про відмову у відкритті провадження
16 листопада 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/3110/18
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І., розглянувши матеріали подання державного виконавця про заміну стягувача у виконавчому провадженні, -
15.11.2018 р. (за вх.№3110) до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшло подання державного виконавця Фортечного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Бабенко М.В. про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №54128324, при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Дослідивши матеріали подання, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження.
Питання заміни сторони виконавчого провадження врегульовані ст.379 КАС України.
Ч. 1 ст. 379 КАС України вказує, що разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до ч. 2 ст. 379 КАС України, суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Отже, заміна адміністративним судом сторони виконавчого провадження є можливою лише у разі, якщо вказане виконавче провадження спрямоване на виконання судового рішення вказаного суду як суду першої інстанції. Однак, заявник в даному випадку просить замінити стягувача у виконавчому провадженні при виконанні виконавчого напису нотаріуса, а не судового рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції.
Положення статті 379 КАС України передбачають можливість заміни адміністративним судом сторони виконавчого провадження виключно в рамках інституту виконання судового рішення.
Висновок суду також підтверджується законодавчо-визначеною конструкцією процесуального законодавства, оскільки ст.379Кодексу розміщена у розділі IV Кодексу адміністративного судочинства України "Процесуальні питання, пов'язані із виконанням судових рішень в адміністративних правах".
Із системного аналізу норм чинного законодавства вбачається те, що заміна сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису нотаріуса в порядку ст. 379 КАС України суперечить нормам чинного процесуального законодавства України та не відповідає засадам адміністративного судочинства України.
Положеннями ч. 1 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 р. № 1618-IV визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Таким чином, суд акцентує увагу на тому, що вказана норма розміщена у розділі VI Цивільного процесуального кодексу України "Процесуальні питання, пов'язані із виконанням судових рішень в цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)".
Аналіз вказаних процесуальних норм свідчить на користь висновку, що ст. 442 ЦПК України в порядку цивільного судочинства регламентовано не лише можливість заміни сторони виконавчого провадження при виконанні рішення суду у цивільній справі, але й при виконанні рішень інших органів та посадових осіб, зокрема, виконавчого напису нотаріуса.
Відтак, питання заміни сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису нотаріуса не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України та віднесене до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.
Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У пункту 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно ч. 6 ст. 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Пунктом першим частини першої статті 170 КАС України визначено те, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 170 КАС України, копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи, що заяву про заміну сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису нотаріуса не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та керуючись ч.6 ст.7 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
Керуючись статтями 6, 7, 170, 243, 248, 256, 293, 294, 379, КАС України, суд,
1. Відмовити у відкритті провадження за поданням старшого державного виконавця про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №54128324.
2. Роз'яснити заявнику, що розгляд такого подання віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.
3. Копію ухвали суду про відмову у відкритті провадження разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати заявнику.
4. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду із завою з тих самих предмета і підстав, щодо якої постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько