вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3493/17
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Марценюк О.М.
розглянувши справу № 911/3493/17
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі
1. Кабінету МіністрівУкраїни, м. Київ
2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до 1. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство
«Чорноморнафтогаз», м. Київ
2. Приватного акціонерного товариства «Пласт», м. Миронівка
про стягнення 18 322 951,57 грн. та 24 365,555 куб.м. газу
за участю представників:
прокурор: Кравчук О.А. - посвідчення № 043796 від 01.08.2016;
від позивача 1: ОСОБА_1 - довіреність № 7-5/99 від 11.01.2018;
від позивача 2: ОСОБА_2 - довіреність № 14-116 від 06.06.2018;
від відповідача 1: ОСОБА_3 - довіреність № 17/2018 від 21.03.2018,
ОСОБА_4 - договір-доручення від 09.08.2018, адвокат;
від відповідача 2: не з'явився
Заступник Генерального прокурора (надалі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі 1. Кабінету Міністрів України (надалі - позивач 1), 2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач 2) до 1. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (надалі - відповідач 1), 2. Приватного акціонерного товариства «Пласт» (надалі - відповідач 2) про стягнення 18 322 951,57 грн. та 24 365,555 куб.м. природного газ.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до пункту 1.1 Договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладеного між відповідачами, сторони зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об'єднання своїх вкладів та зусиль у сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей. Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 визнаний рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 недійсним, як такий, що укладений всупереч інтересам держави, без наміру ПрАТ «Пласт» досягнути встановленої мети, чим порушено інтереси держави. Тому прокурор просить застосувати наслідки визнання недійсним правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, спрямований на незаконне заволодіння майном держави при наявності умислу лише у ПрАТ «Пласт», та на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України стягнути з ПрАТ «Пласт» на користь ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 18 322 951,57 грн. отриманого ПрАТ «Пласт» прибутку від договору про спільну діяльність, а з ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в дохід держави 18 322 951,57 грн., а також стягнути з ПрАТ «Пласт» на користь ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 24 365,555 тис. куб.м природного газу отриманого ПрАТ «Пласт» за договором про спільну діяльність, а з ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в дохід держави 24 365,555 тис. куб.м природного газу.
24.11.2017 через канцелярію суду (вх. № 169/17 від 24.11.2017) заступником Генерального прокурора подано заяву вих. № 05/2-10199-17 від 23.11.20178 про вжиття на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України заходів забезпечення позову. В обґрунтування своєї заяви прокурор стверджував про існування прямої загрози протиправного відчуження відповідачами газу і, як наслідок ненадходження до державного бюджету значного розміру коштів.
Ухвалою суду від 27.11.2017 порушено провадження у справі № 911/3493/17, розгляд справи призначений на 13.12.2017.
Через канцелярію суду (вх. № 26656/17 від 13.12.2018) відповідач 2 надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що його представник буде зайнятий в іншому судовому засіданні.
13.12.2017 через канцелярію суду від позивача 2 надійшли письмові пояснення вих. № 14/3-1110 від 13.12.2017, в яких останній просив суд, в частині позовних вимог, пред'явлених в інтересах Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити позов без розгляду, оскілки ПАТ “НАК “Нафтогаз України” не може брати участь у справі за позовом про стягнення коштів та майна з третіх осіб у дохід держави в якості позивача, оскільки таке стягнення жодним чином не стосується прав та законних інтересів ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, і останнє не уповноважене державою на здійснення заходів, пов'язаних зі стягненням таких коштів та майна у дохід держави.
13.12.2017 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшли клопотання вих. № 1219/17 від 13.12.2017 про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою, яке судом задоволено, та заява вих. № 1216/17 від 13.12.2017 про залишення позовної заяви без розгляду, яка вмотивована тим, що Генеральною прокуратурою України невірно визначено позивачів у справі - Кабінет Міністрів України та ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, зокрема, за вимогами про захист інтересів держави.
Ухвалами суду від 13.12.2017 розгляд справи відкладено на 17.01.2018 о 12 год. 00 хв. та відмовлено заступнику Генерального прокурора в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
15.12.2017 набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017. Відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017, справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відтак, справу № 911/3493/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
12.01.2018 через канцелярію суду від відповідача 2 надійшло клопотання від 12.01.2018 (вх. № суду 626/18 від 12.01.2018) про зупинення провадження у справі № 911/3493/17 до прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови за наслідками апеляційного перегляду рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 про визнання недійсним Договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014.
12.01.2018 від відповідача 1 надійшли доповнення до заяви про залишення позовної заяви без розгляду вих. № 15/18 від 10.01.2018 (вх. № суду 697/18 від 12.01.2018) та відзив вих. № 18/18 від 10.01.2018 (вх. № суду 696/18 від 12.01.2018) на позовну заяву, в якому відповідач 1 заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні повністю. Як стверджує відповідач 1, у прокурора відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про застосування наслідків недійсності правочину, оскільки рішення господарського суду Київської області у справі № 911/639/17 про визнання правочину недійсним не набрало законної сили. Крім того, відповідач 1 вказував на те, що прокурором не надано належного обґрунтування щодо визначення позивачів у справі, не зазначено якими нормативно-правовими актами на Кабінет Міністрів України та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» покладено функції щодо стягнення/забезпечення стягнення грошових коштів та майна в порядку ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, а також не надано обґрунтування того, що визначені позивачі належним чином не здійснюють покладені на них повноваження та попередньо повідомлені про подання позову. Поміж цим, як вважає відповідач 1, заступником Генерального прокурора заявлені вимоги на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України, яка не може бути застосована до спірних правовідносин, а вимоги про стягнення грошових коштів та майна взагалі не підтверджені доказами щодо перебування таких у власності та володінні ПрАТ «Пласт».
16.01.2018 через канцелярію суду від ПАТ “НАК «Нафтогаз України» надійшли письмові пояснення вих. № 14/3-11 від 11.01.2018 (вх. № суду 958/18 від 16.01.2018), в яких останнім зазначено про те, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підтримує позицію, викладену у письмових поясненнях вих. № 14/3-1110 від 13.12.2017, наданих до суду 13.12.2017.
Через канцелярію суду (вх. № 979/18 від 17.01.2018) прокурор надав заперечення на клопотання відповідача 1 про залишення позову без розгляду, в яких просить клопотання відповідача 1 відхилити.
Ухвалою суду від 17.01.2018 відхилено заяву відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду, зупинено провадження у справі № 911/3493/17 до набрання законної сили рішенням у справі № 911/639/17.
Рішенням Загальних зборів відповідача 1 від 12.03.2018 № 13/2018 змінено повну назву на Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чороморнафатогаз» та внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначене не тягне за собою застосування ст. 52 ГПК України щодо процесуального правонаступництва.
Через канцелярію суду (вх. № 5793/18 від 22.03.2018) від прокурора надійшло клопотання вих. № 05/2-10199/17 від 21.03.2018 про поновлення провадження у справі.
22.03.2018 через канцелярію суду від прокурора надійшла відповідь вих. № 05/2-10199/17 від 21.03.2018 на відзив АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», в якій прокурор вказує на помилкове твердження відповідача 1 щодо неналежності застосування норм ч. 3 ст. 228 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки розглядаючи спір у справі № 911/639/17, суд дійшов висновку, що Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, укладений саме з порушенням норм ст.ст. 228, 241 ЦК України, що відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Ухвалою суду від 29.03.2018 поновлено провадження у справі № 911/3493/17 та призначено підготовче засідання на 18.04.2018 об 11 год. 30 хв.
17.04.2018 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшли заперечення вих. № 461/18 від 17.04.2018 (вх. № суду 7551/18 від 17.04.2018) на відповідь прокурора на відзив відповідача 1, в яких відповідач 1 стверджує про безпідставність вимог прокурора щодо застосування наслідків ч. 3 ст. 228 ЦК України до нікчемного правочину. Також відповідач 1 стверджує про невідповідність доводів прокурора про те, що природний газ був видобутий та не реалізований ПрАТ «Пласт», який утримує відповідний газ у себе, оскільки цей природний газ належить АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на праві власності та переданий НАК «Нафтогаз України» для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу природного газу).
17.04.2018 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Пласт» надійшов відзив від 17.04.2018 (вх. № суду 7588/18 від 17.04.2018) на позовну заяву, в якому відповідач 2 заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки Договором спільної діяльності № 272-14 від 05.03.2014 було встановлено, що суми, які підлягали до перерахування учаснику спільної діяльності за результатом розподілу прибутку встановлювались на засіданні Комітету з управління спільною діяльністю, що підтверджується протоколами засідань, наявними в матеріалах справи. Крім того, відповідач 2 вважає, що посилання у мотивувальній частині рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 на ч. 3 ст. 228 ЦК України за відсутності у вказаному рішенні прямої вказівки на встановлення судом обставин наявності у осіб, які укладали договір з боку відповідача 2, умислу на незаконне заволодіння державним майном, виключає преюдицію цього рішення в контексті доведеності укладення договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Ухвалою суду від 18.04.2018 підготовче засідання відкладено на 04.05.2018 об 11 год. 30 хв.
