14 листопада 2018 року м. Рівне №1740/2258/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник ОСОБА_2,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління ДФС у Рівненській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.02.2018 №29755-50. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що будівля, яка йому належать на праві приватної власності, використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Таким чином, зазначив, що вказаний об'єкт нежитлової нерухомості відповідно до абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, а тому податкове повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач подав відзив на позов, в якому позов не визнав. В обґрунтування відзиву зазначає, що за ОСОБА_3 обліковується нежитлове приміщення, яке є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Доводи наведені позивачем не звільняють його від обов'язку слати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки як власника нежитлового приміщення. До того ж, позивач не має статусу сільськогосподарського товаровиробника у Закону України «Про сільськогосподарський перепис», отже пільга по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на нього не поширюється На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач подав відповідь на відзив в якому зауважує, що доводи відповідача не заслуговують увагу, в зв'язку з тим, що визначення «сільськогосподарського товаровиробника» визначене виключно для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено самим пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України. Таким чином, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки дане визначення не застосовується, оскільки спірні правовідносини врегульовуються розділом XII «Податок на майно» ПК України.
Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 10.10.2018.
10.10.2018 розгляд справи відкладений у зв'язку із першою неявкою відповідача на 14.11.2018.
Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому та відповіді на відзив підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 24.02.2016; види діяльності за КВЕД: розведення свиней; лісопильне та стругальне виробництво; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; вантажний автомобільний транспорт; є платником єдиного податку ІІ групи (а.с.9-11).
З матеріалів справи встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: будівля свинарника, яка розташована за адресою: Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Зірне, вул. Зірненська, буд.56а, що підтверджується Договором дарування від 28.12.2015 за №950 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.12, 13).
22.02.2018 Головне управління ДФС у Рівненській області відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийняло податкове повідомлення-рішення №29755-50, згідно з яким визначило позивачу грошове зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2017 рік в розмірі 18460,99грн. (а.с.15).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку за результатами якого скарга позивача залишена без задоволення, а спірне рішення - без змін (а.с.22, 23).
Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування.
Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6.3 ст. 6 Податкового кодексу України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Згідно з п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 Податкового кодексу України «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з абзацом 2 підпункту ґ) пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).
Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
З системного аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що у разі наявності об'єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов'язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Разом з тим, відповідно до абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідно до довідки Зірненської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 06.07.2018 №1014, ОСОБА_3 протягом 2016-2017 років та по даний час за адресою: вул. Зірненська,56а, с. Зірне, Березнівського району Рівненської області займається відгодівлею свиней та домашньої плиці (а.с.14).
У Податковому кодексі поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено пп.14.1.235 п.14.1 ст.14, де зазначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, це визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV Податкового кодексу України «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Таким чином, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність».
З аналізу вище викладеного встановлено, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно» Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008№575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
З врахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку зміст поняття «сільськогосподарський товаровиробник», викладений у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у Податковому кодексі України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст. 5 Податкового кодексу України.
При цьому, з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, та інше.
Водночас, суд уважає не прийнятними доводи позивача, що відповідачем невірно застосована ставка податку на його нерухоме майно у розмірі 0,3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року.
Як убачається із матеріалів справи, п. 3 рішення Зірненської сільської ради № 117 від 31.01.17 року «Про внесення змін до рішення № 40 від 25.12.15 року «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», ставку 0,3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року було встановлено для об'єктів нежитлової нерухомості - крім господарських будівель (допоміжних (нежитлових) приміщень) до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції - для оподаткування яких цим же рішенням сільської ради закріплено ставку оподаткування у розмірі 0,01 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року за 1кв.м бази оподаткування.
На думку суду, позивач помилково відносить будівлю свинарника до господарських будівель, оскільки господарські будівлі це допоміжні будівлі, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції. Тобто ті приміщення, які можуть бути розташовані чи розташовані на одній земельній ділянці поряд із житловим будинком. А будівля свинарника, яка належить позивачу на праві власності, в минулому була корівником і належала колгоспу та не розташована на земельній ділянці із домоволодінням позивача, отже не є допоміжним приміщенням, а є об'єктом нежитлової нерухомості, тому ставка податку, згідно вказаного вище рішення буде складати 0,3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року.
Позаяк, підсумовуючи вищенаведене в його сукупності та наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником. Будівля свинарника, що належать йому на праві власності та використовується ним у сільськогосподарській діяльності, не є об'єктом сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Оскільки, у даному випадку, судом встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, то податкове повідомлення-рішення від 22.02.2018 №29755-50 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об'єктах нежитлової нерухомості в розмірі 18460,99грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на наведену норму права, на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 704,80грн. відповідно до квитанцій №34699587 від 23.08.2018, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 22 лютого 2018 року №29755-50 в повному обсязі.
Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 704,80грн (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_3 (34600, Рівненська обл., м. Березне, вул. Садова, 7, РНОКПП НОМЕР_1);
2) відповідач - Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).
Повний текст рішення складений 16 листопада 2018 року.
Суддя Комшелюк Т.О.