проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"14" листопада 2018 р. Справа № 917/375/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Стойка О.В. , суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Склярук С.І.
за участю представників:
прокурора - Ногіна О.М., за посвідченням;
позивача-1 - не з'явився;
позивача-2 - Дзюбло О.І., за довіреністю;
відповідача - Репецький В.О., за ордером, свідоцтвом;
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Полтавської області, м. Полтава вх. № 110 П/З на ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.06.2018 р. у справі № 917/375/18 (суддя - Кульбако М.М.)
за позовом в.о. керівника Полтавської місцевої прокуратури, м. Полтава, в інтересах держави в особі
1. Державної архітектурно-будівельної інспекції України, м. Київ
2. Полтавської міської ради, м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старнайт», м. Полтава
про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки у попередній стан
В.о. керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ, позивач-1), Полтавської міської ради (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старнайт» (далі - ТОВ «Старнайт», відповідач) з позовом про знесення самочинного будівництва площею 335 кв.м. з південної сторони заднього фасаду нежитлової будівлі кінотеатру - пам'ятки архітектури національного значення (колишнє Дворянське зібрання 1810 року, охоронний №577/6) по вул. Соборності, 31 у місті Полтаві, зі сторони вул. Європейська, та приведення у попередній стан земельної ділянки орієнтовною площею 335 кв.м. за рахунок відповідача.
В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається, зокрема, на те, що Департаментом ДАБІ у Полтавській області під час проведення позапланової перевірки 31.03.2017 р. за зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт по вул. Соборності, 31 у м. Полтаві виявлено, що ТОВ «Старнайт» за вказаною адресою самочинно виконуються будівельні роботи з реконструкції нежитлових приміщень памятки архітектури національного значення - колишнє Дворянське зібрання (1810 р.)
Як зазначив прокурор, відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаменту ДАБІ у Полтавській області б/н від 31.03.2017 р. ТОВ «Старнайт» самочинно виконуються будівельні роботи з реконструкції нежитлових приміщень пам'ятки архітектури національного значення по вул. Соборності, 31 (колишнє Дворянське зібрання), м. Полтава. На об'єкті виконані будівельні роботи: частково демонтовано конструкції підвалу та туалету, змонтовано залізобетонні пустотні плити перекриття, змонтовано металевий каркас на фундаменті, встановлено обладнання вентиляції з рекуперацією, виявлено втручання в конструкції на 1 поверсі будівлі (влаштовано дверний проріз, штроби в стіні для прокладання комунікацій). Будівельні роботи виконуються без документу, який дає право на виконання будівельних робіт, що є порушенням ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
В той же день, 31.03.2017 р. Департаментом ДАБІ у Полтавській області складено протокол П10-17ю про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припис № 47 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, припис № 48 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно з яким відповідача зобов'язано зупинити виконання будівельних робіт на об'єкті по вул. Соборності 31, м. Полтава, усунути виявлені порушення та привести об'єкт до вимог чинного законодавства до 02.10.2017 р.
02.12.2017 р. Департаментом ДАБІ у Полтавській області складено акт, в якому зазначено виявлені порушення відповідача, зокрема, ч. 1 ст. 34, ст. 37, п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9, ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», ч. 1 ст. 26, ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 14 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою КМУ № 553 від 23.05.2011 р.
Постановою Департаменту ДАБІ у Полтавській області № П-11-17ю/1016-6.3 від 14.04.2017 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визнано ТОВ «Старнайт» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» і накладено штраф у сумі 1 440 000,00 грн.
