10 вересня 2018 року 809/104/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Командувачу Повітряних Сил Збройних Сил України, в якому просить суд:
- зобов'язати Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України поновити ОСОБА_1 на публічній службі та в подальшому видати наказ про звільнення його з військової служби за станом здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у грудні 2017 року його довіритель звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2011. Вказує, що відповідач надав відповідь на дане звернення, в якій повідомив, що наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 09.09.2015 №399 скасовано п. 4 наказу Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005.
При цьому, у позовній заяві позивач зазначив, що він не ставить під сумнів правомірність наказу від 09.09.2015 №399 в частині скасування п. 4 наказу Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005. Однак, позивач вважає, що відповідач безпідставно цим наказом в силу постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 не поновив його на публічній службі та в подальшому не звільнив його з військової служби за станом здоров'я.
У той же час позивач зауважив, що зважаючи на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 було скасовано наказ про звільнення його з військової служби за станом здоров'я та в цьому рішенні суду було констатовано, що при вирішенні питання про звільнення його з військової служби не було направлено останнього на ВЛК підлягав скасуванню і наказ Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001.
На думку позивача, відповідач при виданні наказу від 09.09.2015 №399 повинен був поновити його на публічній службі та в подальшому видати наказ про звільнення його з військової служби за станом здоров'я.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 у справі №2а-2690/10/0970, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013, було видано наказ від 09.09.2015 №399 про скасування наказу Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005 в частині внесення змін в наказ №0168 від 28.12.2001 щодо зміни підстави звільнення ОСОБА_1 .
При цьому відповідач зауважив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 у справі №2а-2690/10/0970 фактично залишилась в силі підстава звільнення ОСОБА_1 за службовою невідповідністю згідно наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001, який не був визнаний незаконним, а тому підстави для поновлення позивача на службі та в подальшому видати наказ про звільнення його з військової служби за станом здоров'я відсутні.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з викладеними у відзиві поясненнями відповідача, вважає, що відповідач не спростував доводів позивача та аргументів стосовно суті позовних вимог. У відповіді на відзив представник позивача стверджує, що відповідач, видаючи наказ №399 від 09.09.2015 про скасування п. 4 наказу Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005, не в повній мірі захистив право позивача на звільнення з військової служби, оскільки під час слухання справи №2а-2690/10/0970 було достеменно встановлено, що було порушено процедуру звільнення позивача та не направлено останнього на відповідну військово-лікарську комісію щодо встановлення його дійсного стану здоров'я.
На думку представника позивача, відповідач в наказі №399 від 09.09.2015 повинен був зазначити не тільки про скасування п. 4 наказу Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005, але і про скасування наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001.
Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь, в яких відповідач зазначив, що представник позивача у відповіді на відзив наводить незаконні обґрунтування, оскільки жодних законних підстав для направлення позивача на військово-лікарську експертизу немає. Також, відповідач у запереченнях зазначив, що наказ Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005 фактично змінив підставу звільнення позивач, однак такий наказ скасований в судовому порядку.
Представником позивача подано до суду заяву, в якій останній просить суд при прийнятті рішення у справі взяти до уваги такий документ як доповідна колишнього начальника юридичної служби командування Повітряних Сил Збройних Сил України підполковника юстиції Ніценка В.М. від 25.04.2005 №350/153/319/кс, в якій зазначається про необхідність скасування саме наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001 про звільнення ОСОБА_1 за службовою невідповідністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог вказаної ухвали на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника Дем'яніва Ігоря Михайловича, що діє в інтересах ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 адміністративну справу №809/104/18 за позовом представника Дем'яніва Ігоря Михайловича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України про зобов'язання до вчинення дій передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 - без змін.
04.06.2018 матеріали адміністративної справи №809/104/18 надійшли на адресу суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами та доказами.
Рішення у даній справі приймається 10.09.2018 у зв'язку з тим, що в період з 06.08.2018 по 07.09.2018 включно головуючий суддя Балаклицький А.І. перебував у відпустці.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з червня 2000 року по липень 2001 року була проведена атестація старшого лейтенанта ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням його в запас за пп. "є" п. 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993 - за службовою невідповідністю.
Згідно висновків атестації старший лейтенант ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, професійні та морально-ділові якості не відповідають сучасним вимогам, тому доцільно його звільнити з військової служби у запас за службовою невідповідністю.
26.12.2001 на підставі висновків атестації складено подання про звільнення позивача у запас за пп. "є" п. 65 Положення - за службовою невідповідністю.
У даному поданні зазначено, що 14 липня, 23 липня та 26 грудня 2001 року з ОСОБА_1 проводилися бесіди по питанню його звільнення з військової служби у запас за службовою невідповідністю.
Наказом Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001 позивача звільнено з військової служби у запас за п. 65 пп. "є" Положення (за службовою невідповідністю), а наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2002 №113 ОСОБА_1 з 20.06.2002 виключено зі списків особового складу вказаної військової частини.
Відповідно до довідки №43 від 23.04.2002 ОСОБА_1 рішенням військово-лікарської комісії визнано обмежено придатним до військової служби та встановлено III групу інвалідності, що підтверджується витягом із акту огляду у МСЕК до Довідки Сер. МСЕ №131363 від 06.08.2003.
