Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
16 листопада 2018 р. Справа №263/11438/18
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради про:
- визнання дій відповідача в частині бездіяльності щодо заяви позивача від 12.07.2018 року - неправомірними;
- визнання дій відповідача в частині бездіяльності щодо заяви позивача від 25.07.2018 року - неправомірними;
- зобов'язати відповідача здійснити дії в межах своєї компетенції по заяві позивача від 12.07.2018 року (перевірити факти, викладені у заяві, та прийняти рішення по заяві);
- зобов'язати відповідача здійснити дії в межах своєї компетенції по заяві позивача від 25.07.2018 року (перевірити факти, викладені у заяві, та прийняти рішення по заяві).
15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Слід зазначити, що позивачем було подано позовну заяву до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області 21.08.2018 року.
Ухвалою суду від 27.08.2018 року Жовтневим районним судом Донецької області адміністративну справу було передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду за підсудністю.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Загацькій Т.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши подану ОСОБА_1 позовну заяву суд дійшов таких висновків.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
Тобто, специфіку публічно - правового спору визначають: суб'єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов'язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.
Що стосується кола суб'єктів публічно - правового спору, то обов'язковим його учасником є суб'єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об'єктів управління.
Специфіка публічно - правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.
Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно - правовий характер, пов'язаний із сферою реалізації публічної влади.
Тобто, суттєвою ознакою публічно - правового спору є участь у справі суб'єкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб'єктів і його рішення є обов'язковими для виконання.
Як вбачається з позовної заяви, вона містить вимоги про визнання неправомірними дії щодо не розгляду заяви позивача та зобов'язання Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради вчинити дії, а саме перевірити факти, викладені у заяві ОСОБА_1 До позовної заяви позивачем додано копію заяв ОСОБА_1 до відповідача, в яких він просить: скласти акт обстеження умов проживання його дітей, які перебувають проти його волі за адресою АДРЕСА_1; визначити поточне місцезнаходження, оточення, санітарно-гігієнічні умови та стан здоров'я його дітей; скласти та затвердити графік відвідування дітей; провести с громадянкою ОСОБА_2 роз'яснювальні роботи.
Згідно ст. 2 Сімейного кодексу України цим кодексом регулюються особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до ст. 17 Сімейного кодексу орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Як вбачається зі змісту позову, вимоги позивача полягають у визнанні неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, які регулюють відносини між батьками та їх дитиною щодо захисту життя та здоров'я малолітніх дітей.
Проте, суд звертає увагу на те, що окрім суб'єктного складу, який за своїми ознаками визначає спір як адміністративну справу, предмет спору носить приватноправовий характер та не стосується захисту прав у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що владні ознаки відповідача, які за загальними ознаками визначають зазначений спір як справу адміністративної юрисдикції, не змінюють приватноправової природи спірних відносин.
Якщо суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то, залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, незгода з діями органу опіки та піклування, є позовом з метою захисту приватного інтересу та визначення обсягу прав і обов'язків батьків щодо участі у вихованні дітей.
Отже, суд установив, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу оспорювання сімейних прав та захисту інтересів позивача, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Крім того, оскаржувані дії відповідача безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і не мають обов'язкового характеру.
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17, від 04.07.2018 року у справі №496/4271/16-а.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі "Zand v. Austria" зазначив, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "всю організаційну структуру судів, включно з &l2;…&g6; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?у;…&gп;".
Таким чином, суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки у спірних взаємовідносинах існує спір про право, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Згідно ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради про визнання дій відповідача в частині бездіяльності щодо заяви позивача від 12.07.2018 року - неправомірними; визнання дій відповідача в частині бездіяльності щодо заяви позивача від 25.07.2018 року - неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити дії в межах своєї компетенції по заяві позивача від 12.07.2018 року (перевірити факти, викладені у заяві, та прийняти рішення по заяві); зобов'язати відповідача здійснити дії в межах своєї компетенції по заяві позивача від 25.07.2018 року (перевірити факти, викладені у заяві, та прийняти рішення по заяві) - відмовити.
Копію ухвали разом з позовом та доданими до нього документами надіслати ОСОБА_1.
Роз'яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 295, 297 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали складено 16.11.2018 року.
Суддя Загацька Т. В.