ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
13.11.2018Справа № 910/14631/18
За позовом: Іноземної компанії Layla Shipholding Co
до: Міністерства Інфраструктури України
про: зобов'язання відповідача вчинити дії
Суддя: Шкурдова Л.М.
Секретар с/з Масна А.А.
Представники: без виклику
Іноземна компанія Layla Shipholding Co звернулася з позовом до Міністерства Інфраструктури України про зобов'язання відповідача вчинити дії по скасуванню арешту морського вантажного судна «Princess Layla»; зобов'язати Національне антикорупційне бюро України усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном морське вантажне судно «Princess Layla» шляхом вчинення дій по скасуванню арешту морського вантажного судна «Princess Layla».
Розглянувши матеріали даної позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є власником комерційного морського вантажного судна «Princess Layla», яке було затримано в порту Ольвія місто Миколаїв згідно розпорядження капітана морського порту про заборону надання дозволу на вихід судна у море №8 від 12.10.2018р. Вищезазначене розпорядження видано капітаном морського порту згідно листа №044-142\38564 від 12.10.2018 року Національного антикорупційного бюро України за підписом детектива В.Д Белей, на підставі ухвали Солом'янського районного суду міста Києва по справі №760\26361\18 провадження №1-кс760\13232\18 від 11.10.2018 року, слідчим суддею М.В Вишняк, в зв'язку з тим, що за відповідними признаками ідентифікації заарештоване судно «Princess Layla» може бути судном «Clipper Faith». Позивач вважає вказану ухвалу про арешт судна «Princess Layla» необґрунтованою, посилається на те, що в ухвалі суду не зазначено в повній мірі ідентифікаційні ознаки торговельних суден, вважає, що судно «Princess Layla» не може бути судном «Clipper Faith», в зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем фактично оспорюється застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Тобто, позивачем в межах поданого до Господарського суду міста Києва позову висловлено незгоду з винесеною слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва ухвалою по справі №760\26361\18 провадження №1-кс760\13232\18 від 11.10.2018 року.
Відповідно до ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Наведений перелік справ, що підвідомчі господарським судам є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.
Як було зазначено, позивачем фактично оспорюється законність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, можливість застосування якого передбачена п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Частиною 1 ст. 172 КПК України встановлено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу (ч. 5 ст. 173 КПК України).
Відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 309 КПК України, ухвала слідчого судді про арешт може бути оскаржена в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Судом апеляційної інстанції при цьому є відповідний апеляційний суд, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення (п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Крім того, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено порядок скасування арешту майна.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, оскарження законності застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а також вирішення питання щодо скасування арешту майна здійснюється в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та віднесено до компетенції відповідного апеляційного суду (у разі оскарження ухвали слідчого судді), слідчого судді (у разі вирішення питання про скасування арешту майна на стадії досудового розслідування) чи відповідного суду (у разі вирішення питання про скасування арешту майна під час судового провадження). Відтак, такі спори не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Отже, Господарський суд міста Києва не наділений повноваженнями щодо надання юридичної оцінки прийнятій слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва ухвалі від 11.10.2018р. про арешт судна «Princess Layla».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст.175, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Іноземній компанії Layla Shipholding Co у відкритті провадження.
Позовну заяву з доданими до неї документами повернути заявнику.
Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 ГПК України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст.256 ГПК України.
Суддя Шкурдова Л.М.