Справа № 815/1530/18
05 листопада 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
за участі:
секретаря судового засідання Белінського Г.В.,
представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю,
представника відповідача Кравченка В.О. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України» про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно,-
І. Суть спору:
ОСОБА_3 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України» в якому просила:
1.Визнати дії відповідача, щодо відмови у виплаті грошової компенсації за невикористане речове майно, протиправними.
2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємства Державної кримінально - виконавчої служби України (№51)» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 11769 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять),91 грн., як компенсацію за не отримане ОСОБА_3 речове забезпечення.
3.Стягнути з відповідача судові витрати по справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 та судовий збір у розмірі 1409,60 грн.
ІІ. Аргументи сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
10.01.2018 р. ОСОБА_3 підполковник внутрішньої служби головний бухгалтер Державного підприємства «Підприємства Державної кримінально - виконавчої служби України (№51), відповідно до наказу №1/ОС-18 про особовий склад звільнена з 15.01.2018 р. за ст.77 п.2 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».
На підставі наказу №1/ОС-18 про особовий склад від 10.01.2018 р., за арматурною карткою №58 позивачу видана довідка №2. В якій вказана кількість предметів, за які її повинні були виплатити грошову компенсацію, а саме 59 та загальна сума до виплати - 11769,91 грн.
Позивач на підставі наказу про звільнення та довідки №2 30.01.2018 р. звернулася до в.о директора «Підприємства Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 51)» з заявою про розрахунок та видачу суми до виплати як компенсацію за невикористане речове майно.
Відповідач відмовив ОСОБА_3 у виплаті компенсації.
Позивач зазначила, що вона на день звільнення мала право на забезпечення її форменим одягом та іншим речовим майном, а у випадку неотримання - має право на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті.
З метою поновлення порушеного права позивач вважає за необхідне визнати дії відповідача протиправними та стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за вартість недоотриманого нею речового майна у сумі 11769,91.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (а.с.6-8).
10.04.2018 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
04.06.2018 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження та призначено перше підготовче судове засідання.
09.07.2018 р. ухвалою Одеського окружного адміністративного суду за клопотанням учасників справи зупинено провадження для примирення сторін.
25.07.2018 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання продовжено строк зупинення провадження по справі.
27.09.2018 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання продовжено строк зупинення провадження по справі.
08.10.2018 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання поновлено провадження по справі та продовжено строк підготовчого провадження до 90 днів.
05.11.2018 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та продовжено розгляд справи по суті.
Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с.62-64).
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що позивач не стояла на обліку на речове забезпечення на підприємстві, що речове майно отримала у відповідача, що підприємство зобов'язане їй виплатити компенсацію за не отримане речове майно у сумі 11 769,91 грн.
Також представник відповідача зазначив, що Довідку №2 на яку посилається позивач на підставі якої вона вимагає компенсацію не можна брати до уваги, оскільки вона не є документом тому, що не підписана особами, які повинні були її підписати, а саме, керівником служби ресурсного забезпечення та особою, відповідальною за ведення обліку речового майна і не містить печатки юридичної особи, яка видала дану довідку.
Представник позивача надав відповідь на відзив в якій зазначив, що на підставі наказу №1/ОС-18 про особовий склад від 10.01.2018 р. за арматурною карткою №58, позивачу повинна бути виплачена грошова компенсація за невикористане речове майно. Для вирішення справи це має першочергове значення.
Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином
ІІІ. Обставини, встановлені судом.
Так, суд встановив, що ОСОБА_3, підполковник внутрішньої служби, головний бухгалтер Державного підприємства «Підприємства Державної кримінально - виконавчої служби України (№51)». Відповідно до наказу №1/ОС-18 про особовий склад від 10.01.2018 р. звільнена з 15.01.2018 р. за ст.77 п.2 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» з займаної посади (а.с.14).
Вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 18 років 01 місяць 3 дні, у пільговому обчисленні - 23 роки 05 місяців 29 днів.
На підставі наказу №1/ОС про особовий склад від 10.01.2018 р., за арматурною карткою №58 позивачу видана довідка №2. В якій вказана кількість предметів 59 та загальна сума до виплати - 11769,91 грн. (а.с.12).
30.01.2018 р. позивач на підставі наказу про звільнення звернулася до відповідача з заявою щодо розрахунку та виплати суми як компенсацію за невикористане речове майно (а.с.13).
Однак відповідач відмовив позивачу у розрахунку та виплаті суми компенсації за невикористане майно.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.
ІV Джерела права та висновки суду.
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. №578.
Відповідно до п.1 Порядку - цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Згідно з п.2. Порядку речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Відповідно до п.3. Порядку речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.
Згідно з п.9. Порядку забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в органах і установах, де вони проходять службу або працюють. Поставлення на речове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - особи рядового і начальницького складу) в органі чи установі здійснюється на підставі наказу керівника органу чи установи про призначення на посаду та атестата на предмети речового майна (далі - речовий атестат) за формою згідно з додатком 1, а у разі присвоєння особі первинного спеціального звання або призначення на посаду спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, - на підставі відповідного наказу керівника органу чи установи.
Відповідно до п.27 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Згідно з п. 60 Порядку для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Суд зазначає, що речове майно особистого коригування є власністю осіб, яким воно видане з моменту його отримання.
Згідно з вимогами п.п. 8,9 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди.
Так Постановою №578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», визначається порядок і механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань та працівників, які працюють за трудовим договором.
Таким чином, з аналізу вказаних правових норм суд робить висновок, що позивач мала право на забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном, а у випадку його неотримання - має право на забезпечення її форменим одягом та іншим речовим майном, а у випадку неотримання речового майна, позивач має право на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті.
При цьому суд не бере до уваги твердження відповідача, що ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України» - не є органом, який забезпечує речовим майном. Адже відповідно до п.9 Порядку забезпечення речовим майном осіб здійснюється в органах і установах, де вони проходять службу або працюють.
Позивач у позові зазначила, що фактично речовим майном не була забезпечена в повному обсязі, компенсації за недоотримане речове майно у грошовому еквіваленті при звільненні від відповідача не отримала. Суд зазначає, що підстава для виплати компенсації за не отримане речове майно наказ №1/ОС про особовий склад від 10.01.2018 р. за арматурною карткою №58.
Саме на підставі наказу №1/ОС та арматурної картки №58 позивачу видана довідка №2 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 11769,91 грн.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн., що підтверджується квитанціями №2742, №2711 від 05.04.2018 р.
Позивач в підтвердження витрат на правовому допомогу відповідно до договору №22 про надання правової допомоги від 23.02.2018 р. не надала суду жодного доказу.
Таким чином, суд робить висновок про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1409,60 грн.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючисьст.ст2, 139, 161, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати дії відповідача, щодо відмови у виплаті грошової компенсації за невикористане речове майно, протиправними.
3. Стягнути з Державного підприємства «Підприємства Державної кримінально - виконавчої служби України (№51)» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 11769 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять),91 грн., як компенсацію за не отримане ОСОБА_3 речове забезпечення.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державного підприємства «Підприємства Державної кримінально - виконавчої служби України (№51)» Міністерства юстиції України на користь за ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять), 60 грн.
5.Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення»КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
6. ОСОБА_3 адреса: АДРЕСА_1
Відповідач - Державне підприємство «Підприємство Державно кримінально - виконавча служба України (№51)» Міністерства юстиції України на користь адреса 65017, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 9, код ЄДРПОУ 08680589.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 15 листопада 2018 року
Суддя О.Я. Бойко
.