Головуючий І інстанції: Білова О.В.
14 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1837/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Старосуда М.І.
суддів: Бегунца А.О. , Лях О.П.
при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2018, повний текст складено 25.06.18 по справі № 820/1837/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерства оборони України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати п. 24 протоколу №4 від 19.01.2018 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014.
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VIІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо наявності у нього права на нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пп.1 п. 6 Порядку № 975 та пп.4 п.2 ст. 16 Закону від 20.12.1991 №2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року), які набули чинності на час прийняття спірного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах СРСР з 01.11.1979 по 18.02.1982, в тому числі у в/ч НОМЕР_1 , та приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в складі обмеженого контингенту Радянських Військ в Демократичній Республіці Афганістан.
В період служби позивач отримав поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА), де велись бойові дії, внаслідок, чого позивачу встановлена ІІ група інвалідності.
За результатами звернень позивача для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та отриманням відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, останній звернувся до суду.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 31.08.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, по справі №642/3871/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання дій, бездіяльності та рішення протиправними та зобов'язання вчинення певних дій задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 5 протоколу №54 від 26.05.2017 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” ОСОБА_1 . Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” у Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.
31.08.2017 на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (п. 24 протоколу засідання комісії №4 від 19.01.2018) прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (01.08.2015) в сумі 243 600 грн.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум в частині нарахування (призначення) одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до законодавства, чинного на дату встановлення інвалідності, оскільки вважає належним розмір допомоги в сумі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день прийняття відповідачем рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до підпункту 4 п.2 ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності 2 групи, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок № 975).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, одноразова допомога призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 6 Порядку № 975 в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи 06.08.2013 та після повторного огляду 01.08.2015 встановлено ІІ групу інвалідності.
Позивачу відповідно до приписів вказаних норм призначено допомогу розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення позивачу інвалідності ІІ групи в сумі 243 600 грн.
Між тим, апелянт вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої пп.1 п. 6 Порядку № 975 та пп.4 п.2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, в редакціях, чинних на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, чинного на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 в редакції, чинній на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Отже, вказані норми не розповсюджується на військовослужбовців строкової служби, до яких відноситься позивач.
Доводи апелянта, що приписи підпункту 1 п. 6 Порядку № 975 розповсюджується окремо на осіб, яким встановлено інвалідність після звільнення з військової служби, в тому числі на осіб строкової служби, не відповідає змісту вказаної норми, якою чітко визначено категорію осіб, на яких розповсюджуються її приписи.
Окрім того, ч.6 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Отже, строкова військова служба є окремим видом військової служби, а тому Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядком № 975 для військовослужбовців строкової служби передбачені інші розміри одноразової грошової допомоги ніж для інших військовослужбовців.
Колегія суддів зазначає, що розміри одноразової грошової допомоги військовослужбовців строкової служби, встановлені підпунктом 3 пункту 6 Порядку № 975 в редакції, чинній на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, відповідно до якого військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі, зокрема, 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги та доводи апеляційної скарги позивача про протиправність призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі меншому, ніж встановлено Законом України України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, чинним на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення відповідача на відповідність критеріям ст. 2 КАС України, дійшла висновку щодо прийняття його на підставі чинного законодавства України, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини у справі “Полторацький проти України”, оскільки, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв у відповідності до приписів чинного законодавства України, при цьому останнє не допускає неоднозначного тлумачення.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 по справі № 820/1837/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, а у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення - з 16.11.2018 року.
Головуючий суддя (підпис)М.І. Старосуд
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц О.П. Лях