Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 листопада 2018 р. № 520/9629/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмову провадженні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/9629/18 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП № 56508892 від 23.10.2018 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП № 56508892 від 23.10.2018 про накладення штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, 13.11.2018 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки ГУ ПФУ в Харківській області не виконується рішення суду стосовно виплати пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 у відповідності до проведеного перерахунку.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 820/939/18 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з приводу неприйняття рішення стосовно перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ в Харківській області № 100/34082-2003012558 від 08.06.2017. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області провести з 01.01.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ в Харківській області № 100/34082-2003012558 від 08.06.2017 р. та провести виплати за перерахованою пенсією з урахуванням вже переданих у власність громадянина коштів як платежів за пенсією у спірний період. У решті вимог - позов залишено без задоволення.
Вказане рішення суду 20.04.2018 набрало законної сили та 18.05.2018 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист позивачу по справі № 820/939/18.
05.06.2018 на виконання виконавчого листа по справі № 820/939/18 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 5608892.
24.07.2018 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області винесено та направлено на адресу позивача вимогу № 56508892 про виконання виконавчого провадження ВП № 5608892, в якій вимагалось повідомити про виконання рішення суду про перерахунок пенсії ОСОБА_1, зазначивши дату його виконання та надати відомості щодо виплати заборгованості по проведеному перерахунку за період з 01.01.2016 по теперішній час із зазначенням загальної суми заборгованості.
22.08.2018 на адресу відповідача надійшло повідомлення від ГУ ПФУ в Харківській області № 23057014/20 від 20.08.2018, в якому зазначено, що позивачем добровільно виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 820/939/18 та ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016, розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 4875,40 грн. В даному повідомленні ГУ ПФУ в Харківській області вказало, що в квітні поточного року ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ № 103 від 21.02.2018, розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 4963,31 грн. Також, у повідомленні № 23057014/20 від 20.08.2018 ГУ ПФУ в Харківській області зазначило, що оскільки перерахований розмір пенсії більший ніж обчислений на виконання рішення суду, виплату пенсії залишено в більшому розмірі.
Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП № 56508892 від 19.09.2018 на ГУ ПФУ в Харківській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.
02.10.2018 на адресу відповідача надійшло повідомлення від позивача № 21812-14/20 від 08.08.2018, в якому зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 820/939/18 в травні поточного року добровільно проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 у розмірі 4963,31 грн, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 нараховано різницю в пенсії, яка склала 42880,32 грн та яка буде виплачена при надходженні коштів від Пенсійного фонду України. Також, до вказаного листа позивачем долучено копію розпорядження про перерахунок пенсії ОСОБА_1, копію довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії № 100/34082-2003012558 від 08.06.2017.
Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП № 56508892 від 23.10.2018 на ГУ ПФУ в Харківській області накладено штраф у розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення суду.
Не погодившись із вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся з даним позовом до суду про її скасування.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як передбачено частиною 6 статті 26 цього Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому, згідно з ч.4 ст.19 №1404, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Частиною 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частиною 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, аналіз вказаних вище норм Закону України "Про виконавче провадження" дозволяє прийти до висновку, що невиконання боржником рішення без поважних причин у визначений строк є підставою для накладення на боржника штрафу.
Як вбачається з листа ГУ ПФУ в Харківській області № 21812-14/20 від 08.08.2018 позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 нараховано різницю в пенсії, яка склала 42880,32 грн та буде виплачена при надходженні коштів від Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу на те, що позивачем до суду не надано жодних доказів виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 820/939/18 в частині проведення виплат ОСОБА_1 за перерахованою пенсією в період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Щодо посилань позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, суд зазначає наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 820/939/18 питання щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 вирішено.
Суд звертає увагу на те, що в даній справі, вирішуються спірні правовідносини щодо виконання вказаного рішення суду.
В свою чергу, порядок виконання рішення суду в даному випадку регламентовано Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, положення постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 не можуть застосовуватись до спірних правовідносин в даній справі.
Щодо посилань ГУ ПФУ в Харківській області на те, що перерахована пенсія ОСОБА_1 буде виплачена при надходженні коштів від Пенсійного фонду України, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП № 56508892 від 23.10.2018 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення суду винесена з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", а тому, підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, вимоги позивача є необґрунтовані, а отже, такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження - майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ідентифікаційний код - 14099344) до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (місцезнаходження - вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61002) про скасування постанови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко