05 листопада 2018 року № 810/3567/18
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,
за участі: секретаря судового засідання Приходько Н.І.,
представника позивача - Писанки А.М.,
представників відповідача - Демченко С.В., Петрової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора" з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2018 №0007591406 форми "Р", винесене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2018 №0007601406 форми "П", винесене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Євро-Захід". На думку податкового органу, господарські відносини між позивачем та ТОВ "Євро-Захід" не мали реального характеру, оскільки товар фактично контрагентом не поставлявся.
Відповідач проти позову заперечував, у своєму письмовому відзиві зазначив, що Податковим органом встановлено безтоварність операцій між позивачем та ТОВ "Євро-Захід", оскільки на момент перевірки існували такі обставини: відсутність у постачальника законних джерел походження товару ідентифікованого товару та неможливість здійснення господарських операцій із його подальшого постачання; відсутність інформації про транспортування; ненадання оригіналів та/або завірених копій документів, що підтверджують якість товару; недостатність та юридична дефектність наданих паперових носіїв, які не можуть бути визнані в якості первинних документів, що підтверджують реальність настання правових наслідків по господарських операціях.
Ухвалою суду від 18.07.2018 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
Протокольною ухвалою суду від 17.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 05.11.2018, прибули представник позивача та представники відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, адміністративний позов просив задовольнити, представники відповідача позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справ, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ФОРА" з питань дотримання вимог здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.
За результатами перевірки складено Акт від 20.03.2018 №525/28-10-14-06/32294897, яким встановлено порушення позивачем (т.2 а.с. 1-148):
1) п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 131, з урахуванням п.138.2, п. 138.4, ст.138, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України;
2) п. 185 с. 185, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п. 201.1 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 24.04.2018 №0005931406, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на 33895888,50 грн;
- від 24.04.2018 №005941406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 87981423,00 грн;
- від 24.04.2018 №0005951406, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 63896298,00 грн.
Не погоджуючись із переліченими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "ФОРА" оскаржило їх в адміністративному порядку, звернувшись до Державної фіскальної служби України із скаргою від 11.05.2018 №135 (т.3 а.с.31-37).
Розглянувши вказану скаргу, ДФС України прийняло рішення від 23.06.2018 №21422/6/99-99-11-01-02-25, яким податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 24.04.2018 №0005931406, №005941406, №0005951406, у частині не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Поділляагробуд", ТОВ "Дарія -Україна", ТОВ "Мінт 101" скасовано (т.3 а.с.39-47).
У подальшому, з урахуванням рішення ДФС, відповідачем прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення - рішення:
- від 02.07.2018 №0007591406 форми "Р", яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 12493548,00 грн (т.3 а.с. 48);
- від 02.07.2018 №0007601406 форми "П", яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 62002855,00 грн (т.3 а.с. 50).
Санкції, застосовані вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ґрунтуються на висновку перевіряючих про неможливість існування господарських відносин між позивачем та ТОВ "Євро-Захід", оскільки наявна податкова інформація дає підстави вважати, що ТОВ "Євро-Захід" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам, з метою штучного формування витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, які не мають реального товарного характеру.
Так, судом встановлено, що між ТОВ "ФОРА" (Покупець) та ТОВ "Євро -Захід" (Постачальник) укладено договір поставки від 23.01.2017 №КУ-23-01/17, у відповідності до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар на зерновому складі на умовах "EXW (Франко-елеватор)" Правил Інкотермс 2010, а покупець прийняти і оплатити його (т. 5 а.с. 28-30).
Товаром є кукурудза 3 класу українського походження, врожаю 2016 року.
Згідно пункту 5.1 вказаного договору покупець сплачує 100% вартості товару протягом 50 календарних днів з моменту переоформлення товару на покупця та підписання трьох стороннього акту приймання-передачі.
Оплата вважається здійсненою з моменту списання коштів з банківського рахунку покупця (п.5.2 договору).
Додатково угодою від 24.02.3018 №1 до договору поставки від 23.01.2017 №КУ-23-01/17 внесено зміни до п. 4.1, та викладено його у такій редакції: " Поставка продукції в повному обсязі здійснюється у строк до 20 березня 2017 року включно.".
