31 жовтня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1467/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
за участю секретарів судового засідання Бондар Я.Г., Ярошук Т.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)
представник: адвокат ОСОБА_2
відповідач: Державна установа "Кропивницький слідчий ізолятор" (25009, м. Кропивницький, вул. Куроп'ятникова, 50-б, код ЄДРПОУ 08563783)
представники: ОСОБА_3, ОСОБА_4
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" (після зміни 04.09.2018 року повного найменування - державна установа "Кропивницький слідчий ізолятор") про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона з 25.11.2014 року була призначена на посаду психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи у державній установі "Кропивницька установа виконання покарань (№14)". Починаючи з 2017 року між нею та начальником установи виникли конфлікті відносини, пов'язані з наданням останнім їй незаконних вказівок. У зв'язку з цим на протязі 2017 року між позивачкою та психологом відділу соціально-виховної та психологічної роботи ОСОБА_5 виникали суперечки, що ґрунтувалися на невиконанні позивачкою вказівок начальника установи, які виходили за межі її повноважень. У квітні 2018 року позивачку було звільнено зі служби на підставі наказу в.о. начальника установи №143ос/18 від 20.04.2018 року "Про особовий склад" за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Вказаний наказ прийнятий на підставі висновку службового розслідування від 19.04.2018 року та подання на звільнення, якими встановлено вчинення нею та ОСОБА_5 дисциплінарного проступку та порушення п.1 ст.16 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України". Позивачка не погоджується зі своїм звільненням, зазначаючи, що спірний наказ №143ос/18 від 20.04.2018 року виданий у період її непрацездатності та з датою на майбутнє, що суперечить нормам трудового законодавства. Крім того, позивачка заперечує висновки службового розслідування про вчинення нею порушення службової дисципліни та стверджує про упереджене ставлення до неї з боку керівництва установи. З цих підстав, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 09.08.2018 року, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" від 20.04.2018 року №142ос/18, в частині звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби України лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 - психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" за п. 1 ст. 16 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України";
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" від 20.04.2018 року №143ос/18 "Про особовий склад", в частині звільнення лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 - психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію";
- поновити її на службі у державній установі "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" на посаді психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)";
- стягнути з державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.04.2018 року по день винесення рішення у даній справі.
Ухвалою судді від 21.05.2018 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі та призначено підготовче засідання.
Відповідач подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивачка неналежним чином виконувала свої обов'язки та допускала порушення службової дисципліни, за що з 2016 року неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності. Підставою для її звільнення зі служби стали висновки службового розслідування, призначеного наказом в.о. начальника державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" №91/ос-18 від 27.03.2018 року, по факту конфліктної ситуації між позивачкою та ОСОБА_6 Цим висновком встановлено, що позивачка допустила порушення своїх посадових інструкцій та вимог Кодексу етики та службової поведінки працівників Державної кримінально-виконавчої служби України. Тому за дії, що дестабілізують роботу відділу соціально-виховної психологічної роботи і установи в цілому, відсутність належної психологічної підтримки ув'язнених та засуджених у зв'язку з відсутністю взаємодії та порозуміння між психологами ОСОБА_1 та ОСОБА_6, небажання шукати шляхи налагодження міжособистісних стосунків протягом тривалого часу, застосування під час несення служби ненормативної лексики, погроз життю та здоров'ю працівника установи, а також враховуючи рішення Ради зборів середнього та начальницького складу установи віл 27.03.2018 року, останнє незняте стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, до позивачки було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби України. Доводячи, що при винесенні спірних наказів відповідачем дотримано порядок накладення такого виду дисциплінарного стягнення, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 13.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
Розглянувши справу, дослідивши надані та зібрані докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення позивачки, її представника, представників відповідачів, показання свідка, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 25.11.2014 року прийнята на службу в органи Державної кримінально-виконавчої служби України та проходила її на посаді психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)". (а.с. 20 - 21, т.1, а.с. 63 - 67, т.2)
