Справа № 1540/3883/18
07 листопада 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айскомпані" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №669573/39425302, №669575/39425302, №669574/39425302, №669571/39425302, №669576/39425302, №669572/39425302 від 27.04.2018 року, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних ТОВ "Айскомпані" №1 від 02.03.2018 року, №2 від 02.03.2018 року, №5 від 05.03.2018 року, №9 від 06.03.2018 року, №18 від 09.03.2018 року, №28 від 13.03.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 02.03.2018 року, №2 від 02.03.2018 року, №5 від 05.03.2018 року, №9 від 06.03.2018 року, №18 від 09.03.2018 року, №28 від 13.03.2018 року ТОВ "Айскомпані" в Єдиному реєстрі податкових накладних,-
З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Айскомпані" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №669573/39425302, №669575/39425302, №669574/39425302, №669571/39425302, №669576/39425302, №669572/39425302 від 27.04.2018 року, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних ТОВ "Айскомпані" №1 від 02.03.2018 року, №2 від 02.03.2018 року, №5 від 05.03.2018 року, №9 від 06.03.2018 року, №18 від 09.03.2018 року, №28 від 13.03.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 02.03.2018 року, №2 від 02.03.2018 року, №5 від 05.03.2018 року, №9 від 06.03.2018 року, №18 від 09.03.2018 року, №28 від 13.03.2018 року ТОВ "Айскомпані" в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В судовому засіданні 07.11.2018 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги в повному обсязі, оскільки комісія ДФС України протиправно відмовила у реєстрації податкових накладних з ПДВ у реєстрі та не навела жодного посилання в рішенні на норми права за якими було відмовлено у реєстрації та не зазначило які саме потрібно платнику податків подати докази в обґрунтування товарності операцій з контрагентами. Представник відповідачів ДФС України, ГУ ДФС в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову, а саме пояснив, що відповідач подав до реєстрації податків накладні з ПДВ сума яких перевищує суму придбання товарів та послуг у відповідних податкових періодах та не надав додаткових доказів щодо придбання (вироблення) різниці вказаних сум у відповідних податкових періодах.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідачі - ДФС України, ГУ ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є центральним органом державної виконавчої влади, яка регулює податкову політику держави та згідно ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо прийняття податкових звітів та декларацій від платників податків, встановлення порушень податкового законодавства, нарахування стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, прийняття податкової та іншої звітності від платників податків у порядку, встановленому законом, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що профільним та основним видом діяльності ТОВ "Айскомпані" є продаж своїм контрагентам-покупцям молочних продуктів та харчових виробів попередньо придбаних ТОВ "Айскомпані" у своїх контрагентів-постачальників.
Для забезпечення ведення своєї фінансово-господарської діяльності, між ТОВ "Айскомпані" та його контрагентами-постачальниками укладалися договори на постачання та придбавалися молочні продукти та харчові вироби для наступного їх продажу своїм контрагентам-покупцям, з метою отримання прибутку.
Згідно підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;
б) дата відвантаження товарів.
За правилом першої події, Позивачем була виписана та направлена на реєстрацію податкові виписано та направлено на реєстрацію податкові накладні №9 від 06.03.2018р., №18 від 09.03.2018р. №1 від 02.03.2018р., №28 від 13.03.2018р., № 2 від 02.03.2018р., №5 від 05.03.2018р. прийнято, але реєстрацію зупинено.
Підставою зупинення ПН стало те, що ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.
Позивачем надані пояснення стосовно відсутності у позивача документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством, а саме, що згідно до договорів поставки товару контрагентам-покупцям, якість товару підтверджувалася одноразово наступними документами, які надавалися ТОВ "Айскомпані" в момент постачання покупцю, а саме, висновок санітарно-гігієнічної експертизи, сертифікат продукції на сертифіковану продукцію, експертний висновок ветеринарної медицини. Якісне посвідчення та декларація виробника надавалися покупцю при кожній поставці.
Рішенням комісії ГУ ДФС в Одеській області, Рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.04.2018 р. №669573/39425302, від 27.04.2018 р. №669575/39425302, від 27.04.2018 р. №669574/39425302, від 27.04.2018р. № 669571/39425302, від 27.04.2018 р. №669576/39425302, від 27.04.2018р. № 669572/39425302, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних ТОВ "Айскомпані" №9 від 06.03.2018р., №18 від 09.03.2018р., №1 від 02.03.2018р., №28 від 13.03.2018р., №2 від 02.03.2018р., №5 від 05.03.2018р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підставою для відмови в реєстрації зазначених ПН стало нібито ненадання Товариством відсутні копії документів, що підтверджують факт придбання, виготовлення, вирощування або переробки ТМЦ / чи можливість надання послуг, виконання робіт; відсутні копії документів, що підтверджують факт реалізації товарів (робіт, послуг) та/або документи надано не в повному обсязі.
Розглянувши надані додаткові пояснення та відзив на позов, після дослідження письмових доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797- VIII було внесено ряд суттєвих змін до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.
Відповідним Законом було доповнено статтю 201 Податкового кодексу України пунктом 201.16 наступного змісту: «реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування р» Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.^ статті 74 цього Кодексу».
У відповідності до вимог п. 74.2 ст. 72 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автомати зованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Процедура зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію / відмову реєстрації на даний час регламентована:
Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями); Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №752/30620 (далі за текстом - Наказ № 567); Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій» (далі за текстом - Постанова № 190); Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 566 «Про затвердження Порядку роботи Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30620 (далі за текстом - Наказ № 566); Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 року № 1246 (зі змінами та доповненнями; далі за текстом - Постанова № 1246).
