16 жовтня 2018 року Справа № 0440/6281/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1033949-1319-0464/1 від 08.06.2018 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 121905,56 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1033949-1319-0464 від 08.06.2018 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 243811,12 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, було набуто ОСОБА_2 шляхом спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_3. Реєстрація права власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна відбувалась наступним чином: 13.07.2017 року ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частку будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 та отримано свідоцтво про право власності на об'єкт загальною площею 490 кв.м.; 14.07.2017 року ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частку будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 та отримано свідоцтво про право власності на об'єкт загальною площею 21,4 кв. м; 11.04.2018 року ОСОБА_2 було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 9/24 часток будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2. Таким чином, з 14.07.2017 року по 10.04.2018 року ОСОБА_2 була власником 1/2 частки будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2, а з 11.04.2018 року стала власником (з врахуванням отримання спадщини) 7/8 часток будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно, земельний податок (у відповідності до п. 286.6. ст. 286 ПК України) за 2017 та 2018 роки повинен розраховуватися пропорційно, з розрахунку, що з липня 2017 року по 10.04.2018 року позивач була власником 1/2 частки будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці, на яку нараховано земельний податок, а з 11.04.2018 року стала власником 7/8 часток вказаних об'єктів нерухомості. В той же час нарахування земельного податку за 2017 рік у розмірі 121905,56 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №1033949-1319-0464/1 від 08.06.2018 року та нарахування земельного податку за 2018 рік у розмірі 243811,12 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №1033949-1319-0464 від 08.06.2018 року здійснено без врахування частки, належної ОСОБА_2 на праві власності. Відповідно до Розрахунків земельного податку, складених головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Лівобережної ОДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області Гончар О.Ю. при розрахунку суми податку використано загальну площу земельної ділянки без урахування часток інших співвласників. Крім того, при встановленні податкових зобов'язань відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не було враховано сум сплаченого на р/р 33212813700006 за 2017-2018 роки податку на землю, по платнику - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), оскільки, до оформлення права власності за ОСОБА_2, платежі зі сплати земельного податку здійснювались на ім'я чоловіка позивача, як власника об'єкту нерухомого майна, про що було подано заяву до Лівобережної ОДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.08.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
18.09.2018 року до суду від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що з липня 2017 та квітня 2018 року, позивач є власником об'єктів нерухомості - будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_2, які розташовані на земельних ділянках площею 0,1612 га, кадастровий номер НОМЕР_4, та 0,0208 га кадастровий номер НОМЕР_3. Даний факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Таким чином, з наведеного слідує, що з часу коли ОСОБА_2 набула у власність об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2, в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України у неї виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Отже, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. Таким чином, відповідно до вимог ПК України, земельна ділянка під об'єктами нерухомості (будівлями та спорудами), яка є у користуванні ОСОБА_2 є об'єктом оподаткування в 2017-2018 роках. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
16.10.2018 представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовної заяви заперечувала, та просила відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на викладені у відзиві обставини.
На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 13.07.2017 в реєстрі №1-366, посвідченого приватним нотаріусом Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Я.В. належить 1/2 частина нежитлових приміщень загальною площею 490,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Також, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 14.07.2017 в реєстрі №1-372, посвідченого приватним нотаріусом Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Я.В належить 1/2 частина нежитлових приміщень загальною площею 27,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Крім того, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.04.2018 в реєстрі №1-366, посвідченого приватним нотаріусом Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Я.В. належить 9/24 часток будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2.
Головним управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1033949-1319-0464/1 від 08.06.2018 року, яким ОСОБА_2 було визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік на суму 121905,56 грн., а також податкове повідомлення-рішення №1033949-1319-0464 від 08.06.2018 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік на суму 243811,12 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась із даною позовною заявою до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правові засади застосування земельного податку регламентовані розділом XII "Податок на майно" Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі - ПК України).
У відповідності до вимог п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. (пункту 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України).
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним.
При цьому, положеннями п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Як передбачено п. 270.1 ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до положень п.п.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Згідно із п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлює, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
При цьому, статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно зі ст. 377 Цивільною кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, чинним законодавством визначено, що з моменту виникненням права власності на будівлю чи споруду (момент реєстрації права власності) до власника переходить право власності чи користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда, що автоматично покладає на нього обов'язок зі сплати земельного податку.
