Іменем України
14 листопада 2018 року
м.Київ
справа №822/5962/15
адміністративне провадження №К/9901/12616/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року (суддя: Лабань Г.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року (судді: Замінський І.Г., Смілянецький Е.С., Сушко О.О.) у справі №822/5962/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького міськрайонного суду, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішень,
19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА в Хмельницькій області), Хмельницького міськрайонного суду, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України щодо нескладання та неподання кошторисів Хмельницького міськрайонного суду за період з січня 2006 по січень 2009 року включно;
- визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо неналежної організації планово - фінансової роботи та бухгалтерського обліку у ТУ ДСА в Хмельницькій області, зокрема, нескладання та незатвердження кошторисів Хмельницького міськрайонного суду за період з с 2006 року по січень 2009 року;
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Хмельницькій області яка проявилася у неподанні голові Хмельницького міськрайонного суду за період з січня 2006 року по березень 2006 року включно даних щодо наявних коштів для вирішення питання про преміювання суддів цього суду;
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Хмельницькій області щодо не подання зборам суддів Хмельницького міськрайонного суду за період з квітня 2006 року по січень 2009 року включно даних щодо наявних коштів для преміювання суддів та встановлення їм конкретного розміру надбавки за виконання особливо важливої роботи;
- визнати протиправними (незаконними) та скасувати накази начальника ТУ ДСА України в Хмельницькій області в частині видачі йому премій за період лютий 2007 року - грудень 2008 року, а саме накази: №45/02-05 від 11.12.2006, №4/02-05 від 27.02.2007, №8/02-05 від 23.03.2007, №9/02-05 від 26.04.2007, №12/02-05 від 28.05.2007, №15/02-05 від 22.06.2007 року, №19/02-05 від 23.07.2007, №22/02-05, №24/02-05 від 24.09.2007, №28/02-05 від 25.10.2007, №30/02-05 від 21.11.2007, №32/02-05 від 17.12.2007, №34/02-05 від 21.12.2007, №2/02- 05 від 29.01.2008, №7/02-05 від 26.02.2008, №10/02-05 від 25.03.2008, №13/02-05 від 22.04.2008, №18/2-05 від 26.05.2008, №21/02-05 від 24.06.2008, №23/2-05 від 25.07.2008, №29/02- 05 від 08.2008 (число місяця нерозбірливо), №33-02-05, №35-02-05 від 25.09.2008, №38.02-05 від 27.10.2008 року, №41-02-05 №43-02-05 від 25.11.2008, №49-02-05 від 22.12.2008 та накази начальника ТТУ ДСА України в Хмельницькій області в частині установлення йому з вересня 2008 по грудень 2008 року надбавки за виконання особливо важливої роботи, а саме накази :№33.1/02-05 від 25.09.2008, №38.1/02-05 від 27.10.2008, №42-02-05 від 25.11.2008.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що з 02.02.2009 року та по теперішній час ОСОБА_1 працює суддею Апеляційного суду Хмельницької області.
У період з січня 2006 року по січень 2009 року за поданням начальника ТУ ДСА у Хмельницькій області щодо преміювання Рада суддів Хмельницької області приймала рішення про згоду на преміювання та виплату надбавки за виконання особливо важливої роботи. На підставі вказаних рішень, Постанови КМУ №865 та Постанови КМУ №268 ТУ ДСА у Хмельницькій області приймало накази про розмір зазначених виплат в межах фонду оплати праці.
Вважаючи, що в частині нарахування йому коштів накази про преміювання та виплату надбавки за особливо важливу роботу є неправомірними, а оскаржувана бездіяльність відповідачів - протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в ході судового розгляду справи не встановлено протиправності бездіяльності ТУ ДСА України у Хмельницькій області та ДСА України, скільки відповідачі діяли на підставі та у спосіб, визначений законодавством України, а позивачем не було надано жодних доказів та обґрунтувань, які б свідчили про зворотнє, з огляду на що підстави до задоволення позовних вимог відсутні.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.
Під час розгляду адміністративних справ, суди мають керуватися нормами Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права.
Положеннями частин 1 та 2 статті 99 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 103 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржуються бездіяльність ДСА України та Територіального управління ДСА України в Хмельницькій області щодо неналежної організації планово - фінансової роботи та бухгалтерського обліку Хмельницького міськрайонного суду у період з 2006 року по січень 2009 року, а також правомірність наказів начальника Територіального управління ДСА України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати премій за період лютий 2007 року - грудень 2008 року та накази начальника Територіального управління ДСА України в Хмельницькій області в частині установлення йому надбавки за виконання особливо важливої роботи з вересня 2008 по грудень 2008 року.
Проте, з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 19 жовтня 2015 року, тобто більш, ніж через шість років після прийняття оскаржуваних наказів та допущення відповідачами, протиправної, на його думку, бездіяльності.
В контексті наведених обставин слід також зауважити, що, дійсно, за приписами частини другої статті 233 Кодексу законів України про працю у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Організація планової фінансової роботи судів, в тому числі і Хмельницького міськрайонного суду, регулюється спеціальним законодавством і стосується невизначеного кола осіб. Накази про преміювання, хоча і є підставою до нарахування і виплати позивачеві грошового утримання, але у світлі заявлених позовних вимог задоволення позову у цій частині призведе до прямо протилежного результату - повернення безпідставно одержаних коштів.
Отже, заявлені позовні вимоги не можна вважати такими, що підпадають під визначення, наведені у статті 233 КЗпП України.
При цьому, зі змісту позовної заяви, так само як і зі змісту апеляційної та касаційної скарг, не вбачається причин такого тривалого пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Клопотання про поновлення такого строку позивачем не заявлялось та судами не вирішувалось.
Натомість, судом першої інстанції без наведення жодних підстав та мотивів відхилено клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду з підстав порушення пропущенням позивачем строку, передбаченого статтею 99 КАС України (т.1, а.с. 181).
Верховний Суд зауважує, що свобода розсуду судів під час ухвалення рішення про поновлення строку оскарження не є необмеженою.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що національній суди у кожному окремому випадку повинні обґрунтовувати рішення про поновлення процесуального строку, встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення (пункт 52 рішення у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
В такому разі судам при прийнятті рішення необхідно було вирішити питання щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду, однак ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд цього не зробили.
Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Зважаючи на те, що при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанції були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, а саме: поважність причин пропущення строку для звернення до адміністративного суду, що має значення для правильного вирішення справи, зазначені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець