79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" листопада 2018 р. Справа №910/23506/17
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді - О.Л. Мирутенко
суддів - О.І. Матущак
- ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання М.Кришталь
розглянувши апеляційну скаргу Долинської міської ради Івано-Франківської області
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018
у справі № 910/23506/17
за первісним позовом: Долинської міської ради Івано-Франківської області
до відповідача: ПАТ “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Долинанафтогаз”
про: визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки
за зустрічним позовом: ПАТ “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Долинанафтогаз”
до відповідача: Долинської міської ради Івано-Франківської області
про: визнання припиненим договору оренди земельної ділянки
з участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 - представник по довіреності б/н від 22.10.18
від відповідача - ОСОБА_3 - адвокат
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018р. у справі №910/23506/17 (суддя Кобецька С.М.) відмовлено у задоволенні позову Долинської міської ради Івано-Франківської області до ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки №2/5-1/77-ОР від 01.07.2005р.
Рішення суду мотивоване тим, що порушуючи ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивач та відповідач по первісному позову у місячний строк додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення в обов'язковому порядку не уклали. Відповідач не звертався до позивача з клопотанням про поновлення договору оренди землі, натомість просив позивача укласти новий договір оренди землі для обслуговування своїх виробничих об'єктів, проте меншою площею 12,7991 га. Відтак, суд дійшов висновку, що визнавати в судовому порядку укладеною додаткову угоду №2 до договору оренди землі на умовах, запропонованих позивачем суперечить принципу диспозитивності, який перш за все передбачає свободу вільного волевиявлення сторін при укладенні договору. Окрім того, судом відмовлено у задоволенні позову про визнання припиненим 12.11.2017 договору оренди земельної ділянки №2/5-1/77-ОР, оскільки така вимога не є способом захисту порушеного права, а є обставиною, на яку сторони посилаються в обгрунтування своїх вимог та заперечень під час розгляду даного спору, що настала відповідно до умов п. 29 договору та приписів ст.31 Закону України «Про оренду землі», що регулює спірні правовідносини.
Не погоджуючись з даним рішенням позивач за первісним позовом - Долинська міська рада Івано-Франківської області подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати згадане рішення в частині відмови у задоволенні позову Долинської міської ради Івано-Франківської області до ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Підставами для скасування оскаржуваного рішення в цій частині скаржник вважає те, що Долинською міською радою 17.08.2017 було прийнято рішення №843-29/2017 про поновлення договору оренди земельної ділянки на п'ять років, оскільки на спірній земельній ділянці площею 21,0715 га у м.Долина знаходяться об'єкти нерухомого майна - свердловини, які належать відповідачу. Як зазначає скаржник, відповідач продовжує користуватись даною земельною ділянкою та сплачувати за її користування відповідні платежі, що свідчить про те, що він має намір продовжувати відносини щодо оренди земельної ділянки. Відтак, на думку скаржника, ухваливши оскаржуване рішення суд першої інстанції фактично погодив відповідачу користування земельною ділянкою комунальної власності без укладення відповідного договору оренди землі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 року справу №910/23506/17 передано судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Якімець Г.Г. та Матущак О.І.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2018 року по справі №910/23506/17 відкрито апеляційне провадження та витребувано у Господарського суду Івано-Франківської області матеріали господарської справи.
15.08.2018 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/23506/17.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 року розгляд справи було призначено на 17.09.2018 року.
Відповідно до наказу №06-03/233 від 04.09.2018, який долучений до матеріалів справи, суддя Матущак О.І. перебував у відпустці у період з 10.09.2018 по 25.09.2018, у зв'язку з чим розгляд справи 17.09.2018 не відбувся, про що складено відповідне повідомлення.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 розгляд апеляційної скарги призначено на 17.10.2018.
03.10.2018 почав роботу Західний апеляційний господарський суд та відповідно припинив роботу Львівський апеляційний господарський суд.
Відповідно до ч.5 ст.31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадження, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2018 справу №910/23506/17 було передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_5 - головуючий суддя, ОСОБА_6, ОСОБА_1
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 прийнято до провадження апеляційну скаргу Долинської міської ради Івано-Франківської області та призначено справу до розгляду у судовому засідання на 05.11.2018.
В судове засідання 05.11.2018 року представник апелянта з'явився, вимоги апеляційної скарги підтримав повністю.
Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 05.11.2018 року з'явився, проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у відзиві, який надійшов на адресу суду апеляційної інстанції 13.08.2018, зокрема зазначив, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції з'ясовано, що позивач доказів звернення орендаря до орендодавця у встановлений ч.2 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору оренди землі строк з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі та проекту додаткової угоди не надав. Натомість, відповідач звертався до позивача із проханням укласти новий договір оренди землі для обслуговування своїх виробничих об'єктів, проте значно меншою площею, а саме 12,7991 га.
В судовому засіданні 05.11.2018 було оголошено перерву до 12.11.2018.
В продовженому судовому засіданні 12.11.2018 представники сторін свої позиції, викладені у апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, підтримали повністю.
Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 12.11.2018 проголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом, між Долинською міською радою (орендодавець/позивач) та структурною одиницею Нафтогазовидобувним управлінням "Долинанафтогаз" ВАТ "Укрнафта" (орендар/ відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки №2/5-1/77-ОР, зареєстрований у Державному реєстрі земель 14.07.2005 за №04.05.303.00103, згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у платне користування строком на 10 років земельну ділянку площею 21,0715га кадастровий номер 2622010100:01:029:0001 для обслуговування свердловин №102, №680, №108, №246, №292, №660, №250, №360, №291, №305, №40, які знаходяться в м. Долина (п.п.1., 2., 3. договору).