З доповідної записки начальника юридичної служби командування Повітряних Сил Збройних Сил України підполковника юстиції Ніценка В.М. від 25.04.2005 №350/153/319/кс вбачається, що представник позивача в особі ОСОБА_2 звернувся до Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України про внесення змін до наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 18.12.2001 щодо підстави звільнення ОСОБА_1 , а саме не за п. 65 п.п. "є" Положення (за службовою невідповідністю), а за станом здоров'я.
У вказаній доповідній записці начальник юридичної служби командування Повітряних Сил Збройних Сил України підполковник юстиції Ніценко В.М. зазначив про необхідність внесення змін до наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001 щодо звільнення ОСОБА_1 за п. 65 п.п. "в" (за станом здоров'я) Положення, в разі надання останнім завіреною встановленим порядком копії посвідчення про інвалідність.
Наказом Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005 внесено зміни до наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001, а саме ОСОБА_1 звільнено у запас за п.п. "в" п. 65 Положення - за станом здоров'я.
Не погоджуючись із такими наказами, позивач звернувся до суду з позовом до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , який було збільшено в ході судового розгляду та просив зобов'язати внести зміни в наказ №142 від 29.04.2005 в частині звільнення з військової служби за станом здоров'я не в грудні 2001 року, а в квітні 2005 року; визнати незаконним наказ №142 від 29.04.2005 та зобов'язати поновити на публічній службі; визнати незаконними накази №142 від 29.04.2005, №0168 від 28.12.2001, поновити на публічній службі, зобов'язати зарахувати час вимушеного прогулу до вислуги років та до терміну встановленого для присвоєння чергових військових звань; зобов'язати відповідача виконати вимоги п. 2 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині зарахування часу вимушеного прогулу до вислуги років та до терміну встановленого для присвоєння чергових військових звань, а також зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити грошову компенсацію за продовольчий пайок та речове майно.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 у справі №2а-2690/10/0970 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 у справі №2а-2690/10/0970 та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання наказів незаконними, поновлення на публічній службі та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Скасовано наказ №142 від 29.04.2005 про внесення змін в наказ №0168 від 28.12.2001 щодо підстав звільнення з лав Збройних Сил України. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 залишено без змін.
09 вересня 2015 року командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 по справі №34768/11/9104 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013 по справі №К/9991/47831/11, №К/9991/51907/11 видано наказ №399, яким скасовано пункт 4 наказу Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.04.2005 №142 про внесення змін до наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.12.2001 №0168 щодо зміни підстави звільнення з військової служби старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника служби пального і мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 .
Як зазначає позивач у позовній заяві, про даний наказ йому стало відомо з відповіді тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління персоналу штабу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України Проценка А.Б. від 19.12.2017 №350/104/4857, на звернення його представника від 01.12.2017.
У позовній заяві позивач зазначив, що він не ставить під сумнів правомірність наказу від 09.09.2015 №399 в частині скасування п. 4 наказу Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005.
Однак, позивач вважає, що відповідач при виданні наказу від 09.09.2015 №399 повинен був поновити його на публічній службі та в подальшому видати наказ про звільнення його з військової служби за станом здоров'я, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Отже, законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
При цьому, одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Як було встановлено судом, наказом Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001 позивача звільнено з військової служби у запас за п. 65 пп. "є" Положення (за службовою невідповідністю).
В подальшому, наказом Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005 внесено зміни до наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001, а саме ОСОБА_1 звільнено у запас за п.п. "в" п. 65 Положення - за станом здоров'я.
Проте, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 у справі №2а-2690/10/0970, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013, скасовано наказ №142 від 29.04.2005 про внесення змін в наказ №0168 від 28.12.2001 щодо підстав звільнення з лав Збройних Сил України.
Як було встановлено судом, на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 у справі №2а-2690/10/0970 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013, командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України було видано наказ від 09.09.2015 №399 про скасування наказу Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005 в частині внесення змін в наказ №0168 від 28.12.2001 щодо зміни підстави звільнення ОСОБА_1 .
Отже, видаючи наказ від 09.09.2015 №399 про скасування наказу Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005 в частині внесення змін в наказ №0168 від 28.12.2001 щодо зміни підстави звільнення ОСОБА_1 , командувач Повітряних Сил Збройних Сил України діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
У той же час, доводи позивача про те, що відповідач видаючи даний наказ повинен був поновити його на службі та в подальшому видати наказ про звільнення його з військової служби за станом здоров'я, не ґрунтуються на матеріалах справи та законі, оскільки вказаним наказом позивача не було звільнено з військової служби, а лише скасовано наказ щодо внесення змін в наказ №0168 від 28.12.2001 щодо зміни підстави звільнення ОСОБА_1 .
Крім того, судом встановлено, що наказ Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001, згідно з яким позивача звільнено з військової служби у запас за п. 65 пп. "є" Положення (за службовою невідповідністю), не визнаний протиправним та не скасований в судовому порядку, а тому підстави для поновлення позивача на службі відсутні.
Більш того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 у справі №2а-2690/10/0970, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013, відмовлено у задоволенні позову про скасування наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001, яким позивача було звільнено з військової служби у запас за п. 65 пп. "є" Положення (за службовою невідповідністю).
Також, вказаним судовим рішення було відмовлено у задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_1 на службі.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновків, що підстави для поновлення ОСОБА_1 на службі відсутні, оскільки наказ №0168 від 28.12.2001, згідно з яким позивача звільнено з військової служби у запас за п. 65 пп. "є" Положення (за службовою невідповідністю), не скасований в судовому порядку та є діючим.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача при виданні наказу від 09.09.2015 №399.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.
Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність своїх дій.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.