Справа № 1540/4842/18
14 листопада 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Вовченко O.A.,
секретар судового засідання Іщенко С.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Яременко Ю.Г. (за довіреністю),
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 20.09.2018 року надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог (вх.№31355/18), просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.01.2016 по 17.08.2018 року у розмірі 34537,74 грн.;
2. Зобов'язати військову частини НОМЕР_1 (йод ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 17.08.2018 року у розмірі 34537,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
Наказом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по стройовій частині) від 02.07.2018 №124 ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас, що підтверджується витягом з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27.06.2018 №397. Вказує, що військову службу проходив у Командуванні Військово-Морських Сил Збройних Сил України, при цьому на грошовому забезпеченні перебував при військовій частини НОМЕР_1 , де позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення до дня звільнення з військової служби. Під час звільнення з військової служби у запас позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по серпень 2018 року, що підтверджується довідкою. Вказує, що із заявою від 27.08.2018 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з приводу врегулювання питання виплати індексації грошового забезпечення, але позивачу надали відповідь від 29.08.2018 року №1745, що відповідно до листа директора Департаменту фінансів від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2 у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховується до окремого роз'яснення. Посилаючись на Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закон України "Про індексацію грошових доходів населення", Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
18 жовтня 2018 року до суду від відповідача за вх.№30918/18 надійшов відзив на позов, у якому посилаючись на Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджену наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 зазначає, що відповідно до пункту 7 роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення, що також має своє підтвердження у роз'ясненнях Мінсоцполітики щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди, а саме: роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №78/0/66-17; роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 №10685/0/14-15/10 (на вих. №248/3/9/3/202 від 08.07.2015). Лише в роз'ясненні Департаменту фінансів № 248/1485 від 26.03.2018 було зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. Також зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. Також посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», статтю 6 Закону, пункт 1-1 Порядку зазначає, що відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому за період з 01.03.2018 по 17.08.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не повинна була нараховуватись, з урахуванням вимог чинного законодавства. Зазначає, що у зв'язку з дією особливого періоду та в результаті необхідності утримання понаднормової чисельності військовослужбовців, збільшення розмірів грошового забезпечення в Міноборони уже в жовтні 2016 року не було забезпечено фінансовим ресурсом для виплати особовому складу грошового забезпечення, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Також відповідачем 24.10.2018 року до суду за вх.№31688/18 надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначає, що розрахунок, здійснений позивачем, є таким, що не відповідає вимогам законодавства, з тих підстав, що у березні 2018 року у всіх військовослужбовців Збройних Сил України змінились у бік збільшення посадові оклади, шляхом встановлення схеми тарифних розрядів, а тому цей місяць приймається за 1 %.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
24 жовтня 2018 року у судовому засіданні позивач подав суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Відсутність затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Тобто, індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Щодо посилань відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України зазначає, що вказані роз'яснення не є нормативно-правовими актами, а також не відповідають вимогам ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст. 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», тому судом до уваги прийматись не можуть. Зазначає, що оскільки посадовий оклад позивача з 01.03.2018 року не підвищувався, а змінювався на тарифний розряд, а розмір підвищення грошового доходу позивача з 01.03.2018 по 17.08.2018 є меншим від суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то індексація грошового забезпечення позивачу в даний період підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
25 жовтня 2018 року до суду від відповідача за вх.№31976/18 надійшли заперечення, у яких зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року, в редакції від 24.02.2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, (далі-Постанова №704) було підвищено розміри посадових окладів всім категоріям військовослужбовців. До набрання законної сили Постановою №704 у всіх військовослужбовців Збройних Сил України був посадовий оклад у фіксованій грошовій сумі, який змінювався лише при переміщенні військовослужбовців на інші посади. Так, до 1 березня 2018 року, посадовий оклад позивача становив 1400 грн. Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Тим самим визначено зовсім інший порядок встановлення та розміру посадового окладу. Таким чином, у всіх військовослужбовців Збройних Сил України було збільшено розміри посадових окладів з 01 березня 2018 року. Твердження позивача, що посадовий оклад було лише змінено на 40 тарифний розряд, що не має ніякого відношення до збільшення посадового окладу, повністю спростовується даними з довідки від 24.10.2018 №263 та від 24.10.2018 №262, адже до 1 березня 2018 року, у позивача оклад за військовим званням складав 135.00 грн. а посадовий оклад - 1400 грн., позаяк з 01 березня 2018 року оклад за військовим званням - 1480 грн., а посадовий оклад - 7330 грн.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у частині виплати йому індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Представник третьої особи у судове засіданні не з'явився, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
27 червня 2018 року Міністром оборони України видано наказ №397, з якого вбачається, що відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнити з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) капітана 1 рангу ОСОБА_1 , начальника відділу обліку особового складу управління персоналу штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, вислуга років у ЗС календарна 30 років 10 місяців, пільгова 32 роки 01 місяць (а.с.16).
