Іменем України
13 листопада 2018 року
Київ
справа №803/2704/15
адміністративне провадження №К/9901/8317/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 (головуючий суддя В.В. Дмитрук) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 (головуючий суддя Дякович В.П., судді: Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.)
у справі №803/2704/15 за позовом Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський про стягнення податкового боргу,
Володимир-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулася з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський (далі - КЕВ м.Володимир-Волинський) про стягнення податкового боргу в розмірі 1 393 735,95 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015, позовні вимоги задоволено. Постановлено стягнути з КЕВ м.Володимир-Волинський кошти в загальній сумі 1 393 735,95 грн. для погашення податкового боргу, з яких:
до місцевого бюджету міста Володимира-Волинського 196 496,03 грн.;
до місцевого бюджету Білинської сільської ради 351 493,20 грн.;
до місцевого бюджету Оваднівської сільської ради 173 216,80 грн.;
до місцевого бюджету Зорянської сільської ради 110 202,90 грн.;
до місцевого бюджету П'ятиднівської сільської ради 259 787,74 грн.;
до місцевого бюджету Зарічанської сільської ради 18 173,08 грн.;
до місцевого бюджету Льотничанської сільської ради 292,94 грн.;
до місцевого бюджету міста Устилуг 284 073,98 грн.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.
В обґрунтування вимог касаційної скарги КЕВ м.Володимир-Волинський зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Крім того, судами допущено неповне з'ясування обставин , що мають значення для вирішення справи. На думку відповідача, постанова суду першої інстанції, яка залишена без змін, не ґрунтується на належних та допустимих доказах.
Відповідач посилається на те, що КЕВ у м.Володимир-Волинський є складовою частиною Збройних сил України, створений Міністерством оборони України та підпорядковується Західному квартирно-експлуатаційному управлінню. КЕВ м.Володимир-Волинський направляло до органу підпорядкування листи щодо фінансування для оплати земельного податку, які залишені без відповіді. Зважаючи на викладене, КЕВ вважає, що є неналежним відповідачем, а тому до участі у справі необхідно залучити у якості співвідповідача Міністерство оборони України.
Також, відповідач стверджує, що КЕВ м.Володимир-Волинський є неприбутковою установою, утримується за рахунок державного бюджету, є розпорядником коштів 3-го ступеня. Існування податкового боргу зумовлюється такою обставиною як ненадання коштів розпорядником вищого рівня.
У касаційній скарзі КЕВ м.Володимир-Волинський просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, КЕВ м.Володимир-Волинський перебуває на податковому обліку в Володимир-Волинській ОДПІ з 20.07.2000, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є платником загальнодержавних та місцевих податків і зборів.
Судами з'ясовано та як вбачається із довідки про наявність податкового боргу, за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку, який виник внаслідок несплати грошових зобов'язань за травень - червень 2015 року, визначених самостійно платником у податкових деклараціях з плати за землю за 2015 рік, в загальному розмірі 1 393 735,95 грн., з яких:
по місту Володимир-Волинському 196 487, 20 грн. та пеня в сумі 8,83 грн.;
по Білинській сільській раді Володимир-Волинського району - 351 493,20 грн.;
по Оваднівській сільській раді Володимир-Волинського району - 173 216,08 грн.;
по Зорянській сільській раді Володимир-Волинського району - 110 202,90 грн.;
по П'ятиднівській сільській раді Володимир-Волинського району - 259 787,74 грн.;
по Зарічанській сільській раді Володимир-Волинського району - 18 173,80 грн.;
по Устилузькій міській раді - 284 073,98 грн.;
по Льотничанській сільській раді Володимир-Волинського району пеня в сумі 292,94 грн.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Визначення понять податкового законодавства передбачено статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків визначається календарною датою.
Як унормовано статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу, шляхом надіслання відповідачу податкових вимог, проте вказані заходи не спричинили погашення платником податків податкового боргу.
Відповідно до пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 1 393 735,95 грн. щодо наявності та розміру якої відповідачем не подано заперечень, не надано доказів її погашення, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції та підтримується судом касаційної інстанції, не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про те, що існування податкового боргу зумовлюється такою обставиною як ненадання коштів розпорядником вищого рівня, оскільки відсутність фінансування з боку органу вищого рівня не є підставою для звільнення від сплати податків.
Щодо заявлених у касаційній скарзі вимог про залучення у якості співвідповідача Міністерство оборони України, Верховний Суд відхиляє їх, оскільки КАС України не передбачено зазначеного повноваження суду касаційної інстанції, що підтверджується наступним.
Статтею 46 КАС України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Заміна неналежної сторони унормована статтею 48 КАС України.
Згідно частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Відповідно до частин п'ятої-сьомої статті 48 КАС України під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган звернувся до суду з адміністративним позовом до КЕВ м.Володимир-Волинський. У процесі розгляду даної справи сторонами не заявлялись вимоги щодо заміни сторони у справі чи залучення особи, як співвідповідача до ухвалення рішення судом першої інстанції.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена.
З огляду на викладене, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду