справа№1340/4874/18
13 листопада 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання Кушика Й. - Д.М.,
представника позивача - Каверіна С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонну загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (23.04.2018) компенсації за неотримане речове майно;
- стягнути із Львівського прикордонну загону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 23.04.2018 по 28.08.2018 у сумі 45776, 64 грн.
Ухвалою судді від 23.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що наказом начальника Львівського прикордонного загону від 18.10.2017 №540-ос підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас та наказом начальника Львівського прикордонного загону від 23.04.2018 №102-ос виключено із списків особового складу, усіх видів грошового забезпечення. Позивач зазначає, що відповідач при звільненні позивача не провів своєчасно розрахунок при звільненні, а саме не виплатив до дня виключення із списків особового складу загону компенсацію за неотримане речове майно. У зв'язку з цим, позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підсумовуючи наведене, а також враховуючи практику Верховного Суду, викладену у постанові від 01.03.2018 у справі №806/1899/17, просить стягнути на його користь компенсацію за таку затримку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, зазначених у позовній заяві та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Подав клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з перебуванням представників відповідача на лікарняному. Крім того, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що ОСОБА_1 був поінформований про відсутність асигнувань на забезпечення військовослужбовців речовим майном. У своєму рапорті позивач вказав, що грошову компенсацію за неотримане речове майно зобов'язується очікувати до моменту надходження коштів на відповідний рахунок прикордонного загону та проведення оплати Державним казначейством. Компенсація за неотримане речове майно в розмірі 32533,12 грн. виплачена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Крім того, представник відповідача вважає необґрунтованими доводи позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки положення статті 117 КЗпП України не поширюється на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення. У зв'язку з наведеним, представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Враховуючи наявність відзиву на позовну заяву, в якому висвітлена позиція відповідача щодо позовних вимог, суд дійшов висновку проводити розгляд справи за даною явкою.
Суд, з'ясувавши пояснення представника позивача, встановивши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Наказом Начальника 7 прикордонного Карпатського загону (I категорії) Західного регіонального управління (I категорії) Державної прикордонної служби України від 18.10.2017 №540-ос підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.04.2018 № 102-ос підполковника ОСОБА_1 виключено з списків особового складу загону та усіх видів забезпечення, з 23.04.2018.
Відповідно до службової записки від 23.04.2018 розмір грошової компенсації, нарахованої за неотримане речове майно за час проходження служби в ДПСУ згідно довідки-розрахунку №40, військовослужбовцю підполковнику ОСОБА_1 , звільненого на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 №102-ос від 23.04.2018 за підпунктом “і” пункту “а” частини 6 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (за закінченням контракту), становить 33028,55 грн.
Листом від 09.10.2018 року №723/К-15 Львівський прикордонний загін повідомив про те, що ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 33028,55 грн., але не виплачено по причині відсутності відкритих асигнувань для її виплати. Дані в потребі коштів для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно звільненим військовослужбовцям, відповідно до наказу АДПСУ від 29.12.2017 №753-аг “Про заходи щодо організації речового забезпечення персоналу Державної прикордонної служби України у 2018 році”, подаються щотижнево в телефонному режимі та щомісячно до 5 числа в письмовому вигляді у відділ речового забезпечення АДПСУ.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 (а.с.15) підполковнику запасу ОСОБА_1 23.04.2018 згідно довідки - розрахунку № 40 нараховано компенсацію за неотримане належне речове майно звільненим військовослужбовцям на загальну суму 33028,55 грн., яку йому було виплачено 28.08.2018 у сумі 32533,12 (за виключенням військового збору).
Отже, повний розрахунок з позивачем проведено 28.08.2018, що підтверджується сторонами і не оспорюється.
Несвоєчасний розрахунок при звільненні зумовив виникнення права на стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку до повного розрахунку, що є підставою звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини першої 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) встановлено умови укладення контрактів з військослужбовцями, порядок проходження служби та підстави її припинення.
Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідач у листі від 09.10.2018 №723/К-15 покликається на пункт 7 Порядку №178, відповідно до якого виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Адміністрацією Держприкордонслужби, на відповідний рік.
Фактично відповідач пояснює несвоєчасну виплату грошової компенсації за неотримане речове майно відсутністю коштів для такого виду виплат.
Такі доводи відповідача судом до уваги не беруться, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства щодо проведення розрахунку при звільненні.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі “Сук проти України”, держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Судом також взято до уваги позицію Європейського суду у справіYvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Отже, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Враховуючи викладене в сукупності, затримка Львівським прикордонним загоном виплати підполковнику ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно є протиправною.
Таким чином, суд дійшов висновку вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності Львівського прикордонну загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (23.04.2018) компенсації за неотримане речове майно задовольнити повністю.
Позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) в користь ОСОБА_1 є похідною від першої позовної вимоги та підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Системний аналіз спеціального законодавства та положень КЗпП України через призму правової позиції Верховного Суду свідчить про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України, тому судом до уваги не беруться.
Оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено в день його виключення із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку із позивачем.
Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 про отримане грошове забезпечення у 2018 році, розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням лютий - березень 2018 року становить 21100,07 грн. Для обчислення середнього заробітку з 23.04.2018 року до дня фактичного розрахунку - виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні, а саме 28.08.2018 року необхідно застосовувати показник 357,63 грн. в день (21100,07 грн./59 днів).
Враховуючи вищенаведене, з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) слід стягнути в користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період із 23.04.2018 по день фактичного розрахунку 28.08.2018 (128 днів), виходячи із розрахунку (357,63 грн.Ч128 днів), що становить 45 776,64 грн.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не виконано свого обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини компенсації за неотримане речове майно, які не відповідають визначеним частиною 2 статті 2 КАС України критеріям поведінки суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
Оцінюючи зібрані по справі докази в сукупності та висновки суду щодо обґрунтованості кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити повністю.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонну загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (23.04.2018) компенсації за неотримане речове майно.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) в користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) за період із 23.04.2018 по день фактичного розрахунку 28.08.2018 у розмірі 45 776 (сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 64 коп.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 листопада 2018 року.
Суддя В.М. Сакалош