ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.11.2018Справа № 910/4761/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Державного підприємства "УКРЖИТЛОСЕРВІС"
про стягнення 1817520,48 грн.
Представники:
від позивача: Герасименко І.В.
від відповідача: не з'явились
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "УКРЖИТЛОСЕРВІС" про стягнення 1817520,48 грн., з яких 677344,60 грн. основного боргу, 914332,47 грн. інфляційних втрат, 158108,95 грн. 3% річних, 67734,46 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 01914/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 25.02.2003.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (суддя Турчин С.О.) суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 22.05.2018.
22.05.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
У підготовчому засіданні 22.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.07.2018.
11.06.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Судове засідання, призначене на 03.07.2018, не відбулось.
В результаті проведення повторного автоматизованого розподілу справи №910/4761/18 справу передано на розгляд судді Картавцевій Ю.В.
За змістом ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне почати розгляд справи спочатку та призначити підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 суд ухвалив: прийняти справу № 910/4761/18 до розгляду; підготовче засідання призначити на 31.07.2018.
У підготовче засідання 31.07.2018 з'явилися представники сторін. Представник відповідача подав заяву про припинення представництва Державного підприємства "Укржитлосервіс" громадянином ОСОБА_1. у даній справі у зв'язку зі скасуванням його довіреності.
Також, у підготовчому засіданні відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що новий представник відповідача має намір ознайомитися з матеріалами справи та надати додаткові документи по справі.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає, що відповідачем не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 183 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання позивача судом відмовлено.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.08.2018.
23.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
У підготовче засідання 28.08.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду суд вважає за необхідне продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.
У підготовчому засіданні 28.08.2018 з'ясовано, що судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.10.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 суд повідомив учасників справи про те, що у зв'язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці, розгляд даної справи, призначений на 09.10.2018, не відбудеться та ухвалив призначити розгляд справи № 910/4761/18 на 04.10.2018.
У судове засідання 04.10.2018 з'явились представники сторін. Представник відповідача заявив усне клопотання про надання часу з метою мирного врегулювання спору. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву до 30.10.2018.
У судове засідання 30.10.2018 представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 30.10.2018 оголошено перерву до 13.11.2018.
12.11.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи.
У судове засідання 13.11.2018 з'явився представник позивача, який підтримав позов, представник відповідача не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 13.11.2018, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 13.11.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд
25.02.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", що перетворене у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Державним підприємством «УКРЖИТЛОСЕРВІС» (абонент) укладено Договір № 01914/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищевказані послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.
Згідно з п. 3.1. Договору від 25.02.2003 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водо лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів зі стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням) зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.
Пунктом 3.3. Договору від 25.02.2003 передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах.
Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.4. Договору від 25.02.2003).
Пунктом 4.1. Договору від 25.02.2003 встановлено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.
За несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.2. Договору від 25.02.2003).
Згідно з п. 7.1. Договору від 25.02.2003 цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Судом встановлено, що додатком №4 до Договору погоджено дислокацію житлового фонду ДП «УКРЖИТЛОСЕРВІС» Дніпровського, Печерського, Дарницького та Шевченківського районів міста Києва.
Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.
В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та/або водовідведення або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Тобто, стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення на підставі договору з підприємством питного водопостачання.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів розірвання Договору від 25.02.2003, в тому числі у зв'язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014, з огляду на що суд дійшов висновку, що вказаний договір був чинним у спірному періоді (липень 2014- вересень 2016), та саме відповідач як зобов'язана сторона за вказаним договором повинен здійснювати оплати за поставлену позивачем воду та надані послуги з водовідведення.
Судом встановлено, що за період з квітня 2014 року по вересень 2016 року позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за кодами 2-664, 4-822, 6-125, 10-487, 2-50664, 4-50822, 6-50125, 10-50487 на загальну суму 7130998,36 грн., що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви копіями актів про зняття показань з приладів обліку, а також розгорнутим розрахунком , а саме: щодо кодів 2-664, 4-822, 6-125, 10-487 було надано послуги на суму 5647416,74 грн., щодо кодів 2-50664, 4-50822, 6-50125, 10-50487 - на суму 1483581,62 грн.
Судом встановлено, що 29.03.2017 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (кредитор) та Державним підприємством «УКРЖИТЛОСЕРВІС» (боржник) укладено договір №418/12/16-17 реструктуризації боргу (далі - Договір реструктуризації боргу), відповідно до якого боржник визнає перед кредитором заборгованість у розмірі 1337632,28 грн., що утворилась у період з 01.07.2014 по 01.03.2017 в результаті неналежного виконання боржником умов договору від 25.02.2003 №01914/2-06 про надання послуг з водопостачання та водовідведення та зобов'язується сплатити вищевказану заборгованість у відповідності до умов даного договору реструктуризації.
В межах договору реструктуризації сторони домовились про те, що кредитор надає боржнику розстрочку у погашенні заборгованості, зазначеної у п. 1.1. Договору реструктуризації (п. 1.2. Договору реструктуризації).
Відповідно до п. 2.1. Договору реструктуризації боржник зобов'язується сплатити вказану у п. 1.1. договору заборгованість у загальному розмірі 1337632,28 грн. в термін до 30.09.2017 згідно з погодженим сторонами графіком, з посиланням на даний договір в графі «призначення платежу» у відповідних платіжних дорученнях шляхом добровільного перерахування коштів на рахунок кредитора за реквізитами, викладеними у даному пункті Договору реструктуризації боргу.
Пунктом 2.2. Договору реструктуризації боргу погоджено графік погашення заборгованості: квітень 2017 року - 222938,73 грн., травень 2017 року - 222938,71 грн., червень 2017 року - 222938,71 грн., липень 2017 року - 222938,71 грн., серпень 2017 року - 222938,71 грн., вересень 2017 року - 222938,71 грн.
Згідно з п. 2.5. Договору реструктуризації боргу у разі якщо боржник більше ніж 3 місяці не здійснює оплати в розмірі та в строки, що визначені п. 2.2. цього договору, кредитор має право подати позов до суду без додаткового повідомлення боржника щодо стягнення всієї суми заборгованості за Договором (разом із поточною, що не врегульована даним договором) з нарахуванням інфляційних втрат і 3% річних, при цьому, період прострочення зобов'язання визначається згідно зі строками оплати, встановленими умовами договору від 25.02.2003 №01914/2-06 про надання послуг з водопостачання і водовідведення.
Судом встановлено, що на виконання Договору реструктуризації боргу відповідачем було сплачено на користь позивача 668816,15 грн., а саме 18.04.2017 - 222938,73 грн., 13.05.2017 - 222938,71 грн., 28.07.2017 - 222938,71 грн.
Судом встановлено, що частину сплачених на виконання Договору реструктуризації платежів зараховано в погашення заборгованості за кодами 2-664, 4-822, 6-125, 10-487 (а саме суму 260095,18 грн.), частину - в погашення заборгованості за кодами 2-50664, 4-50822, 6-50125, 10-50487 (суму 306610,29 грн.) та частину - в погашення заборгованості за кодом №4-40822 (суму 102110,68 грн.). Наведене підтверджується розгорнутим розрахунком позовних вимог за Договором від 25.03.2003, що поданий позивачем 23.08.2018, а також витягом з розрахункового листа по коду 4-40822 ДП «УКРЖИТЛОСЕРВІС», що долучена 12.11.2018.
Так, оскільки з витягу з розрахункового листа по коду 4-40822 ДП «УКРЖИТЛОСЕРВІС», що долучена 12.11.2018 вбачається, що заборгованість за кодом №4-40822 у розмірі 102110,68 грн. повністю погашена за рахунок платежів за Договором реструктуризації боргу, по вказаному коду позивачем не заявлялись позовні вимоги.
Судом встановлено, що листом від 11.09.2017 №105/74/21/58-10829, з метою упорядкування заборгованості та цільовим використанням бюджетних коштів по наданих населенню субсидіях, Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації просило зняти у вересні 2017 року надлишково перераховані кошти за спожиту воду із абонентського рахунку 6-125 ДП «Укржитлосервіс» у сумі 2157,07 грн.