На виконання умов договору, ТОВ "Євро-Захід" виписано наступні видаткові накладні: від 10.02.2017 №1, від 15.02.2017 №9, від 21.02.2017 №11, від 23.02.2017 №15, від 01.03.2017 №1, від 07.03.2017 №3 (т.5 а.с. 33-38).
Передача товару здійснена у відповідності до трьох сторонніх актів прийому-передачі від 10.02.2017, від 15.02.2017, від 21.02.2017, від 23.02.2017, від 01.03.2017, від 07.03.2017 між ТОВ "Євро-Захід", ТОВ "ФОРА" та Зерновим складом ТОВ "Боріваж", згідно яких продавець передав (переоформив) кукурудзу 3 класу, врожаю 2016 року, яка знаходиться на зберіганні у Зернового складу (т.5 а.с. 39-44).
Оплата товару убачається із платіжних доручень від 22.02.2017 №3755609, від 06.03.2017 №3771347, від 09.03.2017 №3778430, від 21.03.2017 №3800373 (т.3 а.с 165-168), від 25.10.2017 №4138155, від 26.10.2017 №4140601, від 30.10.2017 №4141548, від 31.10.2017 №4143884, від 31.10.2017 №4144658 (т. 3 а.с. 176-180).
Також, між ТОВ "ФОРА" (Покупець) та ТОВ "Євро -Захід" (Постачальник) укладено договір від 02.03.2017 №ОС02-03/17, предметом якого є те, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар (т.7 а.с. 88-91).
Згідно п.2.2 договору, кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови визначаються сторонами у специфікаціях.
Товаром є кукурудза 3 класу українського походження, врожаю 2016 року.
Пунктом 7.1 договору обумовлено, що розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію поставленого товару . Перерахунок грошових коштів здійснюється на поточний рахунок постачальника.
Виконуючи умови договору, сторонами складено специфікацію № 1, у якій передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю кукурудзу 3 класу українського походження врожаю 2016 року у кількості 500,000 м/т, ціною за 1 т - 4681,26 грн, загальна сума 2340630,00 грн (т.7 а.с. 92).
За результатами господарської операції, ТОВ "Євро-Захід" виписано видаткові накладні від 04.04.2017 №38, від 10.04.2017 №39, від 12.04.2017 №40, від 30.04.2017 №52 (т.7 а.с. 95-98).
Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями від 27.09.2017 №4093184, від 28.09.2017 №40944114 (т.3 а.с. 174-175).
Між позивачем та ТОВ "Євро-Захід" існували господарські відносини за договором поставки від 29.03.2016 №ПШ-29-03/16, згідно якого позивач - Покупець, а ТОВ ""Євро-Захід" - Постачальник (т.7 а.с. 157-163).
Предметом договору є зобов'язання постачальника здійснити поставку товару та зобов'язання покупця прийняти та оплатити поставлений товар.
Згідно п.2.2 договору, кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови визначаються сторонами у специфікаціях.
Товаром є пшениця 3 класу, групи "А", українського походження, врожаю 2015 року.
Пунктом 7.1 договору обумовлено, що розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію поставленого товару . Перерахунок грошових коштів здійснюється на поточний рахунок постачальника.
Виконуючи умови договору, сторонами складено специфікацію № 1, у якій передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю пшеницю 3 класу, групи "А", українського походження, врожаю 2015 року у кількості 2500,000 м/т, ціною за 1 т - 4399,14 грн, загальна сума 10997850,00 грн (т.7 а.с. 166).
Сторонами договору також було складено специфікацію №2, у якій передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю пшеницю 6 класу, українського походження, врожаю 2015 року у кількості 380,000 м/т, ціною за 1 т - 4399,14 грн, загальна сума 1671173,20 грн (т.7 а.с. 166).
Здійснюючи господарську операцію, ТОВ "Євро-Захід" було виписано видаткові накладні від 14.04.2016 №8, від 22.04.2016 №10, від 06.05.2016 №1 (т. 7, а.с. 168-170).
Розрахунок за поставлений товар здійснено згідно платіжних доручень від 31.05.2016 №3377446, від 07.07.2016 №3430104, від 08.07.2016 №3431549, від 13.07.2016 №3438638, від 12.08.2016 №3478883, від 12.08.2016 №3478882 (т. 3 а.с. 159-164).
Судом встановлено, що між ТОВ "ФОРА" (Покупець) та ТОВ "Євро -Захід" (Постачальник) було укладено договір поставки від 01.03.2017 № КУ-01-03/17, у відповідності до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар на зерновому складі на умовах "EXW (Франко-елеватор) Правил Інкотермс 2010, а покупець прийняти і оплатити його (т. 6 а.с. 176-180).
Товаром є кукурудза 3 класу українського походження, врожаю 2016 року.
Згідно пункту 5.1 вказаного договору покупець сплачує 100% вартості товару протягом 50 календарних днів з моменту переоформлення товару на покупця та підписання трьох стороннього акту приймання-передачі.
Оплата вважається здійсненою з моменту списання коштів з банківського рахунку покупця (п.5.2 договору).
На виконання умов договору, ТОВ "Євро-Захід" виписано наступні видаткові накладні: від 14.03.2017 №5, від 24.03.2017 №19, від 27.03.2017 №21, від 30.03.2017 №38, ( т.6 а.с. 182-185).
Передача товару здійснена у відповідності до трьох сторонніх актів прийому-передачі від 14.03.2017, від 24.03.2017, від 27.03.2017, від 30.03.2017, між ТОВ "Євро-Захід", ТОВ "ФОРА" та Зерновим складом ТОВ "Боріваж", згідно яких продавець передав (переоформив) кукурудзу 3 класу, врожаю 2016 року, яка знаходиться на зберіганні у Зернового складу (т.5 а.с. 39-44).
Розрахунок за отриманий товар здійснено відповідно до платіжних доручень від 21.03.2017 №3800374, від 28.03.2017 №3809866, від 03.04.2017 №3813541, від 25.09.2017 №4089628, від 26.09.2017 № 4091597 (т.3 а.с. 169- 173).
З огляду на вищенаведене, на думку позивача, висновки відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а прийняте ним податкове повідомлення- рішення є протиправним, тому він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Спірні у рамках даного провадження правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.пп. «а», «б» п.185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно п.187.1 ст.187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.п.198.1,198.2 ст.198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п. 198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами спору, по всім операціям, із спірним контрагентом, було складено та зареєстровано податкові накладні, а також наявні документи первинного бухгалтерського обліку, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПК України.
Згідно пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому, одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.
Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.
Дослідивши наявні матеріалах справи документи, суд вважає, що останні містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.
При цьому, в акті перевірки відповідач посилається на отриману від ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію, на підставі якої зробив висновок про відсутність реальності вчинення господарських операцій ТОВ "Євро-Захід ", та стверджує про відсутність у такого контрагента законних джерел походження товару.
Проте суд зазначає, що висновки, відображені у податковій інформації, є лише відображенням дій працівників податкових органів, і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, та не є доказами у розумінні КАС України, адже складена податкова інформація по контрагенту позивача містить інформацію виключно щодо дотримання податкового законодавства відповідним контрагентом, у ході здійснення ним господарської діяльності.
У цьому контексті, суд звертає увагу, що платник податків не може нести відповідальність за невиконання вимог податкового чи іншого законодавства своїми контрагентами, а тим більше контрагентами контрагентів, як на це посилається відповідач в касаційній скарзі та в акті перевірки.
Тим більше, платник податків не може нести фінансову відповідальність з тієї підстави, що в податкового органу відсутня можливість підтвердження постачання товару по ланцюгу постачання від контрагентів постачальника, оскільки в такому випадку підставою юридичної відповідальності є припущення контролюючого органу про можливе порушення, що суперечить ст. 4, п. 86.1 ст. 86, ст. 109, 111, 112 Податкового кодексу України.
Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011р. (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 14222189) висловив правову позицію, що із змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що зобов'язання із сплати податків, виконання інших вимог податкового законодавства є персоніфікованими.
Крім того, слід наголосити, що право платника податків на формування податкового кредиту, не може ставитися в залежність від виконання чи невиконання його контрагентами вимог законодавства. Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року в справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс інтересів.
Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № К/9901/8654/18 зазначив, що податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Також, суд наголошує, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу. Обставини щодо відсутності спірного постачальника за місцезнаходженням, неможливості виконати ними спірні поставки в силу браку майна, основних фондів та трудових ресурсів, які є об'єктивно необхідними для досягнення результатів господарської діяльності тощо, є лише зовнішніми ознаками безтоварності господарської операції та самі по собі є недостатніми для висновку про недобросовісність податкової вигоди платника податків - покупця. Адже така недобросовісність виникає не в силу наявності ознак номінального суб'єкта господарювання у діяльності контрагента, а у разі впливу цих ознак на умови та/або економічні результати господарської операції та діяльність учасників господарського обороту. А тому необґрунтованість податкової вигоди характеризується відсутністю у господарської операції самостійної ділової мети, фіктивністю господарської операції, її обліком не у відповідності з дійсним економічним змістом, обізнаністю платника про невиконання його контрагентом податкових обов'язків тощо.
Щодо посилання відповідача в Акті перевірки на відсутність інформації про транспортування, суд зазначає, що зазначений висновок зроблено без посилання на будь-які докази, а також спростовується товаро-транспортними накладними, наявними у матеріалах справи, із зазначеними номерами та датами таких накладних, пунктом навантаження, вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, перевізника, пункту розвантаження, водія, номеру транспортного засобу, товару та маси вантажу.
Також відповідач в Акті перевірки зазначає, що послуги з транспортування надавались приватними підприємствами та ФОП без зазначення ІПН або серії та номеру паспорту, у зв'язку із чим, неможливо встановити реальність зазначених у ТТН перевізників. Однак, відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, у товаро-транспортній накладній зазначається лише найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, що свідчить про необгрунтованість таких доводів відповідача.
Водночас, твердження Офісу про ненадання у ході перевірки сертифікатів якості на кукурудзу та пшеницю, у зв'язку з чим неможливо встановити походження зернових товарів, не відповідає дійсності, оскільки під час перевірки та до суду, позивачем надавався протокол про вилучення вказаних документів та опис вилучених документів, в якому, зокрема, зазначено: довідки про походження товару, ескспертні висновки, ветеринарні свідоцтва, форми державних статистичних спостережень №29-сг та №4-сг, експертні висновки, посвідчення про якість зерна, картки аналізу зерна, протоколи випробувань.
Посилання відповідача в Акті перевірки на те, що місця зберігання відмінні від пунктів навантаження, суд оцінює критично, з огляду на наступне.
Відповідно до положень чинного податкового законодавства позивач не несе відповідальності за неправильно заповнену ТТН, оскільки цей документ оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. Крім того, відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення, так само як не реєстрація місця зберігання обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).
При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Як зазначив Вищий адміністративний суд в інформаційному листі від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не с підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та послуг, використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару та послуг, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.
Подальше використання придбаних у ТОВ «Евро-Захід» товарів у подальшій господарській діяльності позивача підтверджується наявними у матеріалах справи митними деклараціями (копії додаються), оформленими в режимі експорту.
Водночас, часткова оплата товарів, поставлених позивачу ТОВ «Евро-Захід», тобто зміна майнового стану ТОВ "ФОРА", підтверджується платіжними дорученнями, що містяться у матеріалах справи, а також договором про заміну кредитора від 06.11.2017 №Ф-0611/Ф, який свідчить про наявність кредиторської заборгованості у позивача.
Отже, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про безспірність, фактичність та дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ ТОВ «Евро-Захід», оформлених достатньою, достовірною та належною доказовою базою, наявною в матеріалах справи (договорами, видатковими накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями тощо).
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин та з урахування вищенаведеного, висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак, податкові повідомлення-рішення від 02.07.2018 №0007591406 форми "Р" та від 02.07.2018 №0007601406 форми "П", є протиправним та підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
При відкритті провадження в даній адміністративній справі, ухвалою від 18.07.2018, судом було задоволено клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору у сумі 616700,00 грн.
Згідно частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи ту обставину, що сплату залишку судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення, а рішенням у даній адміністративній справі суд задовольняє позовні вимоги, сума судового збору у розмірі 616700,00 підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2018 №0007591406 форми "Р".
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2018 №0007601406 форми "П".
Стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у сумі 616700 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 15 листопада 2018 р.