У відповідності до вимог п.12 Постанови №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.
У відповідності до вимог п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом №567, Моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.
Згідно з пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;
в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Такий перелік затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567, та передбачає надання платником податків для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв необхідно надати: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами (п.2 Вичерпного переліку, затвердженого наказом № 567).
У відповідності до вимог пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації» № 566, цей Порядок визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а також права та обов'язки її членів.
За приписами пункту 2 Порядку № 566, комісія є постійно діючим колегіальним органом при ДФС, що діє в межах повноважень, визначених пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації».
Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України № 190 від 29.03.2017 року підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилаєте платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.
Податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України).
У відповідності до п.20 Постанови № 1246 у разі надходження до ДФС рішенню суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає, що подані для проведення реєстрації податкової накладної первинні документи податкового та бухгалтерського обліку підприємства позивача та додатково подані пояснення позивача, в тому числі щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством, а саме, що згідно до договорів поставки товару контрагентам-покупцям, якість товару підтверджувалася одноразово наступними документами, які надавалися ТОВ "Айскомпані" в момент постачання покупцю, а саме, висновок санітарно-гігієнічної експертизи, сертифікат продукції на сертифіковану продукцію, експертний висновок ветеринарної медицини, надавали змоги податковому органу прийти до висновку про фактичність проведених операцій, проведення оплати їх вартості та виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ з даної операції.
Протиправність та безпідставність таких рішень та дій податкового органу в аналогічній справі підтверджена постановою Верховного Суду від 31.01.2018 року по справі №825/847/17, в зв'язку із чим, відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, ці висновки Верховного Суду України обов'язково повинні враховуватись судами при розгляді аналогічних спорів.
Таким чином, суд не погоджується з тим, що рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області про відмову в реєстрації податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних із посиланням на підставу - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування відповідають закону, а тому, позовні вимоги слід задовольнити повністю на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України: скасувати оскаржене рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області та зобов'язати відповідача ДФС України зареєструвати податкові накладні датою її подання для реєстрації.
Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України наступним чином.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В заяві представник позивача вказує, що 04.06.2018 року між ТОВ "Айскомпані" та адвокатом Соколовською А.В. було укладено договір про надання правової допомоги без номеру під час оскарження в судовому порядку рішення ГУ ДФС в Одесткій області. В зв'язку із розглядом справи №815/3883/18 ТОВ "Айскомпані" понесло витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн., що підтверджується додатком №1 до договору від 04.06.2018 року.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В розрахунку про надання правової допомоги вказані послуги складались з наступних сум: збір доказів, підготовка і організація подачі адміністративного позову 5000,00 грн., підготовка до підготовчого судового засідання і участь в ньому - 2000,00 грн., підготовка до участі та участь у кожному судовому засіданні 6000,00 грн. за три судових засідання.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням зазначеного, гонорар адвоката за представництво інтересів в суді та надання правничої допомоги повинен включати в себе витрати щодо підготовки справи до розгляду, збору доказів, тощо.
У наданому адвокатом розрахунку не було належним чином враховано витрачений ним час на вчинення вказаних дій, пов'язаних з підготовкою та розглядом справи, в тому числі по кожному із наведених пунктів із зазначенням періоду надання послуги, фактичного часу, витраченого на її надання, кількість судових засідань, в яких прийняв участь адвокат по справі, тощо, а тому суд не погоджується із сумою понесених витрат в розмірі 13000,00 грн., як такою що є повністю об'єктивно підтвердженою належними доказами та розрахунками.
Разом з тим, суд враховує ту обставину, що по вказаній справі дійсно неодноразово відкладався розгляд справи за неявки представника відповідача чи не надання ним відзиву з письмовими доказами в його підтвердження, що унеможливлювало швидкий розгляд цієї справи та могло бути причиною для понесення позивачем додаткових витрат на правову допомогу по цій справі та з урахуванням положень заяви представника відповідача від 09.10.2018 року (вхідний №29857/18) про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд вважає за можливим задовольнити заяву представника позивача частково та присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правову допомогу по цій справі в розмірі двох прожиткового мінімуму для працюючих громадян, тобто в розмірі 3524,00 грн., по одному за підготовку позовної заяви та подання позову до суду та участь представника у судових засіданнях по цій справі, що діяв на час укладання такого договору від 04.06.2018 року.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що оскільки рішенням суду від 07.11.2018 року позовні вимоги позивача були задоволені повністю, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з Державного бюджету України на його користь повинен бути стягнутий судовий збір в повному обсязі, тобто в сплаченому при поданні позовної заяви розмірі 10572,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3524,00 грн.
Керуючись ст.ст.139, 242-246 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №669573/39425302, №669575/39425302, №669574/39425302, №669571/39425302, №669576/39425302, №669572/39425302 від 27.04.2018 року, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних ТОВ "Айскомпані" №1 від 02.03.2018 року, №2 від 02.03.2018 року, №5 від 05.03.2018 року, №9 від 06.03.2018 року, №18 від 09.03.2018 року, №28 від 13.03.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 02.03.2018 року, №2 від 02.03.2018 року, №5 від 05.03.2018 року, №9 від 06.03.2018 року, №18 від 09.03.2018 року, №28 від 13.03.2018 року ТОВ "Айскомпані" в Єдиному реєстрі податкових накладних
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айскомпані" (вул.Армійська,8,кв.193, м.Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 39425302) сплачений платіжним дорученням №2479 від 11.06.2018 року судовий збір в розмірі 10572,00 грн. (десять тисяч п'ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3524,00 грн. (три тисячи п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 16.11.2018 року.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Єфіменко К.С.
.