27.04.2018 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшла відповідь вих. № 512/18 від 26.04.2018 (вх. № суду 8376/18 від 27.04.2018) на відзив ПрАТ «Пласт», в якій відповідач 1 вказує на безпідставність наведених відповідачем 2 у відзиві доказів, зокрема, щодо внеску останнього у спільну діяльність та відповідно розподілу прибутку.
27.04.2018 через канцелярію суду від прокурора надійшла відповідь вих. № 05/2-10199-17 від 26.04.2018 (вх. № суду 8377/18 від 27.04.2018) на відзив відповідача 2, в якій прокурор підтримує позицію щодо застосування до спірних відносин норм ч. 3 ст. 228 ЦК України та помилкове твердження відповідача 2 про передчасне стягнення з ПрАТ «Пласт» грошових коштів, оскільки останнім, як стороною за договором про спільну діяльність, без внесення свого внеску у спільну діяльність було отримано прибуток в пропорційно більшому розміру, про що свідчать протоколи засідання Комітету з управління спільною діяльністю № 9 від 30.06.2016, № 8 від 31.03.2016, № 6 від 31.12.2015, № 5 від 24.11.2015, якими затверджений прибуток та його розподіл.
Ухвалою суду від 04.05.2018 відкладено підготовче засідання до 18.05.2018 о10 год. 00 хв.
18.05.2018 через канцелярію суду від прокурора надійшли доповнення вих. № 05/2-10199-17 від 14.05.2018 (вх. № суду 9424/18 від 18.05.2018) до відзиву ПрАТ «Пласт».
Ухвалою суду від 18.05.2018 відкладено підготовче засідання на 06.06.2018 о 14 год. 00 хв.
05.06.2018 через канцелярію суду від Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення (вх. № суду 10434/18 від 05.06.2018), в яких останній підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд задовольнити позов в повному обсязі, оскільки дії ПрАТ «Пласт» не спрямовані на досягнення мети, визначеної договором, що полягає у нездійсненні обов'язку щодо внеску у спільну діяльність, не проведення роботи з інтенсифікації видобутку природного газу та самостійного використання надр Стрілкового газового родовища та безконтрольного використання видобутого газу.
В підготовчому засіданні 06.06.2018 судом оголошено перерву на 13.06.2018 о 12 год. 20 хв.
13.06.2018 через канцелярію суду від ПрАТ «Пласт» надійшли письмові пояснення від 13.06.2018 (вх. № 11202/18 від 13.06.2018), в яких останній вказує на те, що видобутий за договором про спільну діяльність газ обсягом 5 809,413 тис. куб.м., знаходився у підземному сховищі ПАТ «Укртрансгаз» за Договором зберігання № НОМЕР_1 від 20.08.2015. 20.04.2018 ПрАТ «Пласт» від ПАТ «Укртрансгаз» отримано лист вих. № 1001вих-18-1687 від 13.04.2018 щодо ануляції актів приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ. Разом з тим, як стверджує відповідач 2, в ПСГ ПАТ «Укртрансгаз» природний газ ПрАТ «Пласт» в період з 01.01.2016 по 01.04.2018 не обліковується.
Ухвалою суду від 13.06.2018 підготовче засідання відкладено на 02.07.2018 о 10 год. 00 хв. та частково задоволено клопотання прокурора вих. 05/2-10199-17 від 13.06.2018 (вх. № суду 11208/18 від 13.06.2018) про витребування доказів.
Ухвалою суду від 02.07.2018 підготовче засідання відкладено на 18.07.2018 о 12 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 18.07.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/3493/17, розгляд справи по суті призначений на 29.08.2018 об 11 год. 00 хв.
27.08.2018 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшло клопотання вих. № 980/18 від 23.08.2018 (вх. № суду 17565/18 від 27.08.2018) про залучення додаткових доказів у справі.
Через канцелярію суду (вх. № 17655/18 від 28.08.2018) від відповідача 1 надійшла заява вих. № 985/18 від 28.08.2018 про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки у прокурора відсутні підстав для звернення до суду в інтересах держави з даним позовом.
29.08.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.09.2018 о 12 год. 00 хв.
07.09.2018 через канцелярію суду від прокурора надійшли заперечення вих. № 05/2-10199/17 від 06.09.2018 на клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на її безпідставність та таку, яка була подана відповідачем 1 повторно, і вже була відхилена судом у підготовчому провадженні.
10.09.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.10.2018 об 11 год. 00 хв.
18.09.2018 через канцелярію суду (вх. № 19223/18 від 18.09.2018) від відповідача 1 надійшла письмова промова (заключне слово).
01.10.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2018 об 11 год. 30 хв.
В судових засіданнях прокурором, представниками позивачів та відповідачів, присутніми в судових засіданнях, підтримані свої вимоги та заперечення.