Наказом в.о. начальника державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" від 20.04.2018 року №142/ос-18 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_5" на підставі висновку службового розслідування від 19.04.2018 року щодо порушення Кодексу етики та службової поведінки працівників Державної кримінально-виконавчої служби України за дії, що дестабілізують роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи і установи в цілому, відсутність належної психологічної підтримки ув'язнених та засуджених у зв'язку з відсутністю взаємодії та порозуміння між психологами, застосування під час несення служби ненормативної лексики, погроз щодо життя і здоров'я працівника установи, численних порушень Кодексу етики та службової поведінки працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, порушень ст. 16 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", а також враховуючи рішення Ради зборів середнього та старшого начальницького складу установи, керуючись Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції", враховуючи, що час проходження служби чотири рази притягувалася до дисциплінарної відповідальності (останнє непогашене дисциплінарне стягнення - попередження про неповну посадову відповідність) позивачку звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби України. (а.с. 72, т.1)
Наказом в.о. начальника державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" від 20.04.2018 року №143ос/18 "Про особовий склад" на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з посади психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" з 24.04.2018 року. (а.с. 259, т.1)
Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивачка 15.05.2018 року звернулася до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних наказів про звільнення зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України за вчинення дисциплінарного проступку, суд виходив з того, що правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України".
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
На службу до Державної кримінально-виконавчої служби України приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Статтею 16 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачені вимоги до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України і його відповідальність.
Так, згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов'язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту. Жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії є несумісними зі службою і роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.
Відповідно до частин 2, 3 статті 16 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, які виявили жорстоке ставлення до засуджених і осіб, узятих під варту, або вчинили дії, що принижують їхню людську гідність, притягуються до відповідальності згідно із законом.
У разі вчинення дій, зазначених у частині другій цієї статті, особа рядового чи начальницького складу або працівник кримінально-виконавчої служби підлягає звільненню зі служби (роботи), якщо до нього постановлено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, або якщо протягом року за такі ж дії до нього вже було застосовано дисциплінарне стягнення.
Частинами 3, 4 статті 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, що персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов'язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень. Ніхто, крім випадків, прямо передбачених законом, не має права втручатися в службову діяльність персоналу.
Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.
Згідно з частиною 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 9 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 року №901-VIII передбачено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
Закон України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" набрав чинності 07.10.2018 року, тому на час виникнення спірних правовідносин підстави та порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, на яких поширюються порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських, визначалися Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року №3460-ІV.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (надалі - Дисциплінарний статут ОВС) визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно зі статтею 5 Дисциплінарного статуту ОВС за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладання дисциплінарних стягнень передбачений статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС, відповідно до частини 1 якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Наказом Міністерства юстиції України №356/5 від 12.03.2015 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (надалі - Порядок №356/5), який визначає підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Мін'юсту, його міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів та закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - органи і установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов'язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань.
За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І цього Порядку, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.
Відповідно до пунктів 1, 5, 6 розділу ІІ Порядку №356/5 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.
Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.
Розділом III Порядку №356/5 визначено порядок призначення службового розслідування, пунктом 2 якого передбачено, що начальники мають право призначати службові розслідування стосовно осіб рядового і начальницького складу, якщо заступником Міністра юстиції за погодженням з Міністром юстиції або особою, яка виконує його обов'язки, їм надано право застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на осіб, дії або бездіяльність яких стали підставою для проведення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №№356/5 проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.
Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.
Проведення службових розслідувань за фактами порушень особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, неналежного виконання посадових обов'язків чи втрати ними службових посвідчень, підготовка за їх результатами висновків та проектів наказів про заходи дисциплінарного реагування щодо цих осіб здійснюються керівниками усіх рівнів щодо безпосередньо підпорядкованої особи рядового чи начальницького складу, яка вчинила правопорушення. (пункт 1 розділу IV Порядку №356/5)
Пунктами 1, 2, 3 розділу V Порядку №356/5 передбачено, що службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.
Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку службового розслідування.
Права та обов'язки учасників службового розслідування визначені у розділі VI Порядку №356/5.
Згідно з пунктом 1 розділі VIII Порядку №356/5 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.
Пунктами 3, 4 розділу VIII Порядку №356/5 передбачено, що висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування.
Із затвердженим висновком службового розслідування за рішенням начальника, який призначив службове розслідування, ознайомлюється начальник органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено проведення службового розслідування.
Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, письмового пояснення, або за відсутності акта про її відмову від надання письмового пояснення. Небажання особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Порядку №356/5 якщо вину особи рядового чи начальницького складу повністю доведено, начальник, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт.
Як установлено судом, звільненню позивачки зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України передувало службове розслідування.
Приводом для його проведення стало рішення ради зборів середнього та старшого начальницького складу державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" від 27.03.2018 року щодо порушення клопотання перед установи про звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби України лейтенантів внутрішньої служби ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у зв'язку із порушенням ними службової дисципліни, Кодексу етики та службової поведінки працівника Державної кримінально-виконавчої служби України. (а.с. 233 - 234, т. 1)
Наказом в.о. начальника державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" №91/ос-18 від 27.03.2018 року призначено проведення службового розслідування по факту конфліктної ситуації між лейтенантами внутрішньої служби ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а також за фактом їхніх звернень до прокуратури Кіровоградської області, яке доручено працівникам відділу по роботі з персоналом, оперативного відділу, відділу режиму і охорони, відділу соціально-виховної та психологічної роботи. (а.с. 81, т.1)
За результатами проведеного службового розслідування членами комісії 19.04.2018 року складено висновок, зі змісту якого вбачається, що службовим розслідування встановлено, що 26.03.2018 року та 02.04.2018 року на адресу державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" надійшли листи в.о. начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, з вимогою перевірити інформацію, викладену у зверненні ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а також розглянути питання можливості подальшого проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України лейтенантами внутрішньої служби ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на раді зборів середнього та старшого начальницького складу установи. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 14.03.2018 року в черговий раз відбувся конфлікт, свідками якого стали підполковник внутрішньої служби ОСОБА_7, заступник начальника УВП із соціально-виховної та психологічної роботи капітан внутрішньої служби ОСОБА_8, капітан внутрішньої служби ОСОБА_9, підполковник внутрішньої служби ОСОБА_10 У ході службового розслідування було відібрано письмові пояснення від ОСОБА_5, яка пояснила, що з часу призначення її на посаду психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" її колега ОСОБА_1 з перших днів служби виказувала до неї особисту неприязнь та невдоволення призначенням її на посаду психолога, відмовлялася надавати будь-яку допомогу як молодшому фахівцю, а з часом конфлікт між ними лише зростав. ОСОБА_1 відмовилася надавати будь-які пояснення з приводу конфліктної ситуації, яка триває протягом року між нею та ОСОБА_5 на підставі статті 63 Конституції України. У ході службового розслідування були відібрані пояснення від працівників державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які пояснили, що між психологами відділу соціально-виховної та психологічної роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_5 протягом року триває конфліктна ситуація, яка ґрунтується на особистій неприязні та проявляється у їх нетактовній поведінці, що супроводжується нецензурною лексикою, у зв'язку з чим з вказаними особами неодноразово проводилися профілактичні та виховні бесіди, про що свідчать записи в журналі індивідуально-виховної роботи з персоналом. Зокрема ОСОБА_1 під час чергової конфліктної ситуації поводила себе