Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/819/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
за участю представника відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 730 від 02.05.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Регіональна філія "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства Транснаціональна корпорація "Граніт"
про стягнення 63451,80 грн.
Позивачем подано позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" 63451,80 грн. штрафу та додаткових витрат за неправильне зазначення маси вантажу у накладній.
Ухвалою від 18.09.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.10.2018.
02.10.2018 на адресу суду (засобами електронного зв'язку) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру штрафу до однократного розміру (а.с. 50-51,53-55).
Ухвалою від 18.10.2018 відкладено розгляд справи по суті на 13.11.18.
12.11.2018 позивачем на електронну адресу суду направлено відповідь на відзив (а.с. 101-102).
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. 12.11.2018 на адресу суду засобами електронного зв'язку направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю квитків напрямком Одеса-Житомир, Житомир-Одеса.
Дослідивши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки обставини, наведені позивачем не розцінюються як поважні. Крім того, ухвалою суду від 18.10.2018 явка представника позивача обов'язковою не визнавалась.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, відправляючи вагон № 66025461 зі станції Коростень-Житомирський Південно-Західної залізниці за накладною №34452953 із вантажем "відсів гранітний чи кам'яний" до станції призначення Одеса-Ліски Одеської залізниці, допустив неправильне зазначення маси вантажу, що є підставою для стягнення з відповідача штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення на підстав ст.ст. 24,118,129 Статуту залізниць України.
Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з відчепленням спірного вагону для здійснення переважування, позивачем понесено додаткові витрати в сумі 12190,80 грн., які просить стягнути з відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві (а.с. 53-55).
Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що комерційний акт підписано з порушенням п. 10 Правил складення актів. Зокрема, вказує, що комерційне зважування вагону відбулось без участі начальника вантажного двору і було проведено комерційним агентом, до повноважень якого входить тільки перевірка правильності оформлення перевізних документів.
Крім того, звертає увагу на відсутність на комерційному акті штемпелів станції Подільска.
Зауважує, що результати зважування відповідачем є вірними, оскільки зважування здійснювалось на технічно справних вагах, які повірені метрологом залізниці, про що здійснено запис у технічному паспорті 03.05.2018 .
Разом з тим відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем додаткових витрат в сумі 12190,80 грн. згідно акту загальної форми № 317 від 26.03.2009.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 12.11.2018, позивач вказав, що зважування спірного вагону на станції Подільськ відбувалось на вагонних електромеханічних вагах ВВ 150Э. Термін експлуатації зазначених ваг був продовжений до 21.12.2020 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
11.04.2018 Публічним акціонерним товариством "ТНК "Граніт" (відповідач) відправлено зі станції Коростень-Житомирський Південно-Західної залізниці за накладною №34452953 вагон № 66025461 із вантажем "відсів гранітний чи кам'яний" до станції призначення - Одеса-Ліски Одеської залізниці (а.с. 12).
У графі 24 накладної № 33712308 відповідач вказав масу вантажу 68000 кг (а.с.12 зворотна сторона).
22.04.2018 на ст. Подільськ (Котовськ) Одеської залізниці складено акт загальної форми № 2746 про те, що згідно протоколу зважування поїзду на динамічних вагах виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом: брутто 97,15 т., тара 24,0 т., нетто 73,15 т, вантажопідйомність вагону 69,0 т, перевантаження понад вантажопідйомністю 4,15 т. Різниця завантаження становить 8450 кг. Комерційну несправність виявлено 22.04.2018 о 10:51. Вагон відчеплено для перевірки (а.с. 10).
За результатами вказаної перевірки був складений комерційний акт № 40680232 від 22.04.2018, в якому вказано, що на підставі акту загальної форми станції Поділськ № 2746 від 22.04.2018 по відправці №34452953, вагон № 66025461 був поданий на комісійну перевірку. По документу зазначено вантаж "Відсів гранітний" вагою відправника НТ. 68000кг., ТР 24000 кг., вантажопідйомність 69т. При комерційній перевірці на справних вагонних електромеханічних вагах станції Подільськ ВВ 150Є виявилось: вантаж відсів гранітний БР. 95050 кг., Тр. 24000кг., Нт. 71050 кг, що більше маси вантажу, вказаного в перевізному документі на 3050 кг., понад вантажопідйомність на 2050 кг.