Наведене повернення коштів (та відповідно збільшення розміру заборгованості відповідача на 2157,07 грн.) відображено у розгорнутому розрахунку позовних вимог за Договором від 25.02.2003, що поданий позивачем 23.08.2018.
За наведених обставин, загальна вартість неоплачених відповідачем послуг за Договором від 25.02.2003 за період з квітня 2014 по вересень 2017 року станом на дату звернення до суду з позовом складає 677344,60 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що з поданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що останній місяць здійснених позивачем нарахувань - вересень 2016 року, тобто вказівку у Договорі реструктуризації боргу про визначений розмір заборгованості станом на березень 2017 року слід розуміти таким чином, що вказаний розмір заборгованості визначений за період надання послуг по вересень 2016 року включно, з урахуванням оплат, здійснених і після вказаного періоду станом на березень 2017 року.
При цьому, судом встановлено, що у жовтні 2018 року позивачем було здійснено перерахунки на суму 6371,40 грн. (знято нарахування, проведені у вересні 2016 року через переведення цих зобов'язань на інших осіб), що підтверджується витягами з розрахункового листа по коду 10-50487 та 2-50664.
Так, відповідно до поданих 12.11.2018 пояснень позивача, останній зазначав, що у зв'язку з проведеним зняттям нарахувань у жовтні 2018 року, відсутній предмет спору у частині стягнення основного боргу у розмірі 6371,40 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 01914/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 25.02.2003, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 677344,60 грн. основного боргу, 914332,47 грн. інфляційних втрат, 158108,95 грн. 3% річних, 67734,46 грн. штрафу.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що необґрунтованою є заборгованість за період, коли позивач повинен був укласти договори зі споживачами (мешканцями житлових будинків); відповідачем сплачено більшу суму коштів за спірним договором на користь позивача; щодо відповідача порушено справу про банкрутство; відповідачем заявлено позовну давність до вимог позивача як підставу для відмови в позові.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 6371,40 грн. підлягає закриттю, а інші вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Так, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Оскільки у жовтні 2018 року було знято нарахування на суму 6371,40 грн. через переведення цих зобов'язань на інших осіб, суд доходить висновку про відсутність предмету спору в цій частині, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 6371,40 грн.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, 29.03.2017 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (кредитор) та Державним підприємством «УКРЖИТЛОСЕРВІС» (боржник) укладено договір №418/12/16-17 реструктуризації боргу (далі - Договір реструктуризації боргу), відповідно до якого боржник визнає перед кредитором заборгованість у розмірі 1337632,28 грн., що утворилась у період з 01.07.2014 по 01.03.2017 в результаті неналежного виконання боржником умов договору від 25.02.2003 №01914/2-06 про надання послуг з водопостачання та водовідведення та зобов'язується сплатити вищевказану заборгованість у відповідності до умов даного договору реструктуризації.
Як встановлено судом, відповідно до п. 2.1. Договору реструктуризації боржник зобов'язується сплатити вказану у п. 1.1. договору заборгованість у загальному розмірі 1337632,28 грн. в термін до 30.09.2017 згідно з погодженим сторонами графіком, з посиланням на даний договір в графі «призначення платежу» у відповідних платіжних дорученнях шляхом добровільного перерахування коштів на рахунок кредитора за реквізитами, викладеними у даному пункті Договору реструктуризації боргу.
Пунктом 2.2. Договору реструктуризації боргу погоджено графік погашення заборгованості: квітень 2017 року - 222938,73 грн., травень 2017 року - 222938,71 грн., червень 2017 року - 222938,71 грн., липень 2017 року - 222938,71 грн., серпень 2017 року - 222938,71 грн., вересень 2017 року - 222938,71 грн.
Як встановлено судом, на виконання Договору реструктуризації боргу відповідачем було сплачено на користь позивача 668816,15 грн., а саме 18.04.2017 - 222938,73 грн., 13.05.2017 - 222938,71 грн., 28.07.2017 - 222938,71 грн.