неадекватно: кричала, погрожувала написанням рапортів, налаштовуванням керівництва установи проти іншої працівниці. За підсумками службового розслідування встановлено, що дії психологів установи ОСОБА_1 та ОСОБА_5: можуть призвести до вкрай негативних наслідків життю та здоров'ю обох працівниць; дестабілізують роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи, а саме порушують п.18 ч.4 Положення про державну установу "Кропивницька установа виконання покарань (№14)"; вкрай негативно впливають на загальну оперативну ситуацію в установі; не здійснюють в повній мірі свої службові обов'язки по посаді; негативно впливають на морально-психологічний клімат персоналу установи; ставлять під сумнів себе "як фахівець в галузі психології", взагалі нездатність вирішити чи уникнути конфліктів; ставлять під сумнів професійний обов'язок, честь і гідність, які є головними моральними орієнтирами при виконанні службових обов'язків; вкрай негативно впливають на колективізм та товариство, що повинно виявлятися у відносинах, заснованих на дружніх стосунках, взаємній повазі, допомозі та підтримці; втратили пріоритет державних і службових інтересів над особистими; подають негативний приклад як для новоприбулих працівників установи, так і для інших осіб щодо дотримання вимог чинного законодавства та службової дисципліни. Даний факт стався внаслідок особистої недисциплінованості, безвідповідальності, нехтування вимогами Присяги, Кодексу етики службової поведінки працівника Державної кримінально-виконавчої служби України, загальноприйнятими правилами поведінки в суспільстві лейтенантами внутрішньої служби ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 73 - 78, т.1, а.с. 35 - 45, т.2)
У зв'язку з цим членами комісії у резолютивній частині висновку запропоновано звільнити ОСОБА_1 з органів Державної кримінально-виконавчої служби України, а до ОСОБА_5 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.
Висновок службового розслідування 19.04.2018 року затверджений в.о. начальника державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" ОСОБА_7, а 20.04.2014 ним видано спірні накази №142/ос-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та №143ос/18 про звільнення позивачки зі служби.
З наказом №142/ос-18 від 20.04.2018 року позивачку ознайомлено під підпис 24.04.2018 року (а.с. 259зв., т.1), а також того ж дня складено акт про те, що вона відмовилася від ознайомлення з висновком службового розслідування та з наказом від 20.04.2018 року №143/ос-18. (а.с. 241, т.1)
Оцінюючи висновки службового розслідування щодо порушення позивачкою норм Кодексу етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, схваленого рішенням колегії Державної пенітенціарної служби України №11РК від 19.12.2012 року, суд виходив з того, що вказаний Кодекс є узагальненим зібранням норм поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та засобів їх врегулювання. (а.с. 229, т. 1)
Положення цього Кодексу поширюються на персонал ДКВС України - осіб рядового і начальницького складу органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України (далі - ДПтС України); спеціалістів, які не мають спеціальних звань, інших працівників, які працюють за трудовими договорами в ДКВС України (далі - персонал).
Відповідно до Кодексу етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України службова діяльність персоналу здійснюється відповідно до таких моральних принципів: гуманізм, який проголошує людину, її життя і здоров'я вищими морально-духовними цінностями, захист яких становить сенс і моральний зміст на службі (роботі); законність, визнання персоналом верховенства права, а також обов'язкового виконання останнього у службовій діяльності; об'єктивність, що виражається в неупередженості при прийнятті службових рішень; справедливість, що означає відповідність міри покарання характеру і тяжкості проступку чи правопорушення; колективізм і товариство, що виявляються у відносинах, заснованих на дружніх стосунках, взаємній повазі, допомозі та підтримці; лояльність, що передбачає повагу і коректне ставлення до державних та громадських інститутів, державних службовців і оточуючих; нейтральність, що означає рівне, неупереджене ставлення до всіх політичних партій і рухів та передбачає відмову персоналу від участі в їх діяльності у будь-яких формах; толерантність, що полягає у поважному, неконфліктному ставленні до людей з урахуванням соціально-історичних, релігійних, етнічних традицій і звичаїв. Працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства. Їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язок кожного.
Кодексом етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України також установлено, що поведінка персоналу ДКВС України завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам. Норми професійної етики вимагають від персоналу: гідного, доброзичливого і відкритого, уважного і ввічливого поводження із засудженими та громадськістю, викликаючи в останніх повагу до ДКВС України та готовність до співпраці; постійного контролю власної поведінки, почуттів і емоцій, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміння передбачати наслідки своїх вчинків і дій; коректного поводження з особами, взятими під варту, та засудженими незалежно від виду їх покарання; поваги та уваги у ставленні до старших за віком чи званням; простоти і скромності у спілкуванні з колегами, уміння щиро радіти успіхам товаришів по службі та сприяти успішному виконанню ними службових доручень. Персонал повинен пам'ятати, що аморальна поведінка, нерозбірливість і неохайність в особистих стосунках, відсутність навичок самодисципліни і розбещеність, балакучість і незібраність завдають непоправної шкоди власній репутації і авторитету ДКВС України в цілому. Правила поведінки під час виконання службових обов'язків, оперативно-службових завдань вимагають від персоналу: безперечної і неухильної поваги та захисту прав і свобод людини і громадянина; недопущення проявів жорстокого або принизливого ставлення до засуджених та громадян, поваги до їх права на свободу думки, совісті, самовираження, збереження здоров'я, володіння майном тощо; уникнення впливу сторонніх осіб, особистих (приватних) інтересів, а також інтересів членів своєї сім'ї на виконання службових обов'язків, якщо ці інтереси не співпадають із завданнями ДКВС України або суперечать їм; критичного ставлення до власних професійних якостей та поведінки; постійного самовдосконалення, підвищення свого професійного та загальнокультурного рівнів; ствердження та відстоювання честі і гідності персоналу ДКВС України, усілякого сприяння підвищенню авторитету органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та навчальних закладів, що належать до сфери управління ДПтС України, засуджених і громадськості; повної віддачі власних сил і енергії протягом усього службового часу; застосовування лише у виняткових випадках, передбачених законом, фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.
Згідно з журналом індивідуально-виховної роботи державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" з ОСОБА_1 з травня 2017 року по березень 2018 року проводилися бесіди зокрема щодо вирішення конфліктних ситуацій в колективі та дотримання службової етики. (а.с. 32, 33, т.1)
Позивачка у ході розгляду справи та допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 визнали, що між ними деякий час був міжособистісний конфлікт, зумовлений неприязню та незбігом цінностей, однак заперечували проти висновків службового розслідування щодо нехтування ними вимог Присяги, Кодексу етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, загальноприйнятими правилами поведінки в суспільстві.
Суд погоджується з доводами відповідача, що проступок позивачки, що виразився у створенні конфліктної ситуації між нею та її колегою лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_5 із застосуванням нецензурної лексики є порушенням вимог щодо гідної поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, установлених Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", Кодексом етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Однак, суд вважає, що наведений склад дисциплінарного проступку за своєю тяжкістю не може тягнути звільнення зі служби, яке згідно з частиною 15 статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Згідно з Посадовою інструкцією психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи Кропивницької установи виконання покарань (№14), затвердженою начальником установи 18.04.2017 року, до основних завдань психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи належать: надання психологічної допомоги засудженим та особам, взятим під варту; розробка та реалізація спільно з персоналом установи індивідуальних і групових програм психокорекційного і педагогічного впливу на засуджених з урахуванням їх індивідуальних особливостей та ступеня соціально-педагогічної занедбаності; підвищення психологічної майстерності персоналу установи: надання кваліфікованої методичної допомоги, навчання формам та методам психологічного вивчення особистості і середовища засуджених та осіб, взятих під варту, а також прийомам психолого-педагогічної корекції; узагальнення та впровадження в практику роботи установи сучасних методів психолого-педагогічного впливу на засуджених та осіб, взятих під варту. (а.с. 225 - 226, т.1)
Доказів неналежного ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх службових обов'язків, недостатнього рівня її кваліфікації, як обставин, які вплинули на рішення комісії та керівника при обранні найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, відповідачем суду не надано, а службовим розслідуванням не доведено.