Відповідач 2 в судове засідання 17.10.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений, що підтверджується підписом представника відповідача 2 на бланку оголошення перерви від 01.10.2018.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
Господарським судом Київської області розглядається справа № 911/3493/17 за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі 1. Кабінету Міністрів України, 2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до 1. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», 2. Приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення 18 322 951,57 грн. та 24 365,555 куб.м. природного газ.
Позивач 2 просив суд в частині позовних вимог, пред'явлених в інтересах Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити позов без розгляду, оскілки ПАТ “НАК “Нафтогаз України” не може брати участь у справі за позовом про стягнення коштів та майна з третіх осіб у дохід держави в якості позивача, оскільки таке стягнення жодним чином не стосується прав та законних інтересів ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, і останнє не уповноважене державою на здійснення заходів, пов'язаних зі стягненням таких коштів та майна у дохід держави.
Відповідач 1 заявляв клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, в даній справі прокурором невірно визначені позивачі.
Поряд з цим твердження відповідача 1 про неправомірність звернення прокурора в інтересах держави в особі 1. Кабінету Міністрів України, 2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» оцінюється судом критично виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент вирішення питання про порушення провадження у справі (27.11.2017)) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення ОСОБА_5 Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною ОСОБА_5 України Державного бюджету України, подає ОСОБА_5 України звіт про його виконання; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 № 794-VII до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, в тому числі забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Статтею 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України є головним розпорядником бюджетних коштів та встановлює критерії визначення одержувача бюджетних коштів з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.
Відповідно до ст. 42 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України
Згідно ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів бюджету, крім передбачених Бюджетним кодексом України, відносяться й інші доходи, які визначаються законом про Державний бюджет України.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2017 рік у частині доходів є надходження, визначені ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених п. 17 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, а також такі надходження, як конфісковані кошти та кошти, отримані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду за вчинення корупційного та пов'язаного з корупцією правопорушення (за винятком конфіскованих облігацій внутрішньої державної позики, вся сума яких за номінальною вартістю відноситься на зменшення державного боргу з одночасним погашенням зобов'язань за цими облігаціями), порядок розподілу яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Кошти, які заявлені до стягнення на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України підлягають зарахуванню до загального фонду державного бюджету.
Діючим законодавством не визначено будь-який інший орган, уповноважений державою на стягнення до бюджету коштів, отриманих за правочином, що порушує інтереси держави та суспільства.
Згідно п. 7.1 Статуту Публічного акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (відповідач 1), затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства від 20.06.2017 № 15/2017 (у редакції чинній на момент порушення провадження у справі), засновником та єдиним акціонером Товариства є ПАТ “Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 25.05.1998 № 747 статутний фонд Компанії формується шляхом передачі до нього в тому числі 100 відсотків акцій державних акціонерних товариств, які утворюються на базі державних підприємств, майно яких не підлягає приватизації.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про акціонерні товариства», повноваження загальних зборів товариства, передбачені ст. 33 цього Закону та внутрішніми документами товариства, здійснюються акціонером одноосібно.
Таким чином, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є єдиним акціонером Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та одноосібно виконує функції вищого органу Товариства.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» внесене до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері паливно-енергетичного комплексу та забезпечує природним газом, видобутим зі Стрілкового газового родовища, мешканців Генічеського району Херсонської області.
ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" володіє спеціальним дозволом, отриманим в Державній службі геології і надр України, на Стрілкове газове родовище від 24.12.1999 № 2093 на користування надрами, термін дії якого становить 19 років, спеціальним дозволом на користування надрами Архангельського газового родовища від 18.12.2007 № 4594, термін дії якого складає 20 років та спеціальним дозволом на Глібовське підземне сховище газу від 24.03.2000 № 2187, термін дії якого - 20 років.
Поряд з цим, матеріали справи містять повідомлення Генеральної прокуратури України № 05/2-10199-17 від 22.11.2017 та № 05/2-10199-17 від 22.11.2017 в порядку ст. 23 Закону України до Кабінету Міністрів України та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про пред'явлення позову в інтересах держави в особі визначених осіб. Направлення відповідних повідомлень підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 22.11.2017 та списками поштових відправлень від 22.11.2017.
Аналогічний суб'єктний склад був у справі № 911/639/17 про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14.
Так, між Приватним акціонерним товариством «Пласт» («сторона 1», відповідач 2) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» («сторона 2», відповідач 1) було укладено Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 (надалі - договір), відповідно до умов якого сторони за даним договором зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об'єднання своїх вкладів та зусиль в сфері видобутку постачання і транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей (п. 1.1 договору).
Як встановлено умовами Договору у розділі «Визначення основних термінів» учасником, який здійснює ведення спільних справ учасників спільної діяльності - оператором - є ПрАТ «Пласт» (відповідач 2), який діє в рамках договору без окремої довіреності.