Таким чином, з наведеного слідує, що з часу коли ОСОБА_2 набула у власність частину нежитових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України у неї виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт.
Однак, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на особливості розрахунку земельного податку, який було проведено контролюючим органом за 2017-2018 роки.
Згідно з п.п.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Підпунктом 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно зі ст. 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Положеннями ст. 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5 ст. 286 ПК України).
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
Судом встановлено, що контролюючим органом здійснено розрахунок земельного податку на підставі листа Головного управління Держгеокадастру від 17.07.2017 року №8-4.0.38-947/107-17.
Відповідно до п.286.1. ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.4. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України, від 25.11.2016, №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Статтею 26 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів - землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою: Фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками. відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст. 194 ЗК України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої, відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: - витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; - довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; - викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.
Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.
Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.
На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.
Відповідно до п.21 Постанови КМ України від 23.03.1995 №213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Згідно з п.п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Постановою КМ України від 01.08.2006 №1066 «Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено механізм обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - інформаційний обмін), між органами виконавчої влади.
Нормами ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
З огляду на викладене, відповідач, перед визначенням податкового зобов'язання, в обов'язковому порядку, повинен був отримати дані Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, в яких би зазначалися всі характеристики земельної ділянки (її місце знаходження, розміри, площа, нормативно-грошова оцінка, всі зональні, локальні та інші коефіцієнти, тощо), й лише після цього визначати суму податкового зобов'язання за 2017 та 2018 роки, при цьому обов'язково врахувавши частки інших співвласників.
Водночас, судом встановлено, що розрахунок земельного податку з фізичних осіб здійснено контролюючим органом за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України, відповідачем доказів наявності вказаних відомостей та інформації з Державного земельного кадастру у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки стосовно якої, розраховано величину земельного податку за 2017-2018 роки до матеріалів справи не надано.
Також, враховуючи положення п. 1.1 ст. 1 ПК України, а також ст. 2 ст.3 Земельного кодексу України, суд зазначає, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Згідно зі ст. 286 ПК України, податок за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Такими чином, для визначення площі земельної ділянки, щодо якої здійснено розрахунок величини земельного податку, контролюючому органу необхідно було з'ясувати: загальну площу нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2, та здійснити розрахунок площі частки земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, пропорційно до загальної площі вказаної нежитлових будівель.
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 належить 7/8 частин (станом на квітень 2018 року) нежитлових приміщень та споруд, що розташовані за адресою АДРЕСА_2.
З огляду на викладене, розрахункова площа земельної ділянки стосовно якої контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання з земельного податку, повинна бути визначена пропорційно до площі нежитлових приміщень та споруд, які належать позивачу.
Однак, з відзиву на позовну заяву видно, що при проведенні нарахування земельного податку за податковий період 2017-2018 роки, фактично контролюючим органом застосовано до розрахунку земельного податку загальну площу нежитлових приміщень, та прирівняно її до площі земельної ділянки у розмірі 2304 кв. м.
При цьому, в ході судового розгляду відповідачем до матеріалів справи не надано ані акту визначення меж та площі земельної ділянки, ані площі земельної ділянки, якою позивач користується, пропорційно до площі нежитлових приміщень та споруд.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем розрахунок земельного податку здійснено з використанням помилково визначених величин частки земельної ділянки, якою фактично користувався позивач у 2017-2018 роках, пропорційно до площі її нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом під час нарахування земельного податку не враховувались та не використовувались дані Державного земельного кадастру, помилково враховувалась загальна площа земельної ділянки без визначення її пропорційності до площі нежитлових приміщень, які належали позивачу, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч встановленому чинним законодавством порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд стягує з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3657,17 грн. відповідно до квитанції №39485 від 16.08.2018.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 49000, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1033949-1319-0464/1 від 08.06.2018 року, яким фізичній особі - платнику податків ОСОБА_2 було визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 121905,56 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1033949-1319-0464 від 08.06.2018 року, яким фізичній особі - платнику податків ОСОБА_2 було визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 243811,12 грн.
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3657,17 грн. відповідно до квитанції №39485 від 16.08.2018.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський