Іменем України
13 листопада 2018 року
Київ
справа №823/3874/14
адміністративне провадження №К/9901/6554/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 (суддя - Каліновська А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 (головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р., судді: Гром Л.М., Міщук М.С.) у справі №823/3874/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 №0002742301.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами, складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Висновок податкового органу щодо фіктивності укладених правочинів є неправомірним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем показників податкової звітності з порушенням норм податкового законодавства.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі №823/3874/14, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктів 44.1, 44.6, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 11, 69, 70, 71, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішень. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Праус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» , з огляду на безтоварність проведених операцій, оскільки договірні відносини між сторонами укладено без мети настання реальних правових наслідків, носять протиправний характер, спрямовані на незаконне формування показників податкової звітності та незаконне заволодіння майном держави. Водночас відповідач зазначає, що дефектність первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. А тому прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на думку суб'єкта владних повноважень, є правомірним.
Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд» у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з повним, всебічним та об'єктивним дослідженням в сукупності всіх обставин справи, а тому, на думку позивача, підстави для їх скасування відсутні. Водночас позивач зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Праус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» з огляду на безтоварний характер проведених операцій є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спірні фінансово-господарські операції здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства, про що свідчать досліджені в процесі розгляду справи первинні документи, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи. Позивач стверджує, що відповідачем не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; висновки акту перевірки господарської діяльності позивача не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. А тому, позивач просить відмовити Державній податковій інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2018 призначено справу №823/3874/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до касаційного розгляду у судовому засіданні на 13.11.2018 о 12.00 год. в приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корп.5.
Сторони у справі були належним чином повідомленні про дату та час судового розгляду у судове засідання не з'явились.
За правилами пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Керуючись вищевикладеними положеннями цього Кодексу, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» за період з 01.05.2014 по 31.05.2014 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Праус» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень-червень 2014 року, на загальну суму 3416241,00грн.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт 15.08.2014 №287/23-01-22-01/37106146 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 №0002742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5124361,00грн., в тому числі 3416240,00грн. за основним платежем та 1708121,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Праус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» з огляду на безтоварність проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою несплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Праус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» було укладено договори поставки нафтопродуктів, згідно умов яких, контрагенти зобов'язувалися передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач - прийняти та оплатити їх вартість. Передача нафтопродуктів здійснюється шляхом підписання актів приймання-передачі. Оплата нафтопродуктів здійснюється у безготівковій формі шляхом переведення коштів на рахунок продавця протягом 120 днів з дати підписання актів приймання-передачі. Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами поставки товару, додатковими угодами про поставку товару (бензину автомобільного підвищеної якості, палива дизельного підвищеної якості, палива моторного альтернативного), актами приймання-передачі товару, податковими накладними. Розрахунок за придбаний товар було проведено між сторонами в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.
Крім того, судами встановлено, між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Дніпронафтопродукт» було укладено договір зберігання товару (нафтопродуктів), згідно умов якого останнє зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності позивача, а також зобов'язується повернути їх за першою вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд». Постановка нафтопродуктів придбаних позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Праус» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» на підставі вищевказаних договорів здійснювалась на умовах EXW Інкотермс 2010 в резервуари Приватного акціонерного товариствам «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать цьому підприємству на праві власності чи користування.
На виконання умов договору зберігання Приватне акціонерне товариство «Дніпронафтопродукт» прийняло на зберігання бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D, бензин автомобільний підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ та паливо моторне альтернативне «Еліт-95 Супер» літнє, що підтверджується актами прийому-передачі нафтопродуктів та свідчить про фактичне виконання умов договору. Нафтопродукти зберігались на складах Приватне акціонерне товариство «Дніпронафтопродукт», які останнє використовує для даних цілей.
Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155.
Відповідно до пункту 4.1 вказаної Інструкції, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у товарно-транспортній накладній і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.
Згідно з підпунктами 5.4.2 та 5.4.3 вказаної Інструкції, маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Приймання нафтопродуктів, які надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності (підпункт 10.2.1 цієї Інструкції).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що подальше транспортування придбаних позивачем нафтопродуктів на автозаправні станції для роздрібної реалізації здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Ресурс» на підставі договорів про перевезення вантажів автомобільним транспортом. Фактичне викання спірних договірних відносин підтверджується належними первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства. Крім іншого, вказані документи містять відомості про об'єм, масу, густину та температуру нафтопродуктів, підписи уповноважених осіб за відпуск та прийняття нафтопродуктів. Крім того, прийняття нафтопродуктів за кількістю та якістю на підставі товарно-транспортних накладних, які, відповідно, містять всю необхідну інформацію, не суперечить вимогам Інструкції.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що порушення правил, встановлених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, в той час, як податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення та приймання нафтопродуктів іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин.
До того ж, придбані у контрагентів товари (нафтопродукти) було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку (подальша реалізація отриманих нафтопродуктів на власних АЗС), що узгоджується з основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд» (оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та роздрібна торгівля пальним) та спрямована на досягнення статутних цілей підприємства.
Верховний Суд зазначає, що посилання податкового органу на відсутність Сертифікатів відповідності придбаних позивачем нафтопродуктів та неможливість встановлення їх походження, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки наявність спірних Сертифікатів відповідності придбаного позивачем бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D №UA1.035.0193651-11 (термін дії з 20.12.2011 по 04.05.2016), бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С №UA1.035.0193656-11 (термін дії з 20.12.2011 по 04.05.2016, палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ №UA1.035.0030536-12 (термін дії з 10.05.2012 по 04.05.2016), палива моторного альтернативного «Еліт-95 Супер» літнього №UA1.145/0203898-13 (термін дії з 05.09. 2013 по 03.09.2014), які містять відомості про виробника нафтопродуктів (Публічне акціонерне товариство «Укртатнафта») та підтверджують відповідність нафтопродуктів вимогам державних стандартів по їх виготовленню, підтверджується матеріалами адміністративної справи.
До того ж, інформація про зазначені Сертифікати відповідності нафтопродуктів відображені у товарно-транспортних накладних, що дає змогу ідентифікувати, які саме нафтопродукти транспортувались контрагентами позивача.
Судами також встановлено, що на момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Праус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Разом з тим, податковим органом не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд» ознак неправомірних дій, а наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами.
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 02.09.2014 №0002742301.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі №823/3874/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду