ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" листопада 2018 р. №0940/1831/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови у перерахунку та виплаті пенсії, як реабілітованій особі протиправною, і зобов'язання здійснити такий перерахунок та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 50% розміру мінімальної пенсії за віком з 20.04.2018 року, як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є реабілітованою особою відповідно до положень Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та рішення №3 комісії з питань поновлення прав реабілітованих при Жидачівській РДА від 19.02.1998 року. 20.04.2018 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про виплату належного їй підвищення до пенсії. Однак пенсійним органом протиправно, на думку позивача, відмовлено їй у підвищенні призначеної пенсії за віком на 50%, відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просила суд в задоволенні позову відмовити з урахуванням тієї обставини, що відповідно до рішення №3 від 19.02.1998 позивач є членом сім'ї (дочкою) репресованої особи, а тому у відповідності до постанови КМУ "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008 року ОСОБА_1 виплачується підвищення до пенсії, як члену сім'ї репресованої особи в розмірі 43,52 грн., що відповідає нормам чинного законодавства.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Калуському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію за віком.
Відповідно до свідоцтва про одруження від 29.07.1972 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, присвоєно прізвище "Максимів".
Згідно рішення №3 від 19.02.1998 комісії з питань поновлення прав реабілітованих при Жидачівській районній державній адміністрації Львівської області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус репресованої і відповідно до ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.1991 року вона вважається реабілітованою.
20.04.2018 року позивач звернулася до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок призначеної пенсії за віком із врахуванням підвищення в розмірі 50%, відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом від 27.04.2018 року за №231/М-15 пенсійним органом у задоволенні даної заяви відмовлено та повідомлено позивача про те, що відповідно до постанови КМУ "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" їй, як члену сім'ї особи, що зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, та яку було примусово переселено виплачується підвищення до пенсії в розмірі 43,52 грн., що повністю відповідає нормам чинного законодавства.
За наслідками судового розгляду суд не погоджується з відмовою у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії, як реабілітованій особі, відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і вважає бездіяльність відповідача щодо проведення відповідного перерахунку протиправою згідно наступного.
Відповідно до преамбули Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.1991 року №962-XII (надалі - Закон №962-XII) реабілітація жертв політичних репресій повинна охоплювати увесь період після 1917 року до моменту набрання чинності цим Законом і поширюватись на осіб, необгрунтовано засуджених за цей час судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.
Згідно статті 3 Закон №962-XII реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Статтею 9 даного Закону встановлено, що вирішення питань, пов'язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покладено на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цією метою Радам народних депутатів утворити штатні комісії, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України.
За дорученням цих комісій органи внутрішніх справ встановлюють факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна у зв'язку з необгрунтованими репресіями і матеріали перевірки надсилають комісіям.
Як встановлено судом, згідно рішення №3 від 19.02.1998 комісії з питань поновлення прав реабілітованих при Жидачівській районній державній адміністрації Львівської області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус репресованої і відповідно до ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.1991 року вона вважається реабілітованою.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За таких обставин суд позбавлений можливості вирішення питання щодо правильності даного рішення та законності його реалізації.
Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.11.1991 року №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має право на підвищення пенсії за віком в розмірі 50 процентів, як репресована особа, яку у подальшому було реабілітовано.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується статтею 46 Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, на переконання суду, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу слід застосовувати пункт "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не постанову КМУ "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав відповідних осіб.
Таким чином посилання представника відповідача на постанову КМУ "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008 року, як на нормативний акт, що поширюється на спірні правовідносини є хибним, оскільки положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають вищу юридичну силу, та відповідно до принципу подолання ієрархічної колізії підлягають до застосування у спірних правовідносинах.
Одночасно суд не погоджується з правомірністю виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як члену сім'ї особи, що зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, та яку було примусово переселено, оскільки згідно рішення №3 від 19.02.1998 позивача було визнано саме репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано, а не членом сім'ї такої особи. У відповідності до положень чинного законодавства, які регламентують діяльність органів ПФУ, останні не вправі змінювати, тлумачити на свій розсуд чи в будь- який інший спосіб коригувати рішення відповідних компетентних органів, які прийняті на виконання Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", навіть у випадку, коли такі рішення породжують відповідні обов'язки для пенсійних органів.
Окрім цього суд враховує, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
При цьому суд відхиляє, як безпідставне, посилання відповідача на ч.3 ст. 28 даного Закону, з якої слідує, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 цієї статті, застосовується виключно для призначення пенсій за цим Законом, оскільки наявність цієї норми за відсутності іншого встановленого згідно з законом мінімального розміру пенсії за віком, на переконання суду, не є підставою для відмови позивачу в належній реалізації конституційної гарантії на отримання відповідного пенсійного забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, відповідно до положень статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є протиправною, а тому слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 20.04.2018 року підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 704,80 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції за №0.0.1150457658.1 від 04.10.2018 року.
На підставі статті ч.2 ст.19, ст.46 Конституції України, п"г" ч.1 ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", керуючись статтями ч.3 ст.7, ч.2 ст.9, ст.139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, відповідно до положень статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 20.04.2018 року підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судових витрат.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з 12.11.2018 року, як дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), АДРЕСА_1;
відповідач: Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (код ЄДРПОУ 37824000), вул. Біласа і Данилишина, 2, м. Калуш, Івано-Франківська область 77300.
Суддя Гундяк В.Д.