Згідно ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до ст.ст. 1132, 1133 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
Обов'язки оператора визначені п. 3.10 договору, до яких належать в тому числі визначення фінансових результатів Спільної діяльності та виплата Сторонам належної їм частини прибутку (п.п. 3.10.10).
Відповідно до розділу «Визначення основних термінів» та пункту 3.8 договору, для прийняття рішень з визначених у договорі питань учасниками створюється орган управління - Комітет з управління. Комітет з управління та сторона, яка не є оператором, мають право контролювати ведення фінансового та податкового обліку як самостійно, так і шляхом призначення незалежної аудиторської перевірки. Виконання рішень Комітету з управління є обов'язком оператора (п.п. 3.10.3).
Відповідно до п. 4.1 договору для досягнення цілей, що є предметом цього договору, учасники роблять внески в спільну діяльність в формі грошей, майна, права користування майном, професійних і інших знань, навичок і умінь, а також ділової репутації та ділових зв'язків.
Згідно п. 4.2 договору відповідач 2 вносить у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії цього договору на цілі спільної діяльності становить 71 640 000,00 грн.
Відповідач 2 вносить у спільну діяльність право користування об'єктами Архангельського газового родовища - виробничий комплекс «Блок-конструктор-1», виробничий комплекс «Центральна технологічна платформа-7», а також право користування об'єктами Стрілкового газового родовища (перелік основних засобів, які увійшли до складу виробничих комплексів згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості права користування, виконаної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Підприємство «Северін-Консалтінг» станом на 03.03.2014). Вартість внеску відповідача 1 в період дії даного договору на цілі спільної діяльності становить 47 760 000 грн. (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 5.3 договору, користування та розпорядження спільним майном здійснюється оператором у порядку, визначеному у програмі спільної діяльності та цьому договорі.
Згідно п.п. 7.1, 7.4, 7.6 договору, спільні витрати та збитки сторін покриваються за рахунок спільного майна сторін, отриманого в результаті спільної діяльності. Спільна діяльність несе усі витрати пов'язані із сплатою ресурсних платежів. У випадку недостатності спільного майна для покриття витрат та збитків, що виникли в результаті спільної діяльності, це покриття здійснюється сторонами пропорційно їхнім часткам.
Частиною 1 ст. 1139 ЦК України визначено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.
Відповідно до пункту 6.2 договору прибуток, що отримується сторонами Спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначеним у п.п. 4.4, 4.5 Договору, а саме частка відповідача 2 складає 60%, частка відповідача 1 складає 40%. Рішення щодо розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності згідно п. 3.6.3 Договору приймає Комітет з управління спільною діяльністю.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», Приватного акціонерного товариства «Пласт» про визнання недійсним договору, позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт».
Зазначеним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт» не спрямований на досягнення встановленої ним спільної мети, оскільки ПрАТ «Пласт» в порушення своїх зобов'язань та цілей договору грошовий внесок, вартість якого становила 71 640 000,00 грн., не здійснив, внесок у спільну діяльність здійснено лише в сумі 1 000 000 грн., що свідчить про відсутність у ПрАТ «Пласт» наміру діяти спільно шляхом об'єднання зусиль сторін для досягнення мети договору. ПрАТ «Пласт» не докладаючи жодних зусиль, як оператор спільної діяльності, фактично заволоділо, користувалось і отримувало корисні властивості переданого Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» у спільну діяльність свого внеску у вигляді права користування родовищами, на власний розсуд і на власні цілі, тобто під виглядом спільної діяльності, відповідач 2 безоплатно використовував державне майно у власних цілях, що прямо суперечить інтересам держави.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 залишено без змін. Тобто вказане судове рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Звертаючись з даним позовом у справі № 911/3493/17 прокурор зазначає, що спірний правочин, укладений Приватним акціонерним товариством «Пласт» та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», лише з метою отримання відповідачем 2 власної вигоди (задоволення його комерційних інтересів), а його реалізація має наслідком зменшення розміру прибутку спільної діяльності, а відтак зменшення частки прибутку, яка належить відповідачу 1. Уклавши спірний договір, відповідач 2 розпоряджався грошовими коштами, що надходили на рахунок спільної діяльності від продажу природного газу.
Таким чином, враховуючи, що Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 визнаний в судовому порядку недійсним, прокурор звертається з вимогами щодо застосування наслідків недійсності правочину, який укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, з посиланням на норми ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
У відзивах та у своїх запереченнях відповідачі зазначають, що статтею 228 ЦК України встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушуються публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними. Оскільки договір про спільну діяльність є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок, то положення частини 3 ст. 228 ЦК України не підлягають застосуванню.
Однак, суд не погоджується із даними висновками відповідачів враховуючи наступне.