Постановою від 18.10.2017 р. державним виконавцем Кучик А.Ю. відкрито виконавче провадження № 54939705 з примусового виконання постанови № П-11-17ю від 14.04.2017 р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.04.2018 р. у справі № 917/375/18 заяву в.о. керівника Полтавської місцевої прокуратури про забезпечення позову задоволено, заборонено відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта самочинного будівництва, а саме: прибудови орієнтовною площею 335 кв.м. з південної сторони заднього фасаду нежитлової будівлі кінотеатру - пам'ятки архітектури національного значення (колишнє дворянське зібрання 1810 року, охоронний № 557/6) по вул. Соборності, 31 у місті Полтава, зі сторони вул. Європейська.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.06.2018 р.:
- закрито провадження у справі № 917/375/18 на стадії підготовчого провадження;
- скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.04.2018 у справі № 917/375/18;
- знято заборону ТОВ «Старнайт» та іншим особам щодо вчинення будь-яких дій стосовно об'єкта самочинного будівництва, а саме: прибудови орієнтовною площею 335 кв.м. з південної сторони заднього фасаду нежитлової будівлі кінотеатру - пам'ятки архітектури національного значення (колишнє Дворянське зібрання 1810 року, охоронний №577/6) по вул. Соборності, 31 у місті Полтаві, зі сторони вул. Європейська;
- повернуто прокуратурі Полтавської області з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1762,00 грн.;
- роз'яснено прокуратурі та позивачам, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду мотивована тим, що даний позов має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у т.ч. шляхом знесення самочинного збудованого об'єкта, який є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органа на звернення до суду на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018 р. у справі № 161/14920/16-а.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, заступник прокурора Полтавської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу № 917/375/18 направити для подальшого розгляду до господарського суду Полтавської області.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заступник прокурора Полтавської області стверджує, що в даному випадку має місце спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано виключно цивільними нормами та спрямовані на захист від вчинених відповідачем порушень. Наразі, у вимозі про знесення самочинного будівництва головним є захист саме у такій спосіб прав та інтересів держави в особі власника на нерухоме майно і на земельну ділянку - Полтавської міської ради.
За доводами скаржника, визначений прокурором спосіб захисту порушених відповідачем інтересів держави в особі Полтавської міської ради підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки законодавцем не визначено адміністративного порядку (публічної процедури), на підставі якої Полтавська міська рада має діяти саме як орган владних повноважень.
На виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 р., 13.11.2018 р. на електронну пошту суду від прокуратури Полтавської області надійшли пояснення № 05/2-89вих18 від 12.11.2018 р., в яких перший заступник прокурора Полтавської області зазначає, що враховуючи суб'єктний склад учасників справи, підстави позовних вимог, господарський суд Полтавської області дійшов передчасного висновку про підсудність даного спору адміністративному суду. 14.11.2018 р. через канцелярію суду дані письмові пояснення надійшли в паперовій формі.
Крім того, 14.11.2018 р. від Полтавської міської ради надійшли пояснення №042.2-10/1/10033 від 14.11.2018 р. щодо правового обґрунтування статусу Полтавської міської ради у спірних правовідносинах, згідно з якими внаслідок переобладнання будівлі по вул. Соборності, 31, відповідачем здійснено капітальну прибудову орієнтовною площею 335 кв.м. з південної сторони заднього фасаду нежитлової будівлі кінотеатру пам'ятки архітектури національного значення зі сторони вул. Європейської, незважаючи на те, що Полтавською міською радою не приймалось рішення щодо надання земельної ділянки для обслуговування такої прибудови, а виключно щодо обслуговування існуючих будівель і споруд по вул. Соборності, 31 у м. Полтаві.
Також, 14.11.2018 р. від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Старнайт» просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Прокурор у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Позивач-1 письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача-1 у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Представник позивача-2 у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу прокурора, з урахуванням наданих пояснень.
Представники відповідача у судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечили, зокрема, за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017 р.) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.
Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначені органи архітектурно-будівельного контролю, до яких належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Згідно з підп. 1 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Отже, орган державного архітектурно-будівельного контролю є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює делеговані повноваження, а тому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, які виникають під час виконання повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.
Зі змісту ч. 4 ст. 5 КАС України вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018 р. у справі № 161/14920/16-а, орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об'єкта. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органа на звернення до суду на підставі ч. 1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв'язку з його невиконанням. І, враховуючи положення ч. 4 ст. 5 КАС України, такий позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень - відділу державного архітектурно-будівельного контролю міської ради з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими.
В матеріалах справи міститься паспорт прив'язки Виконавчого комітету Управління з питань містобудування та архітектури щодо тимчасової споруди - майданчика з накриттям по вул. Соборності, 31, реєстраційний № 01-02-01-16/1574-1445, який є дійсним до 31.12.2018 р.
06.07.2016 р. між Полтавською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ «Старнайт», як орендарем, укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 31.
Відповідно до п. 2.1. договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка площею 1494 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:15:006:0342.
Згідно з п. 3.1 договору оренду землі, цей договір укладено на термін з 16.06.2016 р. по 31.12.2018 р.
