Справа № 1540/4750/18
15 листопада 2018 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними щодо відмови виплатити у 2018 році ОСОБА_1 щорічну разову допомогу до 09 травня в сумі 4356,00грн. та зобов'язання виплатити ОСОБА_1 недоотриману у 2018 році щорічну разову допомогу до 09 травня в сумі 3726,00грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяві зазначив, що ОСОБА_1, вдова учасника Великої Вітчизняної Війни, відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 9 травня, що складає три мінімальних пенсії за віком. Позивач зазначила, що 02.05.2018 р. вона звернулась з письмовою заявою до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з питання недоотримання грошової виплати до 9 травня за 2018 року в розмірі 3726,00 грн., однак листом №03-6-10416 від 02.06.2018р. відповідач, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 14.03.2018р. №170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», зазначив що члену сім'ї загиблого ветерана війни сплачується щорічна разова допомога в розмірі 630,00 грн. Позивач, посилаючись на положення ст. ст.1, 22, 55 Конституції України, рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та ч.5 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», звернувся до суду із вказаними позовними вимогами.
Ухвалою суду від 16.10.2018р. відкрито провадження у вказаній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(у письмовому провадженні).
26.10.2018р. до суду від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши що виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2018 році ОСОБА_1, як дружині померлого учасника бойових дій була здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018р. № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 630,00 грн. та що Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та зазначена постанова Кабінету Міністрів України не конституційними не визнавались.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи та вдовою учасника Великої Вітчизняної Війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.08.2018р. (а.с.9) та довідкою МСЕК №003410 від 14.10.2003р.(а.с.8).
17.09.2018р. ОСОБА_1 звернулась до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про стягнення недоотриманої щорічної одноразової соціальної допомоги до 09 травня 2018 року у розмірі 3726,00грн. (а.с.6).
Листом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 02.06.2018р. №03-Б-10416/1-п відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щорічної одноразової соціальної допомоги до 09 травня 2018 року у розмірі 3726,00грн., зазначивши, що щорічна грошова допомога до 05 травня 2018 року нарахована та виплачена у розмірі 630,00грн. відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №170 від 14.03.2018р.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. N 3551-XII щорічно до 5 травня дружинам померлих учасників бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Частиною 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
В свою чергу, Законом України від 28.12.2014р. N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015р., розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018р. по справі №466/2894/17.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 14.03.2018р. №170 встановлено, що у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань» членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується у розмірі 630,00грн.
Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 виплачувалась одноразова грошова допомога у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України, суд вважає що позовні вимоги про визнання дій протиправними щодо відмови виплатити у 2018 році ОСОБА_1 щорічну разову допомогу до 09 травня в сумі 4356,00грн. та зобов'язання виплатити ОСОБА_1 недоотриману у 2018 році щорічну разову допомогу до 09 травня в сумі 3726,00грн, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.