За результатами касаційного перегляду судових рішень у справі № 911/639/17 (про визнання недійсним договору про спільну діяльність) ОСОБА_5 Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийнято постанову від 31.05.2018, в якій зазначено, що враховуючи остаточність постанови Верховного Суду (ст. 317 ГПК України), з метою дотримання єдності практики під час застосування приписів ст. 228 ЦК України, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що враховуючи наведені у постанові норми законодавства, аналізуючи зміст оскаржених судових актів судів попередніх інстанцій (щодо висновків судів), з врахуванням обставин, встановлених під час розгляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що по суті до спірних правовідносин судами застосовані приписи ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 визнаний у справі № 911/639/17 недійсним, як такий, що не відповідає інтересам держави (ч. 3 ст. 228 ЦК України).
Прокурор просить застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, а саме стягнути з відповідача 2 на користь відповідача 1, а з відповідача 1 в дохід держави 18 322 951,57 грн. отриманого відповідачем 2 прибутку від спільної діяльності та 24 365,555 куб.м. природного газ видобутого відповідачем 2 за договором по спільну діяльність.
Так, прокурор зазначає, що за результатами спільної діяльності відповідачем 2 в період з 05.03.2014 по 31.12.2014 всього на Стрілковому газовому родовищі видобуто природного газу 20 316,228 тис. куб.м., з яких до Глібовського підземного сховища газу поступило на зберігання - 11 929,568 тис. куб.м., а в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 видобуто природного газу 17 312,526 тис. куб.м., до Глібовського підземного сховища газу поступило на зберігання - 6 626,574 тис.куб.м., які у загальному об'ємі 18 556,142 тис. куб.м. перебувають на зберіганні у Глібовському підземному сховищі газу.
Як на доказ видобутку відповідачем 2 за результатами виконання умов договору про спільну діяльність природного газу об'ємом 18 556,142 тис. куб.м., прокурор посилається на лист ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» вих. № 540/17 від 26.05.2017, яким останнім надано інформацією, що 18 556,142 тис. куб.м. природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі, в період з 05.03.14 по 01.08.2015 надійшло на зберігання до Глібовського підземного сховища газу. Також відповідач 1 у даному листі звернув увагу на те, що згідно умов договору про спільну діяльність саме відповідачем 2, як оператором спільної діяльності, самостійно здійснювалося видобування та реалізація природного газу на Стрілковому газовому родовищі, у відповідача 1 відсутні документи, які підтверджують вартість реалізованого природного газу, видобутого в рамках спільної діяльності, а також відсутні підтверджуючі документи щодо обсягу реалізованого відповідачем 2 газу.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).
Прокурор не надав первинних документів на підтвердження видобутку відповідачем 2 природного газу в обсязі 18 556,142 тис. куб.м. на виконання умов договору про спільну діяльність.
Лист вих. № 540/17 від 26.05.2017 відповідача 1 не є правовстановлюючим документом, який підтверджує видобуток відповідачем 2 природного газу, і тому не є належним та допустимим доказом видобутку відповідачем 2 природного газу в обсязі 18 556,142 тис. куб.м. на виконання умов договору про спільну діяльність.
Прокурор посилається, що відповідачем 2 також видобуто та не реалізовано 5 809,413 тис. куб.м. газу, який відповідач 2 незаконно утримує на території України.
20.08.2015 між ПАТ «Укртрансгаз» («виконавець») та ПрАТ «Пласт» («замовник»), який діє в інтересах спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, укладений Договір на зберігання (закачування, зберігання) природного газу № НОМЕР_1, відповідно до умов п. 1.1 якого замовник зобов'язується внести плату за надані виконавцем послуги із зберігання (закачування) в підземних сховищах газу (ПСГ) природного газу замовника в сезонах зберігання 2013-2014 та 2014-2015 у встановлені договором строки.
Однак, ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/203/17 за позовом ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до ПрАТ «Пласт», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ «НАК «Нафтогаз», за участю прокуратури Київської області про стягнення 4 350 400,96 грн. вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на природний газ, видобутий за договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, обсягом 5 809,413 тис. куб.м., що знаходиться в підземному сховищі газу за договором зберігання (закачування, зберігання) природного газу від 20.08.2015 № НОМЕР_1 між ПАТ "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ПрАТ "Пласт".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 ухвалу господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/203/17 залишено без змін.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 задоволено позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та зобов'язано ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» укласти з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу № 14/23693/17 від 13.04.2017 за якою продати природний газ видобутий в обсязі 7 477,170 тис. куб.м. (до яких входить 5 809,413 тис. куб.м. зазначених прокурором), який був видобутий на Стрілковому газовому родовищі в період з 01.10.2016 по 28.02.2017, та закачаний в підземне сховище ПАТ «Укртрансгаз» на підстав договору між ПАТ Укртрансгаз» та ПрАТ «Пласт», як оператора спільної діяльності згідно з договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, який рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 9811/639/17 визнано недійсним. Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 набрало законної сили.
