Справа № 815/1375/18
16 листопада 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправною відмову в призначені пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.03.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 06.02.2018 року № 13 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1, до спеціального стажу період навчання в середньому професійно-технічному училищі № 69 м. Ясинувата за професією машиніст тепловозів з 01.09.1983 по 10.07.1985 роки, період роботи в локомотивному депо Волноваха Донецької залізниці з 17.07.1985 по 27.12.1986 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза, період навчання в Ясинуватській дорожній технічній школі за професією машиніста тепловоза-електровоза з 28.12.1986 по 05.12.1987 роки, період роботи в локомотивному депо Волноваха Донецької залізниці з 08.12.1987 по 03.03.1988 роки - на посаді помічника машиніста електровоза, з 04.03.1988 по 16.02.1989 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза, період роботи на посаді машиніста тепловоза на Оленівському комбінаті хлібопродуктів (з подальшим перейменуванням на «ДП ДАК «Хліб України» Оленівський комбінат хлібопродуктів») з 17.02.1989 по 23.07.2000 роки, періоди роботи у ВК ТОВ «ВІДІС» з 15.10.2002 по 02.08.2012 роки - на посаді машиніста локомотива та з 03.08.2012 по 15.08.2012 роки - на посаді помічника машиніста електровоза;
зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 07.10.2017 року з урахуванням архівних довідок про заробітну плату від 29.01.2018 року № 38 та від 29.01.2018 року № 913;
зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.
29.05.2018 року до суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог (а.с. 91-92), в частині зобов'язання призначення пенсії, у зв'язку з допущеною технічною опискою щодо дати призначення з 07.10.2017 року замість невірно вказаної 07.10.1997 року.
Підстава звернення до суду - протиправна відмова, на думку позивача, в призначені пенсії.
Ухвалою від 01.06.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
05.06.2018 року від позивача надійшла заява, в якій зазначено про необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
З огляду на викладене, враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа має бути розглянута за правилами загального позовного провадження.
01 серпня 2018 року судом ухвалено рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси як внутрішньо переміщена особа та зареєстрований і проживає за адресою: 65025, АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що 13.11.2017 року звернувся до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Проте, рішенням Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 13 від 06.02.2018 року було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», 12 років 6 місяців. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» від 07.11.2014 № 595 та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей з 01.12.2014 будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані органами фонду з територій, які не підконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Отже, довідка ВК ТОВ «ВІДІС» від 30.01.2018 № 61 не підлягає виконанню. Право виходу на пенсію за віком ОСОБА_1 набуде після досягнення ним 60 років.
Посилаючись на вищевказане, позивач вважає рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі протиправним та прийнятим із порушенням законодавства України.
12.06.2018 року (вх. № 16579/18) від Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до суду надійшов відзив на позовну заяву та матеріали пенсійної справи позивача. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач 13.11.2017 року звернувся до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після розгляду заяви про призначення пенсії та на підставі наданих документів Управлінням 06.02.2018 було винесено Рішення №13 про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи 12 років 6 місяців. Також відповідач зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню» від 07.11.2014 № 595 та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей з 01.12.2014 року будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані органами фонду з територій, які не підконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Отже, довідка ВК ТОВ «ВІДІС» від 30.01.2018 № 61 не підлягає виконанню. Право виходу на пенсію за віком ОСОБА_1 набуде після досягнення ним 60 років.
Також відповідач зазначає, що за результатами перевірки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до стажу роботи позивача зараховано період навчання з 28.12.1986 по 05.12.1987 як «Підвищення кваліфікації».
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання 30.10.2018 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та завчасно. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (вхід. № 32426/18 від 30.10.2018 року).
Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (вхід. № 32427/18 від 30.10.2018 року).
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси як внутрішньо переміщена особа та зареєстрований і проживає за адресою: 65025, АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою від 31 жовтня 2017 р. № 0000386869 (а.с.33).
13.11.2017 року позивач звернувся до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с.35).