Тому висновки службового розслідування в частині того, що позивачка не здійснює в повній мірі свої службові обов'язки по посаді, що призвело до відсутності належної психологічної підтримки ув'язнених та засуджених, про що вказано у спірному наказі №142/ос-18 від 20.04.2018 року, є необґрунтованими.
Щодо посилання у наказі №142/ос-18 від 20.04.2018 року на те, що позивачка за час проходження служби 4 рази притягувалася до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що з цих дисциплінарних стягнень 2 догани та сувора догана, накладені наказами від 24.02.2016 року, від 26.08.2016 року, від 22.11.2016 року на час виникнення спірних правовідносин були зняті. (а.с. 67, т.2)
Згідно зі статтею 16 Дисциплінарного статуту ОВС дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту ОВС дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Тобто, на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Однак, подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту ОВС здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.
Правовий висновок аналогічного змісту висловив Верховний Суд України у постанові від 08.10.2013 року у справі № 21-250а13.
Суд установив, що позивачка відповідно до листка непрацездатності перебувала на лікарняному з 18 по 20 квітня 2018 року, а прибула на службу 23.04.2018 року. (а.с. 99, т.1)
Отже, відповідач повинен був дочекатися закінчення перебування ОСОБА_1 на лікарняному та виходу її на роботу, а потім вирішувати питання про її звільнення зі служби. Видання відповідачем наказу №143ос/18 "Про особовий склад" від 20.04.2018 року у період тимчасової непрацездатності позивачки є порушенням процедури звільнення, передбаченої Дисциплінарним статутом ОВС.
Посилання у наказі №143ос/18 "Про особовий склад" від 20.04.2018 року як на підставу для його видання, на подання на звільнення, яке датовано 24.04.2018 року (а.с. 227, т.1), не узгоджується з фактичними обставинами справи.
Отже, встановлені судом обставини в сукупності свідчать про порушення відповідачем порядку накладення на позивачку дисциплінарного стягнення та звільнення її зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що є підставою для визнання протиправними та скасування спірних наказів як про накладення дисциплінарного стягнення, так і про звільнення зі служби.
Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
У постанові від 21.05.2014 року у справі №6-33цс14 Верховний Суд України зазначив, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Наразі державна установа "Кропивницька установа виконання покарань (№14)", де позивачка проходила службу до свого звільнення, перейменована на державну установу "Кропивницький слідчий ізолятор". (а.с. 188, т.1)
Згідно з частинами 2, 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Зважаючи на те, що позивачку протиправно звільнено зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, вона має бути поновлена на службі у державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор" на посаді психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи з 25.04.2018 року.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу.
Відповідно до пунктів 2, 8 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Пунктом 8 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 року за №377/31829, передбачено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця.
Згідно з довідкою державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням складав: у лютому 2018 року - 8505,07 грн., у березні 2018 року - 9892,02 грн., усього - 18397,09 грн. Середньоденне грошове забезпечення, розраховане із кількості календарних днів за ці 2 місяці (59 днів), становить 311,82 грн. (а.с. 224, т.1)
Вимушений прогул у період з 25.04.2018 року по 31.10.2018 року складає 190 календарних днів, тому середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 59245,80 грн. (311,82 грн. х 190)
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення у межах суми 9354,60 грн. (311, 82 грн. х 30) слід звернути до негайного виконання.
Судові витрати у справі сторонами не понесені.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" (25009, м. Кропивницький, вул. Куроп'ятникова, 50-б, код ЄДРПОУ 08563783) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" від 20.04.2018 року №142/ос-18 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_5", в частині звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби України психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1.
Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)" від 20.04.2018 року №143ос/18 "Про особовий склад".
Поновити ОСОБА_1 на службі у державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор" на посаді психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи з 25.04.2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 25.04.2018 року по 31.10.2018 року у сумі 59245,80 грн.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення у межах суми 9354, 60 грн. звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повне судове рішення складено 12.11.2018 року.