Враховуючи вищевикладене суд вважає недоведеними вимоги прокурора про застосування наслідків недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, а саме стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1, а з відповідача 1 в дохід держави 24 365,555 куб.м. природного газ видобутого відповідачем 2 за договором по спільну діяльність та наявного у останнього.
Відповідно до п.п. 3.6.3 п. 3.6 договору про спільну діяльність до компетенції комітету з управління спільною діяльністю належить прийняття рішень щодо розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності.
Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 24.11.2015 № 5, затверджено прибуток за 9 місяців 2015 року у розмірі 15 853,529 тис. грн., частка ПрАТ «Пласт» склала 9 512,117 тис. грн. (60%), а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 6 341,412 тис. грн. (40%). У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача 1 та відповідача 2 перерахувати на їх поточні рахунки.
Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.12.2015 № 6 затверджено прибуток за IV квартал 2015 в розмірі 7 300,652 тис. грн., частка ПрАТ «Пласт» склала 4 380,3912 тис. грн., а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 2 920,2608 тис. грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача 1 та відповідача 2 перерахувати на їх поточні рахунки.
Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.03.2016 № 8 було затверджено прибуток спільної діяльності за І квартал 2016 року в сумі 6 183 648,17 грн., частка ПрАТ «Пласт» склала 3 710 188,90 грн., а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 2 473 459,27 грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача 1 та відповідача 2 перерахувати на їх поточні рахунки.
Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 30.06.2016 № 9 було затверджено прибуток спільної діяльності за ІІ квартал 2016 року у розмірі 1 200 424,11 грн., частка ПрАТ «Пласт» склала 720 254,47 грн., а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 480 169,64 грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача 1 та відповідача 2 перерахувати на їх поточні рахунки.
Факт невиконання відповідачем 2 - ПрАТ «Пласт» умов договору про спільну діяльність в частині виплати відповідачу 1 - ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» отриманого від спільної діяльності та розподіленого прибутку в сумі 3 328 496,73 грн. було встановлено у рішенні господарського суду Київської області від 03.10.2017 у справі № 911/203/17, яким стягнуто з ПрАТ «Пласт» на користь ПАТ «ДАТ «Чорноморафтогаз» 3 328 496,73 грн. збитків як суму отриманого, розподіленого та невиплаченого прибутку за договором про спільну діяльність. В цій частині рішення господарського суду Київської області від 03.10.2017 у справі № 911/203/17 залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018.
Відповідно до зазначених протоколів засідання Комітету з управління спільною діяльністю розмір прибутку відповідача 2 від спільної діяльності на підставі договору, визнаного недійсним, становить 18 322 651,57 грн.
Відповідач 2 заперечує отримання ним прибутку від спільної діяльності у вказаному розмірі, а також зазначає про недоведеність доказами перерахування вказаного прибутку з рахунку спільної діяльності на рахунок відповідача 2.
Як зазначалося вище, відповідно до умов договору про спільну діяльність оператором спільної діяльності було визначено ПрАТ «Пласт».
Згідно п.п. 3.10.10 договору про спільну діяльність обов'язком оператора є визначення фінансових результатів спільної діяльності та виплата сторонам належної їм частки прибутку.
Усі розрахункової операції здійснюються оператором з окремого поточного рахунку спільної діяльності, відкритого в установленому чинним законодавством порядку для потреб спільної діяльності (п. 3.11 договору про спільну діяльність).
Тобто, розпорядження грошовими коштами на рахунку спільної діяльності (на якому обліковувався в тому числі прибуток від спільної діяльності) та виплату сторонам договору належної їм частки прибутку здійснював відповідно до умов договору відповідач 2 - ПрАТ «Пласт».
Протоколами засідання Комітету з управління спільною діяльністю зафіксований факт наявності прибутку від спільної діяльності, який в грошовому еквіваленті знаходився на рахунку спільної діяльності. Зазначеними рішеннями засідань Комітету з управління спільною діяльністю, які оформлено протоколами, здійснено розподіл прибутку. Оскільки згідно умов договору розпоряджатися рахунком спільної діяльності міг тільки оператор - ПрАТ «Пласт», то він мав право розпорядиться своїм прибутком з рахунку спільної діяльності. Доказів того, що прибуток відповідача 2 в сумі 18 322 651,57 грн. знаходиться на рахунку спільної діяльності та не використаний відповідачем 2, останнім до суду не надано.