Додатковою угодою №1 від 15.07.15 поновлено на 2 роки строк дії договору оренди земельної ділянки №2/5-1/77-ОР, змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розмір орендної плати.
Листом №11МГВ-2206 від 31.07.17р. (а.с.19), відповідач повідомив позивача про намір повернути частину земельної ділянки площею 8,2724га за договором оренди земельної ділянки №2/5-1/77-ОР у зв'язку з тим, що на орендованій земельній ділянці окрім свердловин, знаходяться болота, чагарники, пасовища, присадибні ділянки, які не використовувались та не використовуються у господарській діяльності відповідачем, а також просив надати дозвіл на виготовлення нової технічної документації із землеустрою та укласти новий договір оренди земельної ділянки площею 12,7991га.
Рішенням Долинської міської ради Івано-Франківської області №843-29/2017 від 17.08.17 (а.с. 20-22) поновлено відповідачу терміном на 5 років договір оренди земельної ділянки площею 21,0715га кадастровий номер 2622010100:01:029:0001; зобов'язано відповідача укласти угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки з дати прийняття рішення та провести його державну реєстрацію.
Листом №55/05-17/18в від 02.10.17р. (а.с.24), позивачем направлено на адресу відповідача два примірника проекту додаткової угоди №2 до договору оренди №2/5-1/77-ОР. Відповідач відхилив оферту позивача та повернув примірники угоди без підписання (лист №18юр-3086 від 20.10.17р., а.с.26), що стало підставою для звернення позивача до суду з первісним позовом.
У зв'язку із закінченням 12.11.17р. терміну дії договору оренди №2/5-1/77-ОР від 01.07.05 відповідач листом №11МГВ-3475 від 10.11.17 (а.с.54-56) направив позивачу для підписання акт приймання-передачі земельної ділянки площею 21,0715га з оренди, проте позивач не підписав вказаний акт, що стало підставою для звернення відповідача до суду з зустрічним позовом.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України Про оренду землі).
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За правилами статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Частиною 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Із системного аналізу ст.ст. 319, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України випливає, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, яке визначене ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі, можливе лише за наявності волевиявлення обох сторін та дотримання умов, встановлених цією нормою.
Так, згідно з ч. ч. 1 - 5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Приписи ч. 6 ст. 33 цього Закону регламентують і автоматичне поновлення договору оренди землі при умові відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Для застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність наступних юридичних фактів: - орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; - орендар належно виконує свої обов'язки за договором; - відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; - сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
При цьому ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлює обов'язковий порядок укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення - у місячний строк, за умови дотримання сторонами вимог ч. 6 ст. 33 цього Закону.
Відтак, суд першої інстанції вірно констатував той факт, що позивач та відповідач у місячний строк додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення не уклали. Відповідач не звертався до позивача з клопотанням про поновлення договору оренди землі, натомість просив позивача укласти новий договір оренди землі для обслуговування своїх виробничих об'єктів, проте меншою площею 12,7991га. Відповідно у орендодавця - апелянта не виникло обов'язку щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення, як це передбачено ч.8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Виходячи з викладеного, змушувати орендаря в судовому порядку до примусового укладення додаткової угоди №2 до договору оренди землі на умовах запропонованих позивачем (орендодавцем), за відсутності волевиявлення орендаря до такої угоди суперечить принципу диспозитивності цивільного права, який перш за все передбачає свободу вільного волевиявлення сторін при укладенні договору.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання укладеною додаткової угоди №2 до договору оренди земельної ділянки №2/5-1/77-ОР, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.07.2005 за №04.05.303.00103, в редакції позивача, та відмову у задоволенні позову в цій частині.
Посилання позивача - апелянта на те, що земельна ділянка не може бути прийнята останнім з оренди через неналежний стан в зв'язку із знаходженням на ній майна відповідача правомірно відхилена судом першої інстанції з огляду на необґрунтованість та недоведеність будь-якими доказами. Чинне законодавство не встановлює права орендодавця не прийняти з оренди земельну ділянку по завершенню строку дії договору, натомість надає право на відшкодування збитків у разі погіршення орендарем корисних властивостей земельної ділянки.
Також, судом обгрунтовано відмовлено у задоволенні вимоги відповідача до позивача про визнання припиненим 12.11.17 договору оренди земельної ділянки №2/5-1/77-ОР, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.07.2005 за №04.05.303.00103 з огляду на наступне.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд виходив із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Обраний відповідачем - ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» спосіб захисту прав та законних інтересів не призводить до поновлення порушеного права та реального захисту його прав у випадку їх задоволення. Крім того зі змісту зустрічної позовної заяви та матеріалів справи не вбачається, що позивач - Долинська міська рада будь-яким чином порушує, не визнає або оспорює право чи охоронюваний законом інтерес відповідача.
Позовна вимога про визнання припиненим договору оренди землі не є способом захисту порушеного права, а є обставиною, на яку сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень під час розгляду даного спору, що настала відповідно до умов п. 29 договору та приписів ст. 31 Закону України "Про оренду землі", що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу Долинської міської ради Івано-Франківської області, № 759/05-28/14в від 24.07.2018р. - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018р. у справі №910/23506/17 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.
ОСОБА_7 ОСОБА_5
Судді: О.І. Матущак
ОСОБА_1
“Повний текст постанови виготовлено 15.11.2018”