Рішенням Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 13 від 06.02.2018 року, згідно ч.5 ст. 45, п.11 ч.2 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4.3 Постанови правління пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"» від 25.11.2005 № 22-1, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», 12 років 6 місяців. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» від 07.11.2014 № 595 та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей з 01.12.2014 будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані органами фонду з територій, які не підконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Отже, довідка ВК ТОВ «ВІДІС» від 30.01.2018 № 61 не підлягає виконанню. Право виходу на пенсію за віком ОСОБА_1 набуде після досягнення ним 60 років (а.с.116-117).
Згідно п.2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон України № 1058-IV), особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст.28 вказаного Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Особи, які мають право на пенсію за вислугу років та умови її призначення визначені ст.55 Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі Закон України № 1788-ХІІ).
Так, відповідно до п. «а» ст. 55 Закон України № 1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так відповідно до приписів пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Крім того, відповідно до п.20 Порядоку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд звертає увагу на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці позивача (а.с.126-132), архівних довідок № 38 від 29.01.2018 року (а.с.141-142) та № 913 від 29.01.2018 року (а.с.143-144), а також довідки № 61 від 30.01.2018 року (а.с.137), позивач працював та проходив навчання: з 01.09.1983 по 10.07.1985 роки - навчався в середньому професійно-технічному училищі № 69 м. Ясинувата за професією машиніст тепловозів; з 17.07.1985 по 27.12.1986 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза в локомотивному депо Волноваха Донецької залізниці; з 28.12.1986 по 05.12.1987 роки - навчався в Ясинуватській дорожній технічній школі за професією машиніста тепловоза-електровоза; з 08.12.1987 по 03.03.1988 роки - на посаді помічника машиніста електровоза в локомотивному депо Волноваха Донецької залізниці; з 04.03.1988 по 16.02.1989 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза; з 17.02.1989 по 23.07.2000 роки - на посаді машиніста тепловоза на Оленівському комбінаті хлібопродуктів (з подальшим перейменуванням на «ДП ДАК «Хліб України» Оленівський комбінат хлібопродуктів»); з 15.10.2002 по 02.08.2012 роки - на посаді машиніста локомотива у ВК ТОВ «ВІДІС»; з 03.08.2012 по 15.08.2012 роки - на посаді помічника машиніста електровоза; з 18.10.2013 по 10.11.2017 року - на посаді машиніста тепловозу у ТОВ «Трансінвестсервіс».
Згідно ст. 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту» № 103/98-ВР від 10.02.1998 року, професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.
Первинна професійна підготовка - це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.
Перепідготовка робітників - це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.
Підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.
Відповідно, до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.09.1983 по 10.07.1985 роки - навчався в середньому професійно-технічному училищі № 69 м. Ясинувата за професією машиніст тепловозів та з 28.12.1986 по 05.12.1987 роки - навчався в Ясинуватській дорожній технічній школі за професією машиніста тепловоза-електровоза.
Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку про неправомірність дій з боку відповідача щодо не зарахування до спеціального стажу позивача період навчання в середньому професійно-технічному училищі № 69 м. Ясинувата за професією машиніст тепловозів з 01.09.1983 по 10.07.1985 роки та період навчання в Ясинуватській дорожній технічній школі за професією машиніста тепловоза-електровоза з 28.12.1986 по 05.12.1987 роки.
Відповідно приписів ст. 52 Закон України № 1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.