Також в матеріалах справи наявні копії оборотно-сальдових відомостей договору спільної діяльності № 272-14 від 05.03.2014 за період з 05.03.2014 по 31.12.2016, копії фінансових звітів по договору спільної діяльності № 272-14 від 05.03.2014 за період з 2014 по 2016 роки, які складалися відповідачем 2. Зазначені докази судом приймаються, клопотання відповідача 1 про неврахування поданих прокурором документів відхиляється.
За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 236 ЦК визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
За змістом положень ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Вирішуючи питання застосування правових наслідків за приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, протиправні наслідки цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Як зазначалось вище ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" володіє спеціальним дозволом, отриманим в Державній службі геології і надр України, на Стрілкове газове родовище від 24.12.1999 № 2093 на користування надрами, термін дії якого становить 19 років, спеціальним дозволом на користування надрами Архангельського газового родовища від 18.12.2007 № 4594, термін дії якого складає 20 років, та спеціальним дозволом на Глібовське підземне сховище газу від 24.03.2000 № 2187, термін дії якого - 20 років.
Тобто, спірний Договір передбачав спільне використання державного майна - газових родовищ, з метою, зокрема, отримання прибутку, у тому числі державою, в особі ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".
Як встановлено у справі № 911/639/17 ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" зобов'язання з передачі свого внеску (газових родовищ) у спільну діяльність за спірним договором виконало.
Проте, ПрАТ "Пласт", отримуючи прибуток з використання державного майна (газових родовищ) не виконало зобов'язання за Договором про спільну діяльність, зокрема п. 4.2; не виконало пункти 4, 7, 10, 12, 13 Програми робіт спільної діяльності, затвердженої протоколом зборів сторін спільної діяльності № 1 від 11.03.2014. В порушення п.п. 3.10.9 п. 3.10 договору про спільну діяльність, яким встановлено обов'язок ПрАТ "Пласт", як оператора спільної діяльності, сплачувати в повному обсязі та у встановленому чинним законодавством строки податки (обов'язкові збори, платежі), останнім допущено несплату рентної плати за користування надрами, внаслідок чого виник податковий борг з рентної плати платника податків - оператора спільної діяльності.
Таким чином, слід дійти висновку, що дії ПрАТ "Пласт" не були направлені на досягнення мети договору про спільну діяльність, а вказують на укладення договору щодо використання державного майна у власних майнових інтересах, а ПрАТ «Пласт» свідомо мав намір використовувати державне майно всупереч інтересів держави та суспільства, допустивши настання наслідків у вигляді недоотримання державою вартості газу, видобутого під час здійснення спільної діяльності.
Посилання відповідача 2 на те, що при застосуванні приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути встановлено вину, доказом якої може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, спростовується наступним.
Згідно правової позиція наведеної у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, доказом вини, зокрема, може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
Проте, ОСОБА_5 Судом України саме в якості прикладу, зразку було зазначено про можливість, а не обов'язковість, бути таким доказом, в тому числі, але не виключно, вироку суду у кримінальній справі.
Поряд з цим, ст. 228 ЦК України не місттть припису щодо обов'язкового встановлення умислу (наміру) сторін (сторони) правочину (господарського договору) "на незаконний результат" виключно під час досудового провадження справи і розгляду її в суді або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення, так само як не містить і положення про те, що доказом вини обов'язково має бути вирок суду у кримінальній справі, і що в іншій спосіб та іншими доказами наявність такого умислу (вини у формі умислу) чи наміру судом встановлюватися не може, у тому числі в розгляді господарської справи.
Питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може також доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом.
Така правова позиція висловлена ОСОБА_5 Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16 та від 31.05.2018 у справі № 911/639/18 (про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи те, що судом було визнано недійсним договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, укладений між відповідачами, як такий що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, при наявності умислу на таке вчинення правочину з боку ПрАТ «Пласт», на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Пласт» на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 18 322 951,57 грн., а з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в дохід держави 18 322 951,57 грн.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню в повному обсязі з відповідача 2 - ПрАТ «Пласт».
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області -
1. Позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі 1. Кабінету Міністрів України, 2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до 1. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», 2. Приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення 18 322 951,57 грн. та 24 365,555 куб.м. газу задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Пласт» (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності, 48, код ЄДРПОУ 25168700) на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) 18 322 951 (вісімнадцять мільйонів триста двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 57 коп., а з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) в дохід держави 18 322 951 (вісімнадцять мільйонів триста двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 57 коп.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Пласт” (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності, 48, код ЄДРПОУ 25168700) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) 240 000 (двісті сорок тисяч) 00 коп. судового збору.
Видати накази.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п. 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст підписано - 15.11.2018.
Суддя О.О. Христенко