Як встановлено судом, частину сплачених на виконання Договору реструктуризації платежів зараховано в погашення заборгованості за кодами 2-664, 4-822, 6-125, 10-487 (260095,18 грн.), частину - в погашення заборгованості за кодами 2-50664, 4-50822, 6-50125, 10-50487 (306610,29 грн.) та частину - в погашення заборгованості за кодом №4-40822 (102110,68 грн.). Наведене підтверджується розгорнутим розрахунком позовних вимог за Договором від 25.02.2003, що поданий позивачем 23.08.2018, а також витягом з розрахункового листа по коду 4-40822 ДП «УКРЖИТЛОСЕРВІС», що долучена 12.11.2018.
Так, оскільки з витягу з розрахункового листа по коду 4-40822 ДП «УКРЖИТЛОСЕРВІС», що долучена 12.11.2018 вбачається, що заборгованість у розмірі 102110,68 грн. повністю погашена за рахунок платежів за Договором реструктуризації боргу, по вказаному коду позивачем не заявлялись позовні вимоги.
Як встановлено судом, листом від 11.09.2017 №105/74/21/58-10829, з метою упорядкування заборгованості та цільовим використанням бюджетних коштів по наданих населенню субсидіях, Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації просило зняти у вересні 2017 року надлишково перераховані кошти за спожиту воду із абонентського рахунку 6-125 ДП «Укржитлосервіс» у сумі 2157,07 грн.
Наведене повернення коштів (та відповідно збільшення розміру заборгованості відповідача на 2157,07 грн.) відображено у розгорнутому розрахунку позовних вимог за Договором, що поданий позивачем 23.08.2018.
Як встановлено судом, загальна вартість неоплачених відповідачем послуг за Договором від 25.02.2003 станом на дату звернення до суду з позовом складає 677344,60 грн.
Водночас з огляду на закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 6371,40 грн. основного боргу, спірною є сума коштів у розмірі 670973,20 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг заборгованості відповідача перед позивачем за Договором від 25.02.2003, з урахуванням Договору реструктуризації боргу, у розмірі 670973,20 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати коштів у вказаному розмірі, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими в розмірі 670973,20 грн.
Твердження відповідача, що ним сплачено на користь позивача значно більшу суму коштів, ніж та, про яку вказує позивач, судом не приймаються, оскільки окрім оплат за Договором реструктуризації боргу відповідачем не надано доказів щодо здійснення будь-яких інших оплат, тоді-як подані ним банківські виписки та інші платіжні документи стосуються виконання судових рішень про стягнення коштів за іншими договорами.
Як встановлено судом, згідно з п. 2.5. Договору реструктуризації боргу у разі якщо боржник більше ніж 3 місяці не здійснює оплати в розмірі та в строки, що визначені п. 2.2. цього договору, кредитор має право подати позов до суду без додаткового повідомлення боржника щодо стягнення всієї суми заборгованості за Договором (разом із поточною, що не врегульована даним договором) з нарахуванням інфляційних втрат і 3% річних, при цьому, період прострочення зобов'язання визначається згідно зі строками оплати, встановленими умовами договору від 25.02.2003 №01914/2-06 про надання послуг з водопостачання і водовідведення.
З огляду на прострочення відповідача щодо сплати суми боргу за Договором реструктуризації боргу на строк більше 3 місяців, у позивача в силу п. 2.5. Договору реструктуризації боргу виникло право вимагати виконання умов первинного Договору від 25.02.2003 з нарахуванням інфляційних втрат і 3% річних, при цьому, період прострочення зобов'язання визначається згідно зі строками оплати, встановленими умовами договору від 25.02.2003.
Так, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 158108,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 914332,47 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 4.1. Договору від 25.02.2003 встановлено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.
