вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1442/18
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянув матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ Україна" до Фізичної особи-підприємця Байоли Михайла Станіславовича про стягнення 280411,61 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Німчук О.О. - довіреність від 7.06.2018 вих. № 29/06/07;
від відповідача: не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КТ Україна" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Байоли Михайла Станіславовича 280411,61 грн вартості втраченого товару, у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору на надання транспортних послуг на перевезення вантажів від 29.05.2018.
Ухвалою від 23.07.2018 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 18.09.2018.
Ухвалою від 18.09.2018 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.10.2018.
В судовому засіданні від 11.10.2018 Господарський суд Київської області оголосив перерву до 01.11.2018.
Після перерви представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив долучити до матеріалів справи документи, з приводу чого подав клопотання, яке було задоволено згідно з протокольною ухвалою суду від 01.11.2018.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. № 34395/18 від 30.10.2018). Правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд,-
29.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КТ Україна" як замовником та Фізичною особою-підприємцем Байолою Михайлом Станіславовичем як виконавцем був укладений договір на надання транспортних послуг на перевезення вантажів (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався доставити або організувати перевезення від свого імені вантажу, наданого замовником, до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а замовник зобов'язався сплатити виконавцю за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до п. 2.2 договору сторони погодили, що підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка з відмітками вантажовідправника, перевізника і одержувача вантажу.
У розділі 3 укладеного договору сторони передбачили умови перевезення вантажу. Зокрема сторони погодили, що місцем завантаження вантажу є вул. Залізняка, 2, м. Буча, Київська обл. Місцем доставки є вул. Карпенка Карого, 60, м. Запоріжжя. Вантаж буде перевозитися водієм Дюміним О.Я. на автомобілі марки Рено ВА1406ВМ ВА0886ХР.
Згідно з п. 8.1 договору передбачено, що договір набирає сили з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків під час дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 29.05.2018 згідно з товарно-транспортною накладною № КЛГ-КФ000637 від 29.05.2018 водієм Дюміним О.Я. було отримано від вантажовідправника (ТОВ "Київлогістикгруп") вантаж у кількості 24 палети, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КТ Україна" як поклажодавцю, для його перевезення та доставлення вантажоотримувачу (ТОВ "Укрлогістикгруп") до місця призначення у м. Запоріжжя.
Вантаж до перевезення було надано разом із товаросупроводжувальними документами, а саме накладними на повернення товару з відповідального зберігання за номерами ГК-КФ041455, ГК-КФ041518, ГК-КФ042006, ГК-КФ042081, ГК-КФ042066, ГК-КФ042100, ГК-КФ042165, ГК-КФ042240, ГК-КФ041478, ГК-КФ041210, ГК-КФ041208, ГК-КФ041207, ГК-КФ040972, ГК-КФ042206, ГК-КФ041227, ГК-КФ041446, ГК-КФ042377, ГК-КФ041335, ГК-КФ042390, ГК-КФ042409, ГК-КФ042220, ГК-КФ042221, ГК-КФ042411, ГК-КФ042458, ГК-КФ042460, ГК-КФ042461, ГК-КФ042464, ГК-КФ042469, ГК-КФ042476.
Як вказує позивач у позовній заяві, при прийнятті вантажу вантажоодержувачем було виявлено сліди проникнення до кузову напівпричепа, значна частка товару була відсутня, частково товар був розкиданий по кузову напівпричепа, встановлено відсутність 3 палетів товару, в 1 палеті товару частково був відсутній товар, 9 палет мали пошкодження. Вказані обставини були зафіксовані у акті огляду вантажу (товару), складеного 30.05.2018 за участі представників перевізника ФОП Байоли М.С. (водія Дюміна О.Я.), комплектувальника, замовника ТОВ "КТ Україна" та вантажоотримувача (зберігача).
В той же день на предмет пошкоджень було оглянуто також автомобіль і напівпричеп, в якому перевозився вантаж за товарно-транспортною накладною № КЛГ-КФ000637 від 29.05.2018. В акті огляду автомобіля і напівпричепа від 30.05.2018 було зафіксовано відсутність контрольної пломби на дверях нaпівпричепа TRAILOR ВА0886ХР.
Вищевказані обставини були зафіксовані сторонами, окрім складених актів, в тому числі за допомогою фотоматеріалів.
Відповідно до бухгалтерської довідки № 15 від 31.05.2018, підписаної директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ Україна", за підрахунками замовника загальна вартість товару, частково втраченого при перевезенні вантажу по договору від 29.05.2018, склала 280411,61 грн.
Серед товару, який було втрачено, наявний товар, який було прийнято до перевезення після повернення зберігачем (ТОВ "Київлогістикгруп") з відповідального зберігання за накладною № ГК-КФ041518 від 25.05.2018.
З метою досудового врегулювання спору, ТОВ "КТ Україна" звернулося до первізника (ФОП Байоли М.С.) з претензією від 01.06.2018 вих. № 0106 з проханням сплатити вартість втраченого вантажу у розмірі 280411,61 грн.
Суд встановив, що претензію було відправлено рекомендованим повідомленням за №0407133730365 з описом вкладення до цінного листа.
Відповідно до інформації, що міститься на веб-сайті Укрпошти, поштове повідомлення за №0407133730365 не було отримано адресатом з причин "закінчення встановленого терміну зберігання".
Неоплата відповідачем як виконавцем послуги вартості частини вантажу, втраченого під час перевезення за договором від 29.05.218, і стала підставою для звернення позивача як замовника до суду із вимогою про відшкодування йому коштів у розмірі 280411,61 грн.
Оцінивши всі встановлені обставини справи в їх сукупності згідно поданих до справи доказів, господарський суд вказує на таке.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та іншої майнової шкоди.
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Поняття та склад збитків розкрито і в ст. 224, 225 Господарського кодексу України.
Обов'язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.
Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За приписами ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків за договором перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника.
Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник відповідає за збереження вантажу після прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або його пошкодження сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, а саме сталися не з його вини (презумпція вини перевізника).
Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Згідно зі ст. 133 Статуту Автомобільного транспорту УРСР передбачено, що автомобільний перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо він не доведе, що це сталося через обставини, яким він не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок: а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача); б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.
Відповідно до положень ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Підписавши товарно-транспортну накладну № КЛГ-КФ000637 від 29.05.2018, перевізник погодився з усіма умовами перевезення, текст яких наведено у розділі 3 підписаного ним договору на надання транспортних послуг на перевезення вантажів від 29.05.2018.
Слід зазначити, що обов'язковими умовами покладення відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді збитків на винну сторону є доведення факту неналежного виконання зобов'язань за договором та доведення розміру понесених стороною збитків, зменшення майнових благ внаслідок невиконання/неналежного виконання зобов'язань.
Згідно з ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Аналогічні положення містяться і в п. 136 Статуту Автомобільного транспорту УРСР, в якому вказано, що автомобільні перевізники відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів, у таких розмірах: а) за втрату або недостачу вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого або невистачаючого вантажу; б) за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість; в) за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча його справжньої вартості.
Під втратою вантажу слід розуміти неможливість видачі вантажу одержувачеві протягом встановленого строку у зв'язку з його фізичною загибеллю, крадіжкою або знищенням. Нестача (часткова втрата) має місце тоді, коли перевізник видає одержувачеві вантаж у меншій кількості або меншої ваги, ніж його було прийнято від відправника за єдиним транспортним документом. Псування - це хімічні або біологічні зміни вантажу, а пошкодження - це механічні зміни (поломка, руйнування), що викликають зниження цінності вантажу внаслідок зменшення ефективності використання його за призначенням.
Згідно з п. 6.3 договору сторони погодили, що у випадку повної або часткової втрати або пошкодження вантажу з вини виконавця або залученої ним третьої особи, які виникли в проміжлк часу між отриманням вантажу та його передачею вантажоодержувачу, а також під час завантаження/розвантаження, виконавець відшкодовує замовнику суму, еквівалентну вартості втраченого або ушкодженого вантажу, яка вказана у ТТН (товаросупроводжувальних документах).
В обґрунтування розміру заявлених збитків позивач посилається на бухгалтерську довідку № 15 від 31.05.2018, підписану уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ Україна", в якій вказано вартість втраченого вантажу, ціну якого визначено на підставі видаткових накладних, перелік яких зафіксовано в акті огляду вантажу від 30.05.2018.
Відповідно до ст. 158 Статуту Автомобільного транспорту УРСР унормовано, що обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.
Обставини, які можуть служити основою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств і організацій та пасажирів при автомобільних перевезеннях, засвідчуються актами встановленої форми.
В п. 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту Украхни № 363 від 14.10.1997, визначено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.
Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:
а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;
б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;
в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;
г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.
У пп. 3.1.3 договору зазначено, що у разі пошкодження або втрати вантажу, а також у разі виникнення розбіжностей між виконавцем та замовником (вантажоодержувачем) при здачі/прийманні доставленого вантажу замовник зобов'язаний скласти відповідний акт, який скріпляється підписами зацікавлених осіб (водія ТЗ, представників замовника або вантажоодержувача).
Як вже було встановлено судом, у зв'язку із частковою втратою вантажу, який прямував за маршрутом м. Буча Київської обл. - м. Запоріжжя згідно з товарно-транспортною накладною № КЛГ-КФ000637 від 29.05.2018, власником товару разом з представниками перевізника ФОП Байоли М.С. (водія Дюміна О.Я.), комплектувальника та вантажоотримувача (зберігача) було складено акт огляду вантажу (товару) від 30.05.2018, який, в розумінні п. 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та пп. 3.1.3 договору від 29.05.2018, є належним доказом в підтвердження факту пошкодження товару, прийнятого перевізником до перевезення.
В акті огляду вантажу (товару) від 30.05.2018 сторони погодили вартість завданих замовнику, у зв'язку з нестачею вантажу, збитків у розмірі 280411,61 грн, сума яких підтверджена також бухгалтерською довідкою № 15 від 31.05.2018.
З огляду на встановлені в процесі розгляду спору обставини, що підтвердженні належними та допустимими доказами у справі, суд дійшов висновку, що позивачем доведено сукупність усіх умов, що є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді збитків внаслідок пошкодження вантажу при перевезенні за товарно-транспортною накладною № КЛГ-КФ000637 від 29.05.2018.
Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги позивача, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Байоли Михайла Станіславовича (09100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ Україна" (01010, м.Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10, код ЄДРПОУ 37682336) 280411 (двісті вісімдесят тисяч чотириста одинадцять) гривень 61 копійку шкоди, завданої внаслідок втрати майна при перевезенні, та 4206 (чотири тисячі двісті шість) гривень 17 копійок витрат зі сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Повне рішення складено: 19.11.2018.
Суддя В.М. Антонова