Зі змісту зазначених приписів Департаменту ДАБІ у Полтавській області вбачається, що відповідачем на об'єкті змонтовано металевий каркас на фундаменті, тобто відповідач виконував будівельні роботи не тільки у підвалі кінотеатру, а й здійснив самочинне будівництво шляхом зведення прибудови безпосередньо біля будівлі кінотеатру без відповідних дозвільних документів, тому владні повноваження Департаменту ДАБІ у Полтавській області щодо виявлення порушень будівельних норм, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності тощо, поширюються як на будівлю кінотеатру (пам'ятку архітектури національного значення), так і на самочинне будівництво - прибудову, яка безпосередньо прилягає до південної сторони заднього фасаду кінотеатру.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди; встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки; відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.
За приписами ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.
До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Матеріалами справи доведено та учасниками справи не спростовано, що у позовній заяві прокурора, відповідних приписах, листах та зауваженнях позивачів ідеться, зокрема, про порушення вищезазначеного договору оренди землі та паспорту прив'язки, самочинно збудовану прибудову до пам'ятки архітектури - будівлі кінотеатру, яка є капітальною спорудою, а не малою архітектурною формою, про що також зазначено представником Полтавської міської ради у судовому засіданні 14.11.2018 р.
При цьому, у разі звернення до суду адміністративної юрисдикції з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб, зокрема, Полтавської міської ради та територіальної громади міста Полтава, від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідкам порушення відповідних норм і правил, тому доводи апеляційної скарги про неможливість Полтавської міської ради самостійно виступати в якості органу владних повноважень є безпідставними.
Приймаючи 11.04.2018 р. постанову у справі № 161/14920/16-а, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.11.2016 р. у справі № 21-1959а16, та відступила від висновку Верховного Суду України в цій категорії справ, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Речі поділяються на рухомі та нерухомі. До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення(ст. 179, 181 ЦК України).
За приписами ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.
Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) - (ч. 3 ст. 331 ЦК України).
Відповідно до ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Тобто, хоча позовні вимоги і стосуються знесення об'єкта самочинного будівництва - прибудови орієнтовною площею 335 кв.м. з південної сторони заднього фасаду нежитлової будівлі кінотеатру - пам'ятки архітектури національного значення (колишнє Дворянське зібрання 1810 року, охоронний № 577/6) по вул. Соборності, 31 у місті Полтаві, зі сторони вул. Європейська, а приписи № 47 від 31.03.2017 р., № 48 від 31.03.2017 р. стосуються будівельних робіт, проте жодних доказів наявності у відповідача прав власності на зведений об'єкт нерухомості (новостворене майно) - спірну прибудову сторони не надали. Крім того, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів виконання ним трьох зазначених умов, встановлених приписами ст. 331 ЦК України, щодо виникнення права власності на зазначену прибудову, яка знаходиться біля будівлі кінотеатру по вул. Соборності, 31 у м. Полтаві.
У судовому засіданні 14.11.2018 р. прокурор підтвердив, що право власності за відповідачем на самочинне будівництво не виникло, тому спірна прибудова до будівлі кінотеатру фактично є будівельними матеріалами, у певному вигляді.
Отже, посилання прокурора на доцільність захисту в порядку господарського судочинства прав та інтересів держави в особі власника нерухомого майна і земельної ділянки - Полтавської міської ради є необгрунтованими, оскільки метою знесення об'єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не самостворення з реєстрацією та переходом права власності на ці об'єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів. У зв'язку з чим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав та обставин зміни публічно-правового характеру спору на цивільно-правовий внаслідок пред'явлення прокурором позову в інтересах Полтавської міської ради (як власника земельної ділянки) є вірним.
Крім того, прокурором заявлено позов в інтересах позивача-1, зокрема, на підставі листа ДАБІ України № 1016-1.15/2785 від 23.11.2017 р., відповідно до якого Департамент ДАБІ у Полтавській області не є юридичною особою, не має кошторису доходів та видатків, в той час як кошторисні призначення для сплати судового збору у відповідача-1 відсутні. Тобто, позов в інтересах позивача-1 заявлено прокурором без належних підстав для представництва інтересів держави у суді.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 231, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.06.2018 р. у справі № 917/375/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 16.11.2018 р.
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя О.В. Стойка
Суддя Н.М. Пелипенко