Згідно витягу з наказу №124 від 02 липня 2018 року Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по стройовій частині) (а.с.17) капітана 1 рангу ОСОБА_1 , начальника відділу обліку особового складу управління персоналу штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільненого наказом Міністра оборони України від 27.06.2018 року №397 у запас, з 17 серпня 2018 року виключити із списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, зняти з усіх видів забезпечення та направити на військовий облік до Приморського районного військового комісаріату м.Одеси.
Як вбачається з вищевказаного витягу з наказу №124 від 02.07.2018 року, ОСОБА_1 наказано виплатити: премію за період з 01 червня по 30 червня, з 01 липня по 17 серпня 2018 року у розмірі 25% від посадового окладу; надбавку у розмірі 15% від посадового окладу за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за період з 01 червня по 30 червня 2018 року; грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік у розмірі 17321,90 грн. відповідно до наказу Міністра оборони України від 1 червня 2018 року №260; грошову допомогу при звільненні з військової служби у запас у розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу в Збройних Силах за 31 календарний рік у розмірі 268489,45 грн. відповідно до наказу Міністра оборони України від 1 червня 2018 року №260; відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 «Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, грошової компенсації за неотримане речове майно» належна грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, складає 59226,57 грн.
Згідно наданої до суду інформації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та інші доходи з 01 січня 2016 року по 17 серпня 2018 року №254 від 17.10.2018 року (а.с.72) вбачається, що за період з 01 січня 2016 року по 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 1078 від 17.07.2003 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ст.ст.1,2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями них прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Згідно з положеннями ст. 8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно ст.5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно ч.2 ст.6 Закону № 1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з п.4 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.
Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Згідно з п.14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Суд зазначає, що в роз'ясненнях Мінсоцполітики № 10685/0/14-15/10 від 16.07.2015 року (а.с.52), № 252/10/136-16 від 09.06.2016 року (а.с.53), № 78/0/66-17 від 08.08.2017 року (а.с.73, 88) зазначено, що проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі.
Підставою для не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідач вказує роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 23.03.2018 року №248/1485 (а.с.56-57), в якому зазначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України вхідний від 08.08.2017 № 13700/з (а.с.54) та від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було.
Щодо посилання представника відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 23.03.2018 року №248/1485, суд зазначає наступне.
Законом України «Про Збройні Сили України» визначено, що правовою основою діяльності Збройних Сил України (до структури яких входять, в тому числі, військові частини) є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.
З огляду на викладене, відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 23.03.2018 року №248/1485 як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача.
Водночас, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення з посиланням на лист директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України є протиправною, оскільки відповідно до Порядку № 1078 роз'яснення щодо його застосування надає Мінсоцполітики, а також, право позивача на нарахування та отримання індексації грошового забезпечення гарантується Законом, у зв'язку з чим лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України, на який посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом та не може застосовуватися відповідачем як передбачене Порядком роз'яснення, оскільки його видано не Мінсоцполітики.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у розмірі 26457,63 грн. Стосовно вказаного розміру індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаної суми, яку позивач просить стягнути на його користь.
У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 невиплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в розмірі 26457,63 грн. є обґрунтованими та доведеними, а отже підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року та стягнути на його користь невиплачену індексацію грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року в розмірі 1601,66 грн., суд зазначає наступне.
Згідно п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Як вбачається з інформації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та інші доходи з 01 січня 2016 року по 17 серпня 2018 року №254 від 17.10.2018 року а також з довідок військової частини НОМЕР_1 №262 та №263 від 24.10.2018 року (а.с.88, 89) у ОСОБА_1 у березні 2018 року було піднято розмір посадового окладу з 1400,00 грн. до 7330,00 грн., а відтак згідно п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується.
Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року та стягнення на його користь невиплачену індексацію грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року в розмірі 1601,66 грн. задоволенню не підлягають.
Решта доводів та заперечень відповідача у заявах по суті справи висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 26457,63 грн. (двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень 63 копійки).
Зобов'язати військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 26457,63 грн. (двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень 63 копійки).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України (просп.Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022).
Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2018 року.
Суддя О.А. Вовченко
.