12 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1467/18
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бегунца А.О.
суддів: Подобайло З.Г. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2018, суддя І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 06.06.18 по справі № 818/1467/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач, ГУ НП в Сумській області), в якому просив суд визнати бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні його заяви стосовно підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років протиправною; зобов'язати відповідача підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідач протиправно, всупереч Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", відмовив у підготовці необхідних документів для призначення пенсії за вислугою років. Вважає, що має більше 24 років вислуги, в той час як достатньою підставою для призначення пенсії за вислугу років є 22 роки та 6 місяців.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 вказаний позов задоволено. Визнано бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні його заяви стосовно підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років протиправною. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Сумській області підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не з'ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи, оскільки на день звільнення зі служби позивач не мав 22 календарних років та 6 місяців вислуги, як це передбачено ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому підстави для підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України за місцем проживання необхідних документів, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону, відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 14.08.1996 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посадах рядового та середнього начальницького складу, в період з 07.11.2015 по 07.04.2016 - на посадах середнього начальницького складу у ГУ НП в Сумській області.
Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Сумській області від 07.04.2016 № 74 о/с, позивача з 07.04.2016 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Згідно даного витягу з наказу ГУ НП в Сумській області від 07.04.2016 № 74 о/с та послужного списку, станом на 07.04.2016 стаж для виплати відсоткової надбавки за вислугу років у календарному обчисленні, вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні становить 19 років 07 місяців 22 дні, вислуга років у пільговому обчисленні становить 04 роки 04 місяці 23 дні.
23.03.2018 з метою підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України відповідних документів для призначення пенсії за вислугу років позивач звернувся до ГУНП в Сумській області із відповідною заявою.
Листом від 02.04.2018 №12/Г-56 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відмову в задоволенні його вимог з підстави відсутності у позивача календарної вислуги для призначення пенсії за вислугу років.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачу в направленні до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови КМУ №393.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон), а також регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992р. №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" ( далі - постанова КМУ №393).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема:
- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону, а саме: до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до ст.ст. 17-1, 17-2 Закону порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови КМУ №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: в) один місяць служби за півтора місяця: у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств; час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ (абзац виключено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 № 780, пунктом 2 якої установлено, що вислуга років осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка була обчислена до прийняття цієї постанови, перегляду не підлягає).
Як вбачається із послужного списку, позивач у період з 14.08.1996 по 07.04.2016 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України в відповідних підрозділах (а.с.16-29,49-55).
Обґрунтовуючи відмову в задоволенні заяви позивача від 23.03.2018, відповідач у своїй відповіді від 02.04.2018 та у відзиві на позов зазначає, що при призначенні пенсії за вислугою повинна враховуватися лише календарна вислуга років без урахування вислуги в пільговому обчисленні. Тому, оскільки позивач на день звернення з заявою мав календарну вислугу меншу, ніж 22 роки 6 місяців, то він не має права на призначення такої пенсії у розумінні статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Однак, із аналізу норм даного Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови КМУ №393 вбачається, що приписи останніх не ставлять у залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги. Крім того, нормами вказаних нормативно-правових актів не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватися до вислуги років для призначення особі відповідної пенсій, а впливають лише на розмір пенсії.
Тобто, вислуга позивача в органах внутрішніх справ та Національної поліції України складає: в календарному обчисленні - 19 років 07 місяців 22 дні; у пільговому обчисленні - 04 роки 04 місяці 23 дні.
Отже, станом на дату звільнення зі служби загальна вислуга позивача становить 24 роки 00 місяців 15 днів, що є достатньою підставою для набуття права на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Водночас, у рішенні від 20.10.2011 р. по справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У свою чергу, відповідач помилково вважає, що позивач на день звільнення не набув права на пенсію за вислугу років, посилаючись на положення статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не враховуючи при цьому норми статті 17-1 цього ж Закону, яка чітко вказує, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тобто дана норма є спеціальною по відношенню до статті 12 Закону, яка визначає загальні умови призначення пенсій за вислугу років.
Крім того, колегія суддів зауважує, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей та постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007(далі - Порядок № 3-1).
Пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.
Пунктами 12 і 13 Порядку № 3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
При прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії (п.18 Порядку № 3-1).
Статтею 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також передбачено, що рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії приймають органи Пенсійного фонду України.
Отже, виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За таких обставин, колегія суддів зауважує, що в порушення вимог п. 12 Порядку № 3-1 відповідачем не здійснено оформлення всіх необхідних документів позивача та подання про призначення пенсії (додаток 2) у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії, не ознайомлено з ним позивача і не надіслано їх до ГУПФУ в Сумській області для прийняття відповідного рішення, а фактично відмовлено ОСОБА_3 у призначенні пенсії з посиланням на відсутність у останнього календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугою років.
Таким чином, відповідач вирішив питання щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії, хоча такі рішення приймають виключно органи Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, відмовляючи позивачу в направленні до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови КМУ №393 та вимог п. 12 Порядку № 3-1, дане рішення не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання бездіяльності ГУ НП в Сумській області щодо відмови у задоволенні заяви стосовно підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та про зобов'язання ГУ НП в Сумській області підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України відповідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 по справі № 818/1467/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло С.С. Резнікова
Повний текст постанови складено 16.11.2018.