Іменем України
15 листопада 2018 року
Київ
справа №196/264/16-а (2-а/196/18/2016)
адміністративне провадження №К/9901/12695/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року (головуючий суддя - Головко О.В., судді - Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у місті Дніпропетровську ДПП) про скасування постанови , в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 28 лютого 2016 року серії СПЗ № 075185 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона 28 лютого 2016 року, близько 15 год. 00 хв., в місті Дніпропетровськ, на проспекті Яворницького (проспект Карла Маркса) в районі будинку №51, здійснила вимушену зупинку у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та необхідності придбання ліків в аптеці. В подальшому до неї підійшов інспектор патрульної поліції та, вказавши на зупинку у забороненому місці, запропонував пред'явити документи а саме: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - страховий поліс). Вказані документи було надано інспектору. Проте, через декілька хвилин, оглянувши документи, інспектор повідомив, що складає постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Підставою для винесення вказаної постанови стала відсутність у позивача страхового полісу.
Постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправною та скасовано постанову від 28 лютого 2016 року серії ПС3 № 075185 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП;
- стягнуто з інспектора 3 роти 4 батальйону УПП у місті Дніпропетровську ДПП сержанта поліції Махмач Дениса Дмитровича на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог, а саме:
- визнано протиправною та скасовано постанову від 28 лютого 2016 року серії ПС3 № 075185 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням, УПП у місті Дніпропетровську ДПП звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржником зазначено, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки під час перевірки документів позивачем було надано страховий поліс, який станом на 28 лютого 2016 року (дата винесення постанови про адміністративне правопорушення) не був дійсним. 07 липня 2016 року УПП у місті Дніпропетровську ДПП звернулося до Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) із запитом щодо чинності наданого ОСОБА_1 страхового поліса. У відповідь на вказаний запит МТСБУ, листом від 20 липня 2016 року № 7/2-28/19748 повідомлено, що страховий поліс № АЕ/6443833 станом на 28 лютого 2016 року не діяв, дія зазначеного договору розпочалася з 02 березня 2016 року. Таким чином, ОСОБА_1 28 лютого 2016 року керувала транспортним засобом не маючи при собі дійсного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що відповідно до частини першої статті 126 КУпАП є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач скористалася своїм правом та надіслала до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначила, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 28 лютого 2016 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 075185, якою її визнано виною за частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
У постанові зазначено, що 28 лютого 2016 року о 22 год. 40 хв. у місті Дніпропетровськ, на проспекті Карла Маркса, 51, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «MAZDA 3» номерний знак «НОМЕР_1», здійснила стоянку ближче ніж 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів та не мала при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила підпункт 15.9 (е) та 2.1 (ґ) ПДР України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок водія пред'являти страховий поліс виникає лише у випадках передбачених законом, а саме при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Оскільки у даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не складався, матеріали дорожньо-транспортної пригоди не оформлювалися то у інспектора патрульної поліції було відсутнє право вимагати від позивача пред'явлення страхового поліса. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога інспектора щодо пред'явлення позивачем страхового поліса у цьому випадку є незаконною, а постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності протиправною. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази складання протоколу про адміністративне правопорушення, що є обов'язковим відповідно до статті 258 КУпАП.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідно до підпунктів 2.1, 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1., зокрема і поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також, судом апеляційної інстанції зазначено про помилковість висновків суду першої інстанції, щодо наявності у відповідача обов'язку складати протокол про адміністративне правопорушення, оскільки з урахуванням внесених змін до статті 258 КУпАП, під час розгляду справ у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху протоколи про адміністративне правопорушення не складаються.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідно до оскаржуваної постанови став факт відсутності у позивача страхового полісу. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем на вимогу інспектора поліції 28 лютого 2016 року було пред'явлено страховий поліс від 26 лютого 2016 року АЕ/6443833. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно підпунктом "ґ" пункту 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для винесення оскаржуваної постанови став факт відсутності у позивача полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки страховий поліс АЕ/6443833 від 26 лютого 2016 року, який пред'явлено на вимогу інспектора патрульної поліції, на момент винесення постанови про адміністративне правопорушення не діяв, що підтверджується випискою з Централізованої бази даних МТСБУ.
Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6443833, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», діє з 26 лютого 2016 року по 25 лютого 2017 року, що підтверджується самим договором та листом ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 07 липня 2016 року № 3833, який долучено до матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що несвоєчасне внесення страхувальником інформації щодо такого полісу у Централізовану базу даних МТСБУ не може бути підставою для притягнення застрахованої особи до відповідальності, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова від 28 лютого 2016 року серії ПСЗ № 075185 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Таким чином, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин Верховний Суд погоджується висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
За приписами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, інакше, аніж на підставі встановлених ними фактичних обставин справи. При цьому будь-яких обставин, які б свідчили про допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, що дозволяли б суду вийти за межі доводів касаційної скарги та слугували обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, Верховним Судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець