справа №813/3263/18
12 листопада 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого cудді - Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кушика Й. - Д.М.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Баїк Ю.П.,
представника третьої особи Осідача В.Б.,
представника третьої особи Вуса О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області, Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, державного реєстратора Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "БУД - НІКО", Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6, позивач) до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідач 1), Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі - Зубрянська сільська рада, відповідач 2), державного реєстратора Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича (далі - державний реєстратор Живко М.О., відповідач 3), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "БУД - НІКО" (далі - ТзОВ "БУД - НІКО", третя особа 1) Львівської міської ради (далі - ЛМР, третя особа 2), з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправним рішення про реєстрацію земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_2 (за реєстраційним номером 1287723746101, кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,1 га від 29.06.2017 року, прийняте відділом у м.Львові Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області та зобов'язати Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області скасувати рішення про реєстрацію земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_2 (за реєстраційним номером 1287723746101, кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,1 га від 29.06.2017 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_2 (індексний номер 35967971, кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,1 га від 04.07.2017 року, прийняте державним реєстратором Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живком Михайлом Олександровичем.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 2/15630 від 23.11.2017 за будинком по АДРЕСА_2 закріплена прибудинкова територія площею 6156,1 кв. м. Однак, позивачу стало відомо, що згідно оскаржених рішень частина прибудинкової території площею 0,1 га перейшла у власність ТзОВ "БУД - НІКО" з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Позивач зазначив, що вказані рішення порушують його право на вільне користування прибудинковою територією. Крім того, наголосив, що Львівська міська рада як власник земельної ділянки не приймала жодних рішень щодо відчуження вказаної земельної ділянки. Підсумовуючи наведене, позивач вважає вказані рішення протиправними, у зв'язку з чим, звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Ухвалою судді від 27.07.2018 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків такої.
Ухвалою судді від 10.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.09.2018 року залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "БУД - НІКО".
Ухвалою суду від 16.10.2018 року залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівську міську раду.
Ухвалою суду від 16.10.2018 року залучено до участі у справі співвідповідача - державного реєстратора Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича.
Ухвалою суду від 01.11.2018 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_6 строк звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Позицію щодо позовних вимог висвітлила у відзиві на позов. Представник відповідача зазначила, що права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, є спільним майном багатоквартирного будинку. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками майна багатоквартирного будинку. Однак, відповідно до ст.382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності майна багатоквартирного будинку, в тому числі права на земельну ділянку, на якій розташований будинок та прибудинкова територія у разі державної реєстрації таких прав. Вказана норма також кореспондується з нормами ст. 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Зважаючи на відсутність правовстановлюючих документів на право власності, права користування земельною ділянкою, вказане виключає підстави стверджувати про порушення прав позивача як співвласника, оскільки таке право не було набуте ним у спосіб передбачений законодавством. Враховуючи вказане, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представники відповідачів - Зубрянської сільської ради та державного реєстратора Живка Михайла Олександровича в судове засідання не прибули. Причин неявки та відношення по позовних вимог суду не повідомили. Належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом скерування на їх адреси судової кореспонденції.
Представник третьої особи - ТзОВ "БУД - НІКО" в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи - ЛМР в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових поясненнях, наданих через канцелярію суду 12.11.2018 (вх. № 36074).
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_6, є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №125200287.
Відповідно до рішення виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих № 1214 від 08.09.19545 року про розгляд матеріалів по обміру земель по кварталах 623-625, вирішено залишити в користуванні земельні ділянки відповідно до існуючих норм за землекористувачами в таких розмірах за будинковолодінням АДРЕСА_3 - 6156,10 кв. м а залишок площею 16704,5 кв. м. вилучено з користування будинку АДРЕСА_2 та зараховано до міського земельного фонду.
Відповідно до довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 2/15630 від 23.11.2017, за будинком АДРЕСА_2 закріплена земельна ділянка площею 6156,1кв. м. на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 1214 від 08.09.1954 р. квартал № 623,625.
При обмірах та складанні кварталу № 623, 625 у м. Львові станом на 22.08.1954 р. площа земельної ділянки по фактичному користуванні житловим будинком АДРЕСА_2 склала 22456,3 кв. м. з яких надлишки площею 16704,5 кв. м. зарахували в міськземфонд.
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 125204483 від 24.05.2018, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,1 га на праві власності належить ТзОВ "БУД - НІКО".
З вказаної довідки вбачається, що право власності виникло на підставі протоколу загальних зборів, серія та номер: виданий 29.06.2017, видавник: ТзОВ "БУД - НІКО": серія та номер: б/н, виданий 03.07.2017, видавник: Усачов Тарас Вікторович та ТзОВ "БУД - НІКО".
04.07.2017 державний реєстратор Зубрянської сільської ради Пустомитівьского району Львівської області Живко Михайло Олександрович провів державну реєстрацію спірної земельної ділянки, номер запису про право власності 21210844.
Вважаючи оскаржені рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми законодавства.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 5 ст. 60 вказаного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.
Так, відповідно до вказаної статті до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст тощо.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:
1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;
2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені у ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до ч.1 ст.42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Земельного кодексу України розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Згідно з п. "в" ч.2, ст. 89 Земельного кодексу України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників житлового будинку.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулює Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 № 417-VІІІ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 вказаного Закону багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 цієї статті співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
В пункті 6 ч. 1 вказаної статті надано визначення спільного майна багатоквартирного будинку, відповідно до якого це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, право на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, є спільним майном багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Вказана норма кореспондується з статтями 125, 126 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України оформлення речових прав на земельну ділянку, а саме право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності, право користування (сервітут), право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації.
За результатами державної реєстрації видається витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, який посвідчує право власності чи право користування на об'єкт нерухомого майна, у даному випадку на земельну ділянку.
Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що право користування земельною ділянкою засвідчується довідкою, виданою ОКБ ЛОР "БТІ та ЕО" № 2/15630 від 23.11.2017.
Згідно вказаної довідки за будинком АДРЕСА_2 закріплена земельна ділянка площею 6156,1 кв. м. на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 1214 від 08.09.1954 р.
Однак, крім вказаної довідки, позивач не долучив жодних документів, які б підтверджували державну реєстрацію права користування прибудинковою територією.
Таким чином, відсутність правовстановлюючих документів на право власності чи право користування земельною ділянкою, виключає підстави стверджувати про порушення прав позивача як співвласника, оскільки таке право не було набуте ним у спосіб передбачений законодавством.
Підсумовуючи наведені норми законодавства та наявні у справі документи, суд зважаючи на відсутність правовстановлюючих документів на право власності чи право користування земельною ділянкою, дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача, як співвласника прибудинкової території.
Крім того, суд звертає увагу, що у разі порушення прав співвласників багатоквартирного будинку на користування спільним майном багатоквартирного будинку, в тому числі прибудинковою територією, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" об'єднання має право, зокрема, захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
За таких обставин, суд погоджується з думкою представника відповідача, що враховуючи предмет спору у даній справі ОСОБА_6 не є належним позивачем, адже у разі порушень прав співвласників багатоквартирного будинку, захист порушених прав співвласників повинно здійснювати об'єднання співвласників, створене відповідно до вимог законодавства.
Отже, аналізуючи наведені норми законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що оскаржені позивачем рішення не порушують його прав на користування прибудинковою територією, оскільки жодних правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку позивач суду не надав.
Тому, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем були дотримані, відтак жодних підстав для задоволення позовних вимог у даній справі немає.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 листопада 2018 року.
Суддя В.М. Сакалош