Іменем України
13 листопада 2018 року
Київ
справа №816/1226/15
адміністративне провадження №К/9901/7310/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 (суддя - Удовіченко С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Старостін В.В.) у справі №816/1226/15 за адміністративним позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття висновків акту камеральної перевірки про сплату позивачем 77009,00грн. податку на прибуток та нарахування 15401,80грн. штрафної санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток; скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0065491503.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015, позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015 у справі №816/1226/15, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 124 Конституції України, пункту 57.1 статті 57, пункту 87.9 статті 89, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області зводяться до того, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, відповідач зазначає, що оскільки станом на 30.04.2014 податковий борг по податковому повідомленню рішенню №0003632310 від 12.10.2012 був відсутній, тому наступні платежі, в порядку черговості, на думку податкового органу, правомірно зараховувалися останнім в рахунок погашення заборгованості по податковій декларації позивача №9091128235 від 03.03.2014. А тому, прийняте органом доходів і зборів спірне податкове повідомлення-рішення є правомірними та не підлягає скасуванню.
Натомість, Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що відповідачем протиправно зараховано суми, сплачені за грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік, оскільки дані суми були спрямовані в рахунок погашення податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення №0003632310 від 12.10.2012. Позивач стверджує, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків згідно черговості його виникнення. А тому, підприємство просить відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Полтавській області у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду 26.11.2013 по справі №816/6427/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом задоволено. Постановлено стягнуто з рахунків позивача кошти по податковому боргу з податку на прибуток підприємств в розмірі 476842,73грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 по справі №816/6427/13-а заяву Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» про розстрочення виконання постанови від 26.11.2013 у справі №816/6427/13-а задоволено, розстрочено виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі №816/6427/13-а строком на 24 місяці з квітня 2014 року по березень 2016 року включно, шляхом сплати щомісячно суми податкового боргу по податку на прибуток рівними частинами по 15279,25грн., в останній місяць 15279,20грн.
Судами також встановлено, що позивачем 03.03.2014 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області було подано податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств, якою самостійно нараховано до сплати податкове зобов'язання у розмірі 226247,00грн. Граничний строк сплати податкового зобов'язання 11.03.2014.
Вподальшому, позивачем 09.04.2014 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, якою податок на прибуток зменшено на 149238грн., у зв'язку із чим податок на прибуток за звітний період складає 77009,00грн.
Судами також встановлено, що позивачем було вчинено дії щодо погашення грошових зобов'язань про що свідчать платіжні доручення, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи (від 11.04.2014 №1049 на суму 99456,00грн., призначення платежу податок на прибуток за 2013 рік; від 30.04.2014 №1180 на суму 15279,20грн.; від 23.05.2014 №1396 на суму 15279,20грн.; від 29.05.2014 №1492 на суму 1300,00грн.; від 25.06.2014 №1800 на суму 15279,20грн.; від 30.07.2014 №2106 на суму 650,00грн.; від 30.07.2014 №2107 на суму 15279,25грн.; від 28.08.2014 №2328 на суму 650,00грн.; від 28.08.2014 №2329 на суму 15279,25грн. з призначеннями платежу «податок на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 12.10.2012 №003632310»).
Втім, по обліковій картці платника податків Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» платежі проведені наступним чином:
- сума згідно платіжного доручення від 11.04.2014 №1049 в розмірі 99456,00грн. зарахована в рахунок погашення податкового боргу визначеного податковим повідомленням рішенням від 12.10.2012 №0003632310;
- сума згідно платіжного доручення від 30.04.2014 №1180 в розмірі 15279,20грн. зарахована в рахунок погашення грошового зобов'язання визначеного податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 03.03.2014;
- сума згідно платіжного доручення від 23.05.2014 №1396 в розмірі 15279,20грн. зарахована в рахунок погашення грошового зобов'язання визначеного податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 03.03.2014;
- сума згідно платіжного доручення від 29.05.2014 №1492 в розмірі 1300,00грн. зарахована в рахунок погашення грошового зобов'язання визначеного податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 03.03.2014;
- сума згідно платіжного доручення від 25.06.2014 №1800 в розмірі 15279,20грн. зарахована в рахунок погашення грошового зобов'язання визначеного податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 03.03.2014;
- сума згідно платіжного доручення від 30.07.2014 №2107 в розмірі 15279,25грн. зарахована в рахунок погашення грошового зобов'язання визначеного податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 03.03.2014;
- сума згідно платіжного доручення 28.08.2014 №2329 в розмірі 13468,80грн. зарахована в рахунок погашення грошового зобов'язання визначеного податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 03.03.2014;
- сума згідно платіжного доручення від 28.08.2014 №2328 в розмірі 650,00грн. зарахована в рахунок погашення грошового зобов'язання визначеного податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 03.03.2014.
Посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області було проведено камеральну перевірку Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» з податку на прибуток з питань своєчасності сплати податку на прибуток за 2013 рік, за результатами якої складено акт від 04.12.2014 №7194/16-01-15-03/32636107. При перевірці контролюючим органом використано податкову декларацію позивача з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (вх. №9091128235 від 03.03.2014), уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (вх. №9091301889 від 10.04.2014) та дані АІС «Облік податків і платежів».
За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
На підставі висновків викладених у акті перевірки від 04.12.2014 №7194/16-01-15-03/32636107 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0065491503, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 15401,80грн. за затримку на 170, 141, 106, 79, 73, 50 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 77009,00грн.
Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль за справлянням платежів до бюджету здійснюється органами, які повинні забезпечувати їх надходження.
Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Таким чином, з набранням чинності Податковим кодексом України законодавцем закріплено право контролюючого органу щодо зарахування коштів, які сплачує платник податків у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.
Проте, законодавцем не визначено повноваження органу доходів і зборів щодо перерозподілу платежів в умовах сплати податкового боргу платником податків відповідно до рішення суду про розстрочення чи відстрочення його виконання.
При зарахуванні сплачених позивачем коштів у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області не враховано принцип обов'язковості виконання судових рішень на всій території України, що закріплений у статті 124 Конституції України та кореспондує із приписами статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
Судові рішення є джерелом права, а правові наслідки за судовими рішеннями наступають для певного кола осіб.
Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем неправомірно здійснено перерозподіл платежів, які сплачуються платником податків відповідно до рішення суду про розстрочення податкового боргу та який виник у попередньому періоді є правильним.
Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплектсервіс» ознак неправомірних дій, а наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині протиправності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0065491503.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015 у справі №816/1226/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду