07 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2663/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Спаскіна О.А.
суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 (суддя О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 1640/2663/18
за позовом ОСОБА_1
до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує на те, що у період участі ним в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він, у розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», був військовослужбовцем, оскільки був призваний на військові збори, у межах яких і приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вважає, що у нього існує право на перерахунок пенсії у відповідності до положень ст.59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Від представника позивача - Третяк К.П. надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 , видане Полтавською облдержадміністрацією 08.05.2012, вкладка до цього посвідчення № НОМЕР_3 , видана Полтавською облдержадміністрацією 15.04.2013) (а.с. 12).
Позивач має 2 групу інвалідності, яка згідно з довідкою МСЕК серія 10 ААА, встановлена в зв'язку з захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків в/служби по ЛНА на ЧАЕС (а.с. 12-13).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лубенському ОУПФУ Полтавської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 02.04.2018 позивачем подано заяву про перерахунок пенсії згідно з ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 28).
Рішенням Лубенського ОУПФУ Полтавської області від 03.04.2018 №58/03-14/2 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до вимог статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки він приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби (а.с. 10).
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних дій та рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки на позивача не поширюється частина 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями пункту 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.03.1991 № 796-ХІІ визначено види пенсій, підстави їх призначення та розмір пенсій, що призначаються військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною третьою статті 59 Закону України від 28.03.1991 № 796-ХІІ, у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-У "Про внесення змін до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Тобто, частиною третьою статті 59 Закону України від 28.03.1991 № 796-ХІІ було визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
11.10.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон України від 03.10.2017 № 2148-УІІІ), яким частину третю статті 59 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ) викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З аналізу вказаної редакцій частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ вбачається, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме доповнено цей перелік особами, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також особами, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
При цьому, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01.06.1986 по 11.09.1986, що підтверджується довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 20.12.2012 №82983 та довідкою командира військової частини НОМЕР_4 від 30.08.1986 №23, копії яких наявні у справі (а.с. 9, 14).
Поряд з цим, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах в період з 02.11.1977 по 16.11.1979, що підтверджується військовим квитком, виданим Полтавським міським військовим комісаріатом 13.10.1977 НОМЕР_5 , та довідкою військового комісара Хорольсько-Семенівського ОРВК від 18.03.2009 №91 (а.с. 25, 42).
Крім того, з 09.12.1982 по 01.04.1988 ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Хорольським "Ветсанутильзаводом", що підтверджується записами в трудовій книжці позивача від 04.08.1976 НОМЕР_6 (а.с. 40). Таким чином, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії, а тому положення ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ на нього не поширюються.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, то дія норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не поширюється.
З приводу доводів позивача про наявність ознак дискримінації та порушення принципів співмірності і справедливості щодо відшкодування державою шкоди, завданої здоров'ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у залежності від їх правового статусу під час виконання цих робіт, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначалось вище, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Положеннями статті 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема належить прийняття законів.
Зі змісту статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4.
Виходячи із положень указаної норми Закону, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, у залежності від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа.
Станом на час прийняття відповідачем рішення від 03.04.2018 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій до Закону № 796-ХІІ відповідних змін внесено не було. Іншого Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, прийнято не було.
Зазначені вище норми ст.59 Закону № 796-ХІІ не визнані неконституційними, не скасовані, є чинними, а тому відповідач при розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії зобов'язаний був діяти у відповідності до них.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 796-ХІІ, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій Лубенського об'єднаного УПФУ, скасування рішення відповідача № 25/03-14/2 від 03.04.2018 року про відмову в перерахунку пенсії та для зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2018р. по справі № 1640/2663/18 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2018р. по справі № 1640/2663/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко Л.В. Любчич
Повний текст постанови складений та підписаний: 16.11.2018.