позивача, такого перерахунку, у зв'язку із чим відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Така відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням змісту раніше набутих ним прав та/або порушенням сутності його конституційних соціальних прав, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
Крім того, Суд зазначає, що закони, які встановлюються державою, не можуть бути абсолютними та передбачати незмінний механізм їх реалізації. Для встановлення справедливого балансу інтересів у суспільстві, держава змушена змінювати механізми законодавчого регулювання. Такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій у справі.
Тому рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко