Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 листопада 2018 р. Справа№200/9883/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (надалі - УПСЗН Слов'янської МР, відповідач) про визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 зобов'язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 за заявою від 21.09.2018 року, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що знаходячись у м. Горлівка Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач народила сина, ОСОБА_2 та 12.05.2016 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області було видано свідоцтво про народження дитини. Отримавши свідоцтво про народження дитини та зареєструвавшись з дитиною як тимчасово переміщена особа, 21.09.2018 року вона звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради із заявою про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини до досягнення нею 3-х років. Однак, у зв'язку із пропуском встановленого законом 12-місячного строку для звернення за цією допомогою, отримала відмову в її призначенні допомоги. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті державної допомоги при народженні дитини, у зв'язку з чим просить суд визнати протиправною відмову відповідача у призначенні їй допомоги при народженні дитини до досягнення нею 3-го віку, визнати незаконним та скасувати рішення і зобов'язати відповідача призначити та здійснити їй виплату такої допомоги за її заявою від 21.09.2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
23 жовтня 2018 року від представника УПСЗН Слов'янської МР надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що позивач 20.09.2018 року звернулась до Управління з заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг. Згідно свідоцтву про народження серії НОМЕР_3, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 тобто звернення за призначенням допомоги при народженні дитини надійшло через 2 роки 3 місяці 8 днів, у зв'язку з чим Управлінням 21.09.2018 року прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки звернення за призначенням допомоги надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 народила сина, ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_3, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області 12 травня 2016 року (а.с. 11).
Позивач та її син - ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території України (м. Горлівка Донецької області), фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.09.2018 року № НОМЕР_3 НОМЕР_1 (а.с. 12, 13).
20 вересня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою (за формою Мінсоцполітики України) про призначення їй державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 24-25).
21 вересня 2018 року Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради прийнято рішення на підставі протоколу №03-40/1772, яким відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини на підставі Постанови КМУ від 27.12.2001 року №1751 п. 12 (а.с. 23).
Повідомленням про призначення/відмову надання допомоги №03-40/1772 від 21.09.2018 року позивача повідомлено про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини на підставі Постанови КМУ від 27.12.2001 року №1751 п. 12 (звернення за призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини) (а.с. 14).
Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з пропуском дванадцятимісячного строку, встановленого законодавством для звернення за відповідною державною допомогою.
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови у призначенні державної допомоги при народженні дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
На підставі статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).
Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
У відповідності до пункту 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).
Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що рішення на підставі протоколу №03-40/1772 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини на підставі заяви від 20.09.2018 року.
Разом з тим, щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що сама по собі відмова відповідача не тягне за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливає на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії - рішення на підставі протоколу №03-40/1772 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч. 1 вказаної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
Отже, з вищенаведеного вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах є правом суду, а не обов'язком. Особа-позивач же, на користь якого ухвалено рішення, в свою чергу має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення відповідачу строку для надання звіту про виконання судового рішення.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради підлягає стягненню 352,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради, прийнятого на підставі протоколу №03-40/1772 від 21 вересня 2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (місцезнаходження: вул. Г.Батюка, 40, м. Слов'янськ, Донецька область, 84116, ідентифікаційний код юридичної особи 25954290) призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: вАДРЕСА_1) допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 за заявою від 20.09.2018 року.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (місцезнаходження: вул. Г.Батюка, 40, м. Слов'янськ, Донецька область, 84116, ідентифікаційний код юридичної особи 25954290) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Повне судове рішення складено 16 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Чучко В.М.