З огляду на встановлені судом обставини щодо загальної вартості неоплачених відповідачем послуг за Договором від 25.02.2003 станом на дату звернення до суду з позовом (677344,60 грн.), вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за безпідставну відмову від оплати наданих послуг у розмірі 67734,46 грн. є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
В той же час, як встановлено судом, 29.03.2017 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (кредитор) та Державним підприємством «УКРЖИТЛОСЕРВІС» укладено договір №418/12/16-17 реструктуризації боргу (далі - Договір реструктуризації боргу), відповідно до якого боржник визнає перед кредитором заборгованість у розмірі 1337632,28 грн., що утворилась у період з 01.07.2014 по 01.03.2017 в результаті неналежного виконання боржником умов договору від 25.02.2003 №01914/2-06 про надання послуг з водопостачання та водовідведення та зобов'язується сплатити вищевказану заборгованість у відповідності до умов даного договору реструктуризації.
Пунктом 2.2. Договору реструктуризації боргу погоджено графік погашення заборгованості: квітень 2017 року - 222938,73 грн., травень 2017 року - 222938,71 грн., червень 2017 року - 222938,71 грн., липень 2017 року - 222938,71 грн., серпень 2017 року - 222938,71 грн., вересень 2017 року - 222938,71 грн.
Так, статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Так, з огляду на укладання між сторонами Договору реструктуризації боргу, відповідачем було визнано свій борг за Договором від 25.02.2003 та встановлено строки виконання - по 30.09.2017, у зв'язку з чим перебіг позовної давності в силу ст. 264 Цивільного кодексу України переривався та, відповідно, станом на дату звернення до суду з позовом позовна давність у справі не є пропущена, враховуючи також відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
При цьому, суд наголошує на тому, що згідно з п. 2.5. Договору реструктуризації боргу у разі якщо боржник більше ніж 3 місяці не здійснює оплати в розмірі та в строки, що визначені п. 2.2. цього договору, кредитор має право подати позов до суду без додаткового повідомлення боржника щодо стягнення всієї суми заборгованості за Договором (разом із поточною, що не врегульована даним договором) з нарахуванням інфляційних втрат і 3% річних, при цьому, період прострочення зобов'язання визначається згідно зі строками оплати, встановленими умовами договору від 25.02.2003 №01914/2-06 про надання послуг з водопостачання і водовідведення.
За наведених обставин, відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі.
Щодо доводів відповідача, що останній перебуває в процедурі банкрутства, суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Державного підприємства "Укржитлосервіс", оскільки останнє має кредиторську заборгованість у сумі 30 645 925 грн. 18 коп. і неспроможне її погасити.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.01.2016 у справі №910/28419/15 заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2016 у справі №910/28419/15 клопотання Державного підприємства "Укржитлосервіс" про зупинення провадження у справі задоволено, провадження у справі № 910/28419/15 про банкрутство Державного підприємства "Укржитлосервіс" зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 910/947/16.
Так, станом на дату розгляду даної справи відповідач не є такий, що визнаний у судовому порядку банкрутом, докази протилежного відсутні.
За наведених обставин, позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягає частковому задоволенню, а саме у частині основного боргу у розмірі 670973,20 грн., в частині інфляційних втрат у розмірі 914332,47 грн., в частині 3% річних у розмірі 158108,95 грн., в частині штрафу у розмірі 67734,46 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача, за виключенням суми судового збору за розгляд вимог в частині стягнення коштів, провадження з розгляду яких підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі №910/4761/18 в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "УКРЖИТЛОСЕРВІС" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки , будинок 24-А; ідентифікаційний код: 32207896) основного боргу у розмірі 6371,40 грн.
3. Стягнути з Державного підприємства "УКРЖИТЛОСЕРВІС" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки , будинок 24-А; ідентифікаційний код: 32207896) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) основний борг у розмірі 670973 (шістсот сімдесят тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 20 коп., штраф у розмірі 67734 (шістдесят сім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 158108 (сто п'ятдесят вісім тисяч сто вісім) грн. 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 914332 (дев'ятсот чотирнадцять тисяч триста тридцять дві) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 27167 (двадцять сім тисяч сто шістдесят сім) грн. 24 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 14.11.2018
Суддя Ю.В. Картавцева