29 жовтня 2018 року 810/4948/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області, що викладене в листі від 21.06.2018 №74/Ф-03 про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області провести з 01.10.2017 перехід та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач вважає, що відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, тому звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії.
Стверджує, що відповідачем було безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії посилаючись на те, що він брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з серпня 1986 року по квітень 1987 року в складі Чорнобильського РВ ВС, а не під час проходження дійсної строкової служби, тому права на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", він не має.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачений тільки особам, які отримали інвалідність під час проходження дійсної строкової служби.
Разом з тим, строкову військову службу у період, який міг бути підставою для перерахунку пенсії, позивач не проходив, у зв'язку з чим не набув права на отримання пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Рішення у даній справі приймається 29.10.2018 у зв'язку з тим, що в період з 17.10.2018 по 26.10.2018 включно головуючий суддя Балаклицький А.І. перебував у щорічній відпустці.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області 04.07.2001, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач проходив службу у складі Чорнобильського районного відділу ВС при Прип'ятському МВВС у званні лейтенанта внутрішньої служби та був відряджений за наказами начальника УВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів №088-86, №0109-86, №0119-86, №03-87, №013-87, №025-87, №034-87, №044-87, №079-87 до зони відчуження, де брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи з 07.08.1986 по 13.08.1986, з 28.08.1986 по 31.08.1986, з 01.09.1986 по 24.09.1986, з 01.10.1986 по 31.10.1986, з 01.11.1986 по 30.11.1986, з 04.12.1986 по 08.12.1986, з 20.12.1986 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 31.01.1987, з 01.02.1987 по 25.02.1987, з 01.03.1987 по 18.03.1987 та з 28.03.1987 по 05.04.1987 і де внаслідок впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням від 11.01.2006 серії НОМЕР_2.
Згідно з вкладкою НОМЕР_3 до вказаного посвідчення, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач також має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням від 12.01.2006 серії НОМЕР_4, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області.
Як пенсіонер, якому пенсія була призначена відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 08.06.2018 звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії з 01.10.2017 відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
За результатами розгляду заяви, відповідачем листом від 21.06.2018 №74/Ф-03 відмовлено у перерахунку пенсії, з посиланням на те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з серпня 1986 року по квітень 1987 року, перебуваючи на службі в складі Чорнобильського РВ ВС, тобто не під час проходження строкової військової служби, тому права на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", він не має.
На думку позивача, Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області, відмовляючи йому в перерахунку пенсії, діяло всупереч нормам чинного законодавства, чим порушило його права та інтереси, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини 1 статті 59 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII; в редакції чинній до 01.10.2017) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону №796-XII військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Частиною 3 статті 59 Закону №796-XII визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено в наступній редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Закон №2148-VIII в частині внесених змін згідно Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності 01.10.2017.
Тобто, Законом №2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: 1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; 2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що з 01.10.2017 право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону №796-ХІІ з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, мають особи наступної категорії:
- особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;
- особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Згідно з вимогами статті 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року №1950-VII "Про загальний військовий обов'язок".
Відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року №3535-X) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
За правилами статей 7 - 9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", який набрав чинності з 12.05.1992.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 цього Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Усі військовослужбовці мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, виконують обов'язки громадян України, передбачені Конституцією України.
Права й обов'язки військовослужбовців, які випливають з умов військової служби, визначені Законами України, військовими статутами, інструкціями, положеннями, а також наказами командирів і начальників.
Військовослужбовці перебувають на державному утриманні (грошовому і натуральному продовольчому забезпеченні).
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Зазначене вище кореспондується зі ст. 10 Закону №796-ХІІ, згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 01 березня 2016 року № 21-1887а15.
Як свідчать обставини справи, позивач проходив службу у складі Чорнобильського районного відділу ВС при Прип'ятському МВВС у званні лейтенанта внутрішньої служби та був відряджений за наказами начальника УВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів №088-86, №0109-86, №0119-86, №03-87, №013-87, №025-87, №034-87, №044-87, №079-87 до зони відчуження, де брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи з 07.08.1986 по 13.08.1986, з 28.08.1986 по 31.08.1986, з 01.09.1986 по 24.09.1986, з 01.10.1986 по 31.10.1986, з 01.11.1986 по 30.11.1986, з 04.12.1986 по 08.12.1986, з 20.12.1986 по 31.12.1986, з 01.01.1987 по 31.01.1987, з 01.02.1987 по 25.02.1987, з 01.03.1987 по 18.03.1987 та з 28.03.1987 по 05.04.1987 і де внаслідок впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я.
Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, будучи військовослужбовцем, до нього застосовуються положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Згідно з нормами ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням осіб, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII встановлено, що мінімальна зарплата станом на 01.01.2018 складає 3723,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" основний розмір пенсії позивача має скласти 5х3723,00 = 18615,00 грн.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" передбачено призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовослужбовцям, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач.
Аналогічного правового висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у постановах від 26.09.2018 справа 810/1681/18, від 06.09.2018 справа №825/2155/18, від 06.09.2018 (№825/1888/18), від 14.08.2018 (№823/1495/18), від 26.07.2018 (№823/1331/18), від 24.07.2018 (№823/1407/18), від 11.07.2018 (№823/519/18), від 15.05.2018 (№823/517/18).
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.
Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017, суд зважає на наступне.
Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що кореспондується із статтею 59 Закону.
Отже, обчислення категорії пенсій, яка є предметом даного адміністративного позову, здійснюється за умови волевиявлення особи на її обчислення у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Одночасно з цим, судом встановлено, що заява позивача про перерахунок його пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, датована 08.06.2018 Відтак, право на перерахунок своєї пенсії у відповідності до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у позивача з'явилось лише 08.06.2018.
Враховуючи зазначені обставини та наведені правові норми у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за період з 01.10.2017 по 08.06.2018 задоволенню не підлягають з підстав відсутності порушеного права позивача у цей період.
Крім того, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області, що викладене в листі від 21.06.2018 №74/Ф-03 про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності.
Проте, на думку суду, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки відповідач має право згідно із вимогами чинного законодавства вчинити такі дії, водночас саме прийнята відповідачем відмова має правові наслідки для позивача та порушує його права.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд виходить за межі позовних вимог та визнає протиправною відмову відповідача від 21.06.2018 №74/Ф-03, а також задовольняє позовну вимогу про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (5х3723,00 грн.), відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 08.06.2018 з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї відмови у перерахунку пенсії позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області у перерахунку пенсії ОСОБА_1, обчисленої з п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену в листі від 21.06.2018 №74/Ф-03.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області провести ОСОБА_1 з 08 червня 2018 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (5х3723,00 грн.), відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.