61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
15.11.2018р. Справа №905/1749/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАТОРГ", м.Харків
до відповідача ОСОБА_1 поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь
про стягнення заборгованості в сумі 66128,16 грн.
Суддя Левшина Г.В.
при секретарі судового засідання Хохуля М.С.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2-по дов.
В засіданні суду брали участь:
В засіданні суду оголошувалась перерви
з 10.10. по 31.10.2018р., з 31.10. по 15.11.2018р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮАТОРГ", м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 66128,16 грн., у тому числі основний борг в розмірі 61301,20 грн., три проценти річних в сумі 1559,21 грн. та інфляція в сумі 3267,75 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами купівлі-продажу №417 від 12.10.2017р., №454 від 20.11.2017р., №542 від 04.04.2018р., специфікації до них, видаткові накладні №03 від 12.10.2017р., №04 від 20.11.2017р., №04 від 04.04.2018р., рахунки №01/1 від 12.10.2017р., №01-1/1 від 12.10.2017р., №01/2 від 12.10.2017р., №01/3 від 12.10.2017р., №01/4 від 12.10.2017р., №01/5 від 12.10.2017р., №02/1 від 12.10.2017р., №02/2 від 12.10.2017р., №02/3 від 12.10.2017р., №03/1 від 12.10.2017р., №04-1/1 від 20.11.2017р., №04-1/2 від 20.11.2017р., №04-1/3 від 20.11.2017р., №04-1/04 від 04.04.2018р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.09.2018р. відкрите провадження у справі №905/1749/18, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
08.10.2018р. відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень на підтвердження погашення сум основного боргу перед позивачем за договорами купівлі-продажу №417 від 12.10.2017р., №454 від 20.11.2017р., №542 від 04.04.2018р. та заявив про закриття провадження по справі.
10.10.2018р. позивачем надано суду засвідчену копію договору про надання професійної правничої допомоги від 10.09.2018р., додаткової угоди №1 від 12.10.2018р., акту виконаних робіт, платіжного доручення №99 від 12.09.2018р., звіту про кредитні операції по рахунку, витягу з ЄДР, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, роздруківки з офіційного сайту Національної асоціації адвокатів України, посвідчення помічника адвоката України.
Крім цього, 10.10.2018р. позивачем надано суду заяву про розподіл судових витрат.
31.10.2018р. до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача по суті спору.
Одночасно, відповідачем заявлене клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, письмові пояснення по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11,509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
12.10.2017р. між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу №417, за умовами якого позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати покупцю предмет закупівлі (товар), в кількості та асортименті вказаному у специфікації (додаток №1), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).
Ціна товару складає 62640,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 10440, 00 грн. (п.3.1 договору).
Розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у договорі (п.4.1 договору).
Згідно з п.4.2 договору сума, вказана у п.3.1, в порядку визначеному п.4.1 покупець переказує продавцю впродовж п'яти банківських днів після отримання від продавця відповідного рахунку.
Відповідно до умов розділу V договору продавець здійснює поставку товару впродовж 10 банківських днів після здійснення покупцем відповідної оплати. Доставка товару здійснюється продавцем шляхом його направлення через мережу «Нова пошта», «Автолюкс», «Делівері» до місця призначення оговореного сторонами. Датою поставки товару є дата отримання покупцем у зазначеному ним місці.
За умовами п.10.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017р., але до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині повної поставки товару за кожним кодом класифікатора наведеним у розділі І, а в частині взаєморозрахунків - обов'язково до повного їх виконання сторонами. У разі взаємної згоди сторін строк дії може бути продовжено.
12.10.2017р. між сторонами підписано додаток №1 до договору №417 - специфікацію від 12.10.2017р., в якій сторонами погоджено найменування товару, його кількість за вартість: костюм зимовий чорного кольору -57 комплектів, загальна вартість 62640 грн.
20.11.2017р. між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу №454, за умовами якого позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати покупцю предмет закупівлі (товар), в кількості та асортименті вказаному у специфікації (додаток №1), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).
Ціна товару складає 7924,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1320,67 грн. (п.3.1 договору).
Розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у договорі (п.4.1 договору).
Згідно з п.4.2 сума, вказана у п.3.1 договору, в порядку визначеному п.4.1 покупець переказує продавцю впродовж п'яти банківських днів після отримання від продавця відповідного рахунку.
Відповідно до умов розділу V договору продавець здійснює поставку товару впродовж 10 банківських днів після здійснення покупцем відповідної оплати. Доставка товару здійснюється продавцем шляхом його направлення через мережу «Нова пошта», «Автолюкс», «Делівері» до місця призначення оговореного сторонами. Датою поставки товару є дата отримання покупцем у зазначеному ним місці.
За умовами п.10.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017р., але до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині повної поставки товару за кожним кодом класифікатора наведеним у розділі І а в частині взаєморозрахунків - обов'язково до повного їх виконання сторонами. У разі взаємної згоди сторін строк дії може бути продовжено.
Як вбачається з додатку до договору №454 від 20.11.2017р., сторонами погоджено найменування товару, його кількість за вартість: костюм типу А 7 шт. загальна вартість 6440,00 грн., кепі типу А 7 шт. загальна вартість 770,00 грн., погони вшиті - 14 пар. загальна вартість 350,00 грн., нарукавний знак «поліція охорони»-14 шт., загальна вартість 364,00 грн.
04.04.2018р. між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу №542, за умовами якого позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати покупцю предмет закупівлі (товар), в кількості та асортименті вказаному у специфікації (додаток №1), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).
Ціна товару складає 8081,20 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1346, 87 грн. (п.3.1 договору).
Розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у договорі (п.4.1 договору).
Згідно з п.4.2 сума, вказана у п.3.1 договору, в порядку визначеному п.4.1 покупець переказує продавцю впродовж п'яти банківських днів після отримання від продавця відповідного рахунку.
Відповідно до умов розділу V договору продавець здійснює поставку товару впродовж 10 банківських днів після здійснення покупцем відповідної оплати. Доставка товару здійснюється продавцем шляхом його направлення через мережу «Нова пошта», «Автолюкс», «Делівері» до місця призначення оговореного сторонами. Датою поставки товару є дата отримання покупцем у зазначеному ним місці.
За умовами п.10.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017р., але до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині повної поставки товару за кожним кодом класифікатора наведеним у розділі І а в частині взаєморозрахунків - обов'язково до повного їх виконання сторонами. У разі взаємної згоди сторін строк дії може бути продовжено.
Як вбачається з додатку до договору №542 від 04.04.2018р., сторонами погоджено найменування товару, його кількість за вартість: костюм типу А 6 шт. загальна вартість 5520,00 грн., кепі типу А 6 шт. загальна вартість 660,00 грн., погони на липучки - 8 пар. загальна вартість 384,00 грн., нарукавний знак «поліція охорони» - 8шт., загальна вартість 208,00 грн., костюм зимовий чорного кольору, загальна вартість 1058,40 грн., шапка зимова, загальна вартість 250,80 грн.
Як встановлено, згідно видаткової накладної №03 від 12.10.2017р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар за договором №417 від 12.10.2017р. на суму 62640,00 грн.
20.11.2017р. позивачем за накладною №04 поставлено, а відповідачем отримано товар за договором №454 від 20.11.2017р. на загальну суму 7924,00 грн.
04.04.2018р. позивачем за накладною №04 поставлено, а відповідачем отримано товар за договором №542 від 04.04.2018р. на загальну суму 8081,20 грн.
Факт постачання позивачем товару на вказані суми відповідачем не заперечується.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно п.4.2 договорів №417 від 12.10.2017р., №454 від 20.11.2017р., №542 від 04.04.2018р. суму, вказану у п.3.1 відповідного договору, в порядку визначеному п.4.1 покупець переказує продавцю впродовж п'яти банківських днів після отримання від продавця відповідного рахунку.
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем свої зобов'язання за договорами №417 від 12.10.2017р., №454 від 20.11.2017р., №542 від 04.04.2018р. щодо сплати заборгованості в сумі 61301,20 грн. не виконані.
За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача, зокрема, основного боргу в сумі 61301,20 грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтями 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом.
При цьому, порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Як було зазначено судом вище, позивачем заявлені вимоги про спонукання відповідача виконати свої зобов'язання за договорами поставки №417 від 12.10.2017р., №454 від 20.11.2017р., №542 від 04.04.2018р., зокрема, сплатити вартість отриманого товару.
Наявність такого зобов'язання у відповідача позивач обгрунтовує нормами ст.ст.628, 655, 629, 527 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, умовами договорів.
За приписом ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено вище, згідно п.4.2 договорів №417 від 12.10.2017р., №454 від 20.11.2017р., №542 від 04.04.2018р. суму, вказану у п.3.1 відповідного договору, в порядку визначеному п.4.1 покупець переказує продавця впродовж п'яти банківських днів після отримання від продавця відповідного рахунку.
Тобто, виникнення відповідного зобов'язання покупця з оплати вартості товару обумовлене та напряму залежить від виконання продавцем такої істотної умови як пред'явлення відповідного рахунку.
При цьому, у даному випадку, рахунок не є виключно документом, в якому зазначені розрахункові реквізити сторін. Вручення, надсилання відповідного рахунку є підставою для початку відлику п'яти банківських днів, протягом яких відповідач має виконати свій обов'язок.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
При цьому, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст.80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76, 77, 80 Господарського процесуального кодексу України позивачем доказів направлення на адресу відповідача доданих до позовної заяви рахунків №01/1 від 12.10.2017р., №01-1/1 від 12.10.2017р., №01/2 від 12.10.2017р., №01/3 від 12.10.2017р., №01/4 від 12.10.2017р., №01/5 від 12.10.2017р., №02/1 від 12.10.2017р., №02/2 від 12.10.2017р., №02/3 від 12.10.2017р., №03/1 від 12.10.2017р., №04-1/1 від 20.11.2017р., №04-1/2 від 20.11.2017р., №04-1/3 від 20.11.2017р., №04-1/04 від 04.04.2018р., окрім як разом з позовною заявою, до матеріалів справи не надано.
Доводячи суду факт виставлення даних рахунків відповідачу позивач посилається на ті обставини, що дати договорів купівлі-продажу, дати видаткових накладних та дати здійснення фактичної поставки товору повністю збігаються, що є підтвердженням факту здійснення такої господарської операції, у тому числі й виставлення рахунків на оплату такого товару в один той самий день.
Проте, відповідач в судовому засіданні 31.10.2018р. вказані обставини заперечив, посилаючись на отримання відповідних рахунків від позивача лише з позовною заявою, після чого й було проведено відповідні платежі згідно платіжних доручень №6440 від 27.09.2018р., №6627 від 05.10.2018р., №6628 від 05.10.2018р., №6629 від 05.10.2018р., №6630 від 05.10.2018р., №6631 від 05.10.2018р.. №632 від 05.10.2018р., №6633 від 05.10.2018р., №6634 від 05.10.2018р., №6635 від 05.10.2018р., №6636 від 05.10.2018р., №6637 від 05.10.2018р.
Дослідивши зміст укладених сторонами договорів купівлі-продажу, судом наявності умови щодо передачі продавцем в момент здійснення постачання покупцю товару й, зокрема, рахунків на оплату товару, не встановлено.
Підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків з 01.08.2017р. по 20.04.2018р., згідно якого станом на 20.04.2018р. наявна заборгованість відповідача в сумі 61301,20 грн., також не містить у собі посилань на відповідні рахунки.
Суд приймає до уваги ті обставин, що відповідачем згідно банківських виписок до звернення позивача з позовом до суду здійснювались платежі на користь позивача.
Так, згідно виписок банку від 10.11.2017р. відповідачем перераховано позивачу кошти в сумі 15080,00 грн. за товар, отриманий згідно договору №417 від 12.10.2017р.; виписок банку від 28.11.2017р., 16.03.2018р. перераховано позивачу кошти в сумі 8864,00 грн. за товар, отриманий згідно договору №454 від 20.11.2017р.
Вказані банківські виписки, згідно наданого позивачем акту опису проведених оплат, містять у собі посилання на рахунки №02/2 від 12.10.2017р., №03/1 від 12.10.2017р., №04-1/3 від 20.11.2017р., №04-1/2 від 20.11.2017р., №№01, 02, 03, 05 від 21.09.2017р. При цьому, рахунки №02/2 від 12.10.2017р., №03/1 від 12.10.2017р., №04-1/2 від 20.11.2017р., №04-1/3 від 20.11.2017р., які додані до позовної заяви, були сплачені відповідачем до звернення позивача з позовом до суду. Тобто, згідно доданих до справи документів підтвердженим є факт отримання відповідачем саме цих чотирьох з 15 спірних рахунків, які й були сплачені відповідачем.
Доказів надання відповідачу решти рахунків №01/1 від 12.10.2017р., №01-1/1 від 12.10.2017р., №01/2 від 12.10.2017р., №01/3 від 12.10.2017р., №01/4 від 12.10.2017р., №01/5 від 12.10.2017р., №02/1 від 12.10.2017р., №02/3 від 12.10.2017р., №04-1/1 від 20.11.2017р., №04-1/04 від 04.04.2018р. до справи не надано.
Таким чином, враховуючи, що за умовами договорів №417 від 12.10.2017р., №454 від 20.11.2017р., №542 від 04.04.2018р. відповідач повинен був сплатити позивачу вартість отриманого товару впродовж п'яти банківських днів після отримання від продавця відповідного рахунку, враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідних доказів виставлення позивачем рахунків відповідачу, суд дійшов висновку про відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання винагороди за нпоставлений товар на момент звернення до суду з позовом.
Як наслідок, позов в частині вимог про стягнення основного боргу підлягає залишенню без задоволення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення за період з листопада 2017р. по червень 2018р. інфляцію в сумі 3267,75 грн. та три проценти річних в сумі 1559,21 грн. за період з 18.10.2017р. по 18.09.2018р.
Приймаючи до уваги висновки суду про недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов'язків за договорами на момент звернення до суду з позовом, тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності, підлягають залишенню без задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 3267,75 грн. та трьох процентів річних в сумі 1559,21 грн.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.
При цьому, враховуючи результати розгляду позовних вимог, клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу судом не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 80, 129, 236-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАТОРГ", м.Харків до ОСОБА_1 поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 66128,16 грн., у тому числі основний борг в розмірі 61301,20 грн., три проценти річних в сумі 1559,21 грн. та інфляція в сумі 3267,75 грн.
В судовому засіданні 15.11.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 16.11.2018р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Г.В. Левшина