Справа № 148/1056/18
Головуючий у 1-й інстанції: Саламаха О.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
16 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора роти №3 УПП батальйону у м. Борисполі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Білецького Сергія Олександровича на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до патрульної поліції м. Борисполя, за участю третьої особи інспектора роти №3 УПП батальйону у м. Борисполі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Білецького Сергія Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне стягнення,
в червні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до патрульної поліції м. Борисполя про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА №274265 від 09.06.2018 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020 грн. та закриття адміністративної справи.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 07.09.2018 позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням інспектор роти №3 УПП батальйону у м. Борисполі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Білецький Сергій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи, а саме не врахував докази, що були надані суду відповідачем та третьою особою.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи відсутні клопотання позивача про участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, повноважного представника не направила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги та жоден з учасників справи в судове засідання не з'явився, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою серії АА № 274265 від 09.06.2018, на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 грн. за порушення останнім ч.5 ст.122 КУпАП. У відповідно до тексту даної постанови ОСОБА_3 09.06.2018 рухався транспортним засобом Тоуоta Тundra, державний номерний знак НОМЕР_1, на автомобільній дорозі у с.Щасливе Бориспільського району Київської області, та здійснив зупинку у місці дії знаку 5.38 «Місця для стоянки» з додатковою табличкою 7.1.7 «Інваліди» та дорожньою розміткою 1.30, чим порушив п.8.1 ПДР України.
Не погоджуючись з даною постановою позивач оскаржив її в судовому порядку.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено, а відповідачем не представлено жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував доводи позивача та вказував на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1 Розділу 34 Правил дорожнього руху визначається, що лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Горизонтальна розмітка 1.30 позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять інвалідів чи на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід».
Пунктом 5.38 Розділу 33 Правил дорожнього руху визначається "Місце для стоянки". Застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою "Р" та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою "Р" та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.
Відповідно до п.7.17 Розділу 33 Правил дорожнього руху визначено знак "Інваліди". Означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Інвалід" відповідно до вимог цих Правил.
Згідно з пунктом 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 визначено, що на майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця (в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.
У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 5 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку, зокрема, зупинки чи стоянки транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено матеріалами справи, постановою серії АА №274265 від 09.06.2018 за паркування на місці, позначеному дорожньою розміткою 1.30 та знаками 5.38, 7.17 , на яких дозволено зупинку транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, або водії, які перевозять водіїв з інвалідністю позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. (а.с. 5).
Дане порушення позивачем Правил дорожнього руху підтверджено наданим патрульною поліцією м. Борисполя відеозаписом (як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції), з якого вбачається, що позивач дійсно порушив правила дорожнього руху, а саме здійснив зупинку на місці біля АЗК «ОККО», призначеного для паркування водіїв з інвалідністю, або водії, які перевозять водіїв з інвалідністю.
Крім цього, на відеозаписі №20180609203436001527 наданим відповідачем, позивач визнає, що зупинився під знаком 5.38 та 7.17 зазначивши на п'ятій секунді запису, а саме в 12:41:54 09.06.2018, що не побачив знак 5.38 та 7.17, на відеозаписі №20180609203352001521 в 14:48:39 09.06.2018 позивач зазначає, що зупинився під знаком у зв'язку з тим, що не було іншого місця для зупинки. Разом з цим, в своїх поясненнях позивач зазначив, що він зупинився під знаком 5.38 та 7.17 "не навмисно" (а.с.27).
Водночас, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає, що відповідачем на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП надано DVD-R диск із відеозаписом фіксації події 09.06.2018. Однак, вказаний відеозапис дослідити у судовому засідання не вдалося з огляду на непридатність до використання цифрового носія інформації.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком, оскільки даний DVD-R диск містить два відеозаписи №20180609203436001527 (основний відеозапис), №20180609203531001536 та має можливість зчитування запису, що було досліджено судом.
Згідно з ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності та ст.295 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Водночас, ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з пп.9 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищезазначене, а також, що відеозапис чітко передбачає порушення позивачем правил дорожнього руху передбачених в постанові серії АА №274265, суд приходить до висновку про підтвердження факту вчинення цього адміністративного правопорушення ОСОБА_3.
Щодо питання порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки, слід вказати наступне.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративний правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №536/583/17.
Також, слід зазначити, що посилання позивача в позовній заяві на позбавлення його права дати особисті пояснення є безпідставними, оскільки, з відеозаписів наданих відповідачем можна зробити висновок, що позивач надавав, як усні так і письмові пояснення. Останні були долучені до матеріалів справи (а.с.27).
Враховуючи вище зазначене колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскарженої постанови від 09.06.2018 серії АА № 274265 про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1020 грн., інспектор роти №3 УПП батальйону у м. Борисполі Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Білецький С.О. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Кодексом України про адміністративні правопорушення, що виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_3
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу інспектора роти №3 УПП батальйону у м. Борисполі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Білецького Сергія Олександровича задовольнити повністю.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2018 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Патрульної поліції м. Борисполя, за участю третьої особи іспектора роти №3 УПП батальйону у м. Борисполі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Білецького Сергія Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне стягнення відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.