Враховуючи, що в трудовій книжці позивача містяться записи про роботу за спірні періоди часу, що не заперечувалося відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив зарахувати ОСОБА_1, до спеціального стажу період навчання в середньому професійно-технічному училищі № 69 м. Ясинувата за професією машиніст тепловозів з 01.09.1983 по 10.07.1985 роки, період роботи в локомотивному депо Волноваха Донецької залізниці з 17.07.1985 по 27.12.1986 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза, період навчання в Ясинуватській дорожній технічній школі за професією машиніста тепловоза-електровоза з 28.12.1986 по 05.12.1987 роки, період роботи в локомотивному депо Волноваха Донецької залізниці з 08.12.1987 по 03.03.1988 роки - на посаді помічника машиніста електровоза, з 04.03.1988 по 16.02.1989 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза, період роботи на посаді машиніста тепловоза на Оленівському комбінаті хлібопродуктів (з подальшим перейменуванням на «ДП ДАК «Хліб України» Оленівський комбінат хлібопродуктів») з 17.02.1989 по 23.07.2000 роки, періоди роботи у ВК ТОВ «ВІДІС» з 15.10.2002 по 02.08.2012 роки - на посаді машиніста локомотива та з 03.08.2012 по 15.08.2012 роки - на посаді помічника машиніста електровоза, та період роботи з 18.10.2013 по 10.11.2017 року - на посаді машиніста тепловозу у ТОВ «Трансінвестсервіс».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 462/987/17, де чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відносно довідки ВК ТОВ «ВІДІС» від 30.01.2018 № 61, суд зазначає, що згідно матеріалів справи згідно інформації з ЄДРПОУ (а.с.58-59), ВК ТОВ «ВІДІС» зареєстроване за адресою: 85740, Донецька обл., м. Докучаєвськ, вул. Центральна, 42. Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ №1275 від 02.12.2015 року, м. Докучаєвськ Донецької області входить до цього переліку.
Абзац 7 п. 20 постанови КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 р. №637 доповнено постановою КМУ №1028 від 09.12.2015 року наступного змісту: в разі розміщення підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території України або в районах проведення АТО можливе підтвердження спеціального стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з жовтня 2002 по серпень 2012 року позивач отримував заробітну плату на посаді машиніста у ВК ТОВ «ВІДІС».
Керуючись приписами п. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296), пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на ті обставини, що згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню» від 07.11.2014 № 595 та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей з 01.12.2014 року будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані органами фонду з територій, які не підконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню, відтак довідка ВК ТОВ «ВІДІС» від 30.01.2018 № 61 не підлягає виконанню, оскільки ВК ТОВ «ВІДІС» не є органом фонду з території, яка не підконтрольна українській владі.
Таким чином, доводи відповідача, щодо неможливості прийняття Довідки № 61 від 30.01.2018 є необґрунтованим та безпідставним.
Відтак, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи рішення № 13 від 06.02.2018р. про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2, діяв без врахування всіх обставин для прийняття законного рішення.
За таких умов, рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 06.02.2018 року № 13 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до квитанції № 18779331 від 29.03.2018 року (а.с.5), позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 704,80 грн.
З урахуванням задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 704,80 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправною відмову в призначені пенсії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 06.02.2018 року № 13 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1, до спеціального стажу період навчання в середньому професійно-технічному училищі № 69 м. Ясинувата за професією машиніст тепловозів з 01.09.1983 по 10.07.1985 роки, період роботи в локомотивному депо Волноваха Донецької залізниці з 17.07.1985 по 27.12.1986 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза, період навчання в Ясинуватській дорожній технічній школі за професією машиніста тепловоза-електровоза з 28.12.1986 по 05.12.1987 роки, період роботи в локомотивному депо Волноваха Донецької залізниці з 08.12.1987 по 03.03.1988 роки - на посаді помічника машиніста електровоза, з 04.03.1988 по 16.02.1989 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза, період роботи на посаді машиніста тепловоза на Оленівському комбінаті хлібопродуктів (з подальшим перейменуванням на «ДП ДАК «Хліб України» Оленівський комбінат хлібопродуктів») з 17.02.1989 по 23.07.2000 роки, періоди роботи у ВК ТОВ «ВІДІС» з 15.10.2002 по 02.08.2012 роки - на посаді машиніста локомотива та з 03.08.2012 по 15.08.2012 роки - на посаді помічника машиніста електровоза.
Зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 07.10.2017 року з урахуванням архівних довідок про заробітну плату від 29.01.2018 року № 38 та від 29.01.2018 року № 913.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2,65020, код платника податків - НОМЕР_2).
Відповідач: Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Чорноморського козацтва,95, м.Одеса,65003, код ЄДРПОУ - 40388751).
Суддя С. М. Корой
.