16 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/8171/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Мінаєвої О.М.
суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 по справі № 2040/8171/18, суддя Мороко А.С., м. Харків
за позовом Головного управління ДФС у Харківській області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,
Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до суду з заявою, в якій просив суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018р. заяву задоволено. Підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. Зупинено видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.
ФОП ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необгрунтованість, а також прийняття його з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі закрити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо наявності спору про право.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, суд, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 20.08.2018 на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 6076 від 17.08.2018 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1", направлень на перевірку № 2065 від 20.08.2018, № 2066 від 20.08.2018, № 2067 від 20.08.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області здійснено вихід за місцем розташування господарського об'єкту: вул. Маршала Бажанова, буд. 3, м. Харків.
Уповноваженій особі відповідача, касиру ОСОБА_2, вручено копію наказу та пред'явлено направлення на проведення перевірки, про що зроблено відповідні відмітки.
Проте, ОСОБА_2 не допущено перевіряючих до перевірки, про що складено акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової перевірки, фактичної перевірки № 6454/20-40-13-14-08/29420169 від 20.08.2018.
Також, ОСОБА_2 надано письмові заперечення з посиланнями на незаконність наказу про проведення перевірки.
У зв'язку з вказаними обставинами, начальником Головного управління ДФС у Харківській області винесено рішення № 9670/ФОП/20-40-13-05-14 від 27.09.2018, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_1, яке направлялось на адресу платника засобами поштового зв'язку.
З електронної системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що наказ Головного управління ДФС у Харківській області № 6076 від 17.08.2018 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1" в судовому порядку не оскаржено.
Задовольняючи заяву в частині підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів наявності спору про право.
Між тим, враховуючи обставини, які не були відомі суду першої інстанції на час прийняття рішення, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині, підлягає визнанню нечинним, а провадження у справі закриттю, з огляду на наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем 17.08.2018 прийнято наказ № 6076 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1.» на підставі якого податковий орган 20.08.2018 прибув до відповідача для проведення перевірки.
Водночас, представником відповідача було відмовлено у допуску посадових осіб податкового органу до перевірки та надано пояснення щодо такої відмови, про що складено відповідний Акт від 20.08.2018 № 6454/20-40-13-14-08/29420169.
Згідно письмових пояснень касира ОСОБА_2, нею не допущено працівників податкового органу до перевірки у зв'язку з тим, що наказ про проведення перевірки оформлений з порушенням приписів чинного законодавства, а саме наказ не містить інформацію про обставини, які стали підставою для призначення перевірки.
У зв'язку з недопуском податкового органу до перевірки позивачем складено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27.09.2018 та подано до суду заяву про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1.
Статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів.
Відповідно до ч. 4 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Колегія суддів зазначає, що спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 283 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання.
Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлено також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому випадку провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, спір про право, в розумінні 283 Кодексу адміністративного судочинства України, має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у зазначеній статті.
Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
З матеріалів, наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_3 05.10.2018 подала адміністративний позов до Головного управління ДФС у Харківській області, в якій просить скасувати наказ від 17.08.2018 року № 6076 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1.». Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом (а.с. 106 - 114).
Таким чином, між сторонами існує спір щодо правомірності наказу про проведення перевірки, не допуск до якої став підставою для звернення податкового органу з поданням.
Тобто із поданих матеріалів вбачається спір про право, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що адміністративний позов про визнання протиправним наказу про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 подано 05.10.2018 року. Оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято 01.10.2018 року. Тобто, обставини, які є підставою для закриття провадження у справі виникли після ухвалення рішення, відповідно оцінка їм не надавалась, а тому рішення суду першої інстанції не підлягає перевірці на відповідність вказаним мотивам та підставам.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про визнання нечинним рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та закриття провадження у справі в цій частині.
Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про зупинення видаткових операцій платника податків, відкритих в банківських установах, з наступних підстав.
Відповідно до пп.20.1.31. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.
За приписами вказаної норми, у разі недопущення посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень платника податків контролюючий орган має право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах.
Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм, у їх взаємному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав для такого звернення.
В даному випадку такими правовими підставами є недопущення посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом про зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача, відкритих у банках, не у зв'язку з недопущенням посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень, а у зв'язку з не допуском працівників контролюючого органу до проведення перевірки.
Між тим, колегія суддів зазначає, що звернення з вимогами про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, податковим законодавством не передбачено, а тому такі вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, оскаржуване рішення в частині зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні цієї частини заяви.
Відповідно до статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 271, 272, 283, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 по справі № 2040/8171/18 в частині задоволення заяви Головного управління ДФС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 визнати нечинним.
Закрити провадження у справі за заявою Головного управління ДФС у Харківській області в частині підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018р. по справі № 2040/8171/18 в частині задоволення заяви Головного управління ДФС у Харківській області про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні вимог заяви Головного управління ДФС у Харківській області про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 61085, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області ( ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) витрати на сплату судового збору в розмірі 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Н.С. Бартош