Навантаження у вагоні насипом, нижче бортів 300-400 мм., вантаж не маркований.
Вагон прибув технічно справний. Комісійне перевантаження вагону здійснювали комерційний агент ОСОБА_2 в присутності ДСЗ Коломійця С,А, ДСКГ ОСОБА_3 (а.с. 11).
Для усунення комерційної несправності та приведення маси вантажу до вантажопідйомності вагону, надлишок вантажу було вивантажено вантажовідправником, про що було складено відповідний акт від 24.04.2018 № 37 (а.с. 15).
Позивач зазначає, що факт неправильного зазначення відправником даних про масу вантажу у перевізних документах, а саме у накладній №33712308, що відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України підтверджується комерційним актом від 22.04.2018 № 40680232 є підставою для покладення на відповідача відповідальності шляхом застосування господарських санкцій.
У зв'язку з зазначенням у накладній неправильної маси вантажу, Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - позивач) нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати, що становить 51261,00 грн.
Крім того, у зв'язку з відчепленням даного вагону, його переважуванням, вивантаженням надлишку вантажу, залізниця понесла додаткові витрати в сумі 12190,80 грн., з яких 959,88 грн. плата за користування вагоном, 3717,60 грн. збір за маневрову роботу, 168,36 грн. телеграфний збір, 716,76 грн. збір за переважування вагону, 1804,20 грн. збір за зберігання вантажу, 4824,00 грн. провізна плата.
Зважаючи на вищевикладені обставини позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами склались у зв'язку перевезенням вантажу залізничним транспортом на підставі залізничної накладної, яка за своєю правовою суттю складає договір перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Аналогічні положення містяться у ст. 307 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Спір між сторонами справи виник внаслідок допущення вантажовідправником - відповідачем порушення, яке полягає у неправильному зазначені у залізничній накладній маси вантажу.
Відповідно до п. 23 Статуту залізниці, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Нормами статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно зі ст. 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.
Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до п. 6.6 Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей, зокрема, у графах 24 Маса вантажу, визначена відправником та 25 Маса вантажу, визначена залізницею зазначається загальна маса вантажу.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно з 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Судом встановлено, що у залізничній накладній № 34452953 маса вантажу визначена відправником, тобто відповідачем (п. 24 накладної), шляхом зважування на вагонних вагах (150т) , заводський номер № РС-150 Ц № 10420 (п. 26 накладної).
З пункту 28 залізничної накладної вбачається, що вантаж завантажувався у вагон вантажовідправником (відповідачем).
Статтею 129 Статуту залізниці встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (ч. 2 ст. 129 Статуту).
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача, з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниці за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Так, позивач, скориставшись своїм правом, на станції Подільськ Одеської залізниці здійснив контрольне зважування вагону № 66025461, за наслідками чого було виявлено, що маса вантажу, зазначена відповідачем у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт № 406802/32 від 22.04.2018.
Таким чином, відповідачем при заповненні залізничної накладної зазначено масу вантажу 680000 кг, в той час як фактична маса вантажу була 70050 кг, тобто на 2050 кг більша вантажопідйомності вагону та більша за масу, вказану відповідачем у накладній.
Отже, обставина невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній, належить до предмету доказування у справі і повинна бути підтверджена комерційним актом.
Відповідно до п. 6 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, в акті зазначаються: номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою.
У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.
Пунктом 8 Правил складання актів визначено, що комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції.
Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.
Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Судом встановлено, що комерційний акт № 406802/32 від 22.04.2018 містить повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на ньому проставлено штемпель станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагон, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу; обставини, за яких виявлено порушення та підписано начальником станції ОСОБА_4, ДСКГ ОСОБА_5 та комерційним агентом ОСОБА_2 (а.с. 9).
Таким чином дані, що містяться в комерційному акті вказують на те, що різниця у масі вантажу виникла внаслідок невірного визначення відповідачем маси у залізничній накладній.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїми діями підтвердив і погодився з фактом наявності надлишку вантажу масою 2050 кг у вагоні 66025461.
Зокрема, з акту № 37 від 24.04.2018 вбачається, що надлишок вантажу був відвантажений та забраний вантажовідправником ПАТ "ТНК "Граніт" (а.с. 15).
