Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 листопада 2018 р. Справа№0540/9419/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області (надалі - Торецьке УПФУ, відповідач) про визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії, виплатити заборгованість за весь період, починаючи з моменту припинення пенсії, а саме з 01.08.2017 року, за місцем реєстрації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Торецькому об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Донецької області з березня 2016 року. Однак, з серпня 2017 року відповідач припинив виплату пенсії, оскільки довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи була скасована, незважаючи на те, що позивач здійснив реєстрацію місця проживання за фактичною адресою перебування на підконтрольній українській владі території. Листом Управління від 21.08.2018 року позивачу повідомлено про припинення виплати пенсії з 01.08.2017 року до з'ясування місця фактичного проживання.
Позивач вважає такі дії УПФ незаконними, оскільки вони порушують його конституційні права на пенсійне забезпечення. Виходячи з наведеного, позивач просить визнати дії про припинення виплати пенсії протиправними та у судовому порядку зобов'язати виплатити призначену пенсію і сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.08.2017 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
У відзиві на позов від 13 листопада 2018 року представник відповідача зазначив, що про припинення виплати пенсії позивачу було відомо ще у серпні 2017 року, коли ним не було отримано пенсію за цей місяць, але за захистом своїх прав позивач звернувся до суду лише у вересні 2018 року, а саме з пропущенням шестимісячного строку, тому Управління наполягає на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду. Разом з цим, відповідач зазначив, що з 01.08.2018 року виплату пенсії позивачу припинено до з'ясування фактичного місця проживання та у зв'язку з відсутністю інформації про реєстрацію в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки особа яка зареєструвала місце проживання на території, підконтрольній українській владі, після початку антитерористичної операції, а саме з 07.04.2014 року, вважається внутрішньо переміщеною особою. У зв'язку з викладеним, представник УПФ вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України і отримує пенсію за віком, що підтверджується копією паспорта громадянина України і копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 7-8).
28.03.2017 року позивач здійснив реєстрацію місця проживання за фактичною адресою перебування на території, підконтрольній українській владі, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 7)
Листом № 219/4-02-01-08 від 21.08.2018 року Торецьким об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Донецької області повідомлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію до 01.08.2017 року. Виплата пенсії припинена до з'ясування місця фактичного проживання (а.с. 9).
Сторонами не спростовується факт, що позивач перебуває на обліку в Торецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, у зв'язку з чим, відповідно до частини 1 статті 78 КАС України, даний факт не підлягає доказуванню.
Спірним питанням у справі є обґрунтованість невиплати пенсії відповідачем позивачеві з 01.08.2017 року у зв'язку з з'ясуванням місця фактичного проживання, не зважаючи на те, що позивач зареєстрований на території підконтрольній українській владі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону № 1058.
Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, частиною 1 статті 49 Закону № 1058, визначено перелік підстав, за наявності яких, виплату пенсії може бути припинено.
В матеріалах справи відсутні докази прийняття рішення територіальних органів Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії позивачу, як то передбачено статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзацу 2 пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (абзац 2 пункт 4 Правил).
Згідно наявних в матеріалах адміністративної справи відомостей, позивач ОСОБА_1, відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_3 виданого Ясинуватським РВ Горлівського МУУМВС України у Донецькій області 20 травня 1999 року, 28.03.2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Позивач дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 Закону України «Про забезпечення внутрішньо переміщених осіб», яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.
Як встановлено судом, позивач змінив місце свого постійного проживання та реєстрації, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, з 28.03.2017 року зареєстрований на території України, тому його право на отримання пенсії не може ставитись у залежність від наявності у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи та підтвердження місця фактичного проживання.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що УПФ протиправно припинило виплату пенсії позивачу з 01.08.2017 року.
Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки ухвалою суду від 03 жовтня 2018 року позивачу поновлено строк для звернення до суду із даним позовом.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Торецького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1.
3. Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) призначену пенсію і сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.08.2017 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, юридична адреса: 85200, Донецька область, місто Торецьк, вул. Дружби, 22) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Повне судове рішення складено 16 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Чучко В.М.