Отже, враховуючи приписи статей 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 51261,00 грн. (10252,20 грн. - провізна плата за один вагон х 5).
При цьому суд зазначає, що при застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць України є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 12190,80 грн. додаткових витрат, з яких 959,88 грн. плата за користування вагоном, 3717,60 грн. збір за маневрову роботу, 168,36 грн. телеграфний збір, 716,76 грн. збір за переважування вагону, 1804,20 грн. збір за зберігання вантажу, 4824,00 грн. провізна плата, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної вимоги, оскільки приписами чинного законодавства за неправильно зазначену у накладній масу вантажу крім відповідальністі у вигляді штрафу, не передбачено сплати інших платежів, зокрема, за користування вагонами, збору за маневрові роботи, телеграфний збір, збір за переважування вагону, збір за зберігання вантажу тощо.
Позивачем з посиланням на норми чинного законодавства не обґрунтовано підстави стягнення з відповідача 12190,80 грн. додаткових витрат.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12190,80 грн. додаткових витрат є безпідставними та необгрунтованими.
Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача, оскільки останні спростовуються поясненнями позивача та матеріалами справи.
Зокрема, безпідставними є твердження відповідача про те, що комерційний акт складено з порушенням вимог, встановлених п. 10 Правил складання актів, оскільки останній підписано особами, які безпосередньо приймали участь у зважуванні та начальником станції ОСОБА_4
Крім того, суд наголошує, що саме відповідач, як вантажовідправник, визначив масу вантажу, заповнив та підписав накладну, яка є основним перевізним документом, а тому згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Факт того, що ваги відповідача, на яких здійснювалось зважування вагону знаходяться в справному технічному стані та регулярно проходять необхідні перевірки, про що зазначає відповідач, не спростовують факт надлишку вантажу масою 2050 кг. До того ж, як наголошувалось вище, відповідач самостійно розпорядився надлишком вантажу, про що зазначено в акті № 37 від 24.04.2018 (а.с. 15).
Таким чином, відповідачем належними, допустимими та достатніми доказами не спростовано факту порушення вимог Статуту залізниць щодо невірного зазначення маси вантажу у накладній.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до однократного розміру, суд дійшов наступних висновків.
Так, заява позивача обґрунтована тим, що виявлене порушення щодо комерційної невідповідності було негайно добровільно усунуто за рахунок ПАТ "ТНК «Граніт"; негативні наслідки, які могли б відбутися, внаслідок вчиненого порушення не настали; ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії "Одеська залізниця" жодних збитків завдано не було.
Крім того, відповідач просить врахувати те, що в період економічної нестабільності в країні відповідач протягом останнього року в процесі глобального розвитку підприємства проводить модернізацію виробництва, несе значні витрати, як у модернізації виробництва так і для забезпечення гідних умов та оплати праці найманих працівників, створює нові робочі місця, вчасно проводить сплату податків та зборів до державного та місцевого бюджетів, відкрито здійснює свою господарську діяльність та являється прозорим підприємством.
Також, просить суд прийняти до уваги, що вартість вантажу менша ніж сума нарахованого штрафу.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК, в редакції до 15.12.2017р.), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.
Разом з тим, у пункті 14 листа Вищого господарського суд України від 02.02.2010 №01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)" на запитання, чи вправі господарський суд з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту залізниць України, на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, зазначено, що виходячи з того що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не може зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.
Частина 2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1854 передбачає, що виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.
Відповідно до п. 15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.
Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
Статтями 1, 16 Закону України "Про транспорт"визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі, забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.
Таким чином, не виконання вимог Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
Стаття 122 Статуту залізниць України не пов'язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажоодержувача; розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.
Отже, при вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати не лише майнові інтереси відповідача, але й інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які, в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку, тому відсутні підстави для зменшення розміру штрафу.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
В порядку ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Транснаціональна корпорація "Граніт" (11570, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Білошиці, вул. Броварська, 40, код ЄДРПОУ 32805271) на користь
Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул Пантелеймонівська, 19, код філії 40081200)
- 51261,00 грн. - штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати;
- 1423,43 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 16.11.18
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3- позивачу (рек. з повід.)
4- відповідачу (рек. з повід.)