Справа № 755/6931/18
"05" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Рудь Н.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги мотивував тим, що 08 травня 2015 року на вул. Святошинська в напрямку вул. Київська в м. Вишневе відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Рута 22» д/н НОМЕР_1, під керуванням відповідача, та автомобіля марки «Форд Фокус» д/н НОМЕР_2, під керуванням позивача. 13 червня 2016 року постановою старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015110200001719 від 08 травня 2015 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. 16 січня 2017 року постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в психологічних та фізичних стражданнях, неможливістю в подальшому користуватися пошкодженим автомобілем, оскільки відновлювальний ремонт коштує значних коштів, а також спричиненням тілесних ушкодженнях, що підтверджується довідкою Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 08 травня 2015 року, відповідно якої ОСОБА_1 поставлено діагноз: забій грудної клітини, забій шийного відділу хребта, синці в області шийного відділу хребта. У зв'язку з чим позивач спросить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
12 вересня 2018 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
05 листопада 2018 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надав письмову заяву з прохання слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Судова повістка про виклик відповідача в судове засідання в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - "за закінченням терміну зберігання ".
Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності позивача та відповідача в судовому засіданні на підставі наявних справі доказів без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідив в судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
13 червня 2016 року постановою старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015110200001719 від 08 травня 2015 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України (а.с.4).
16 січня 2017 року постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.5).
Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, а тому предметом доказування є наявність певних дій відповідача, які призвели до заподіяння позивачу моральної шкоди.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на заподіяння відповідачем моральної шкоди, яка полягає в психологічних та фізичних стражданнях, неможливістю в подальшому користуватися пошкодженим автомобілем, оскільки відновлювальний ремонт коштує значних коштів, також спричиненням тілесних ушкодженнях, що підтверджується довідкою Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 08 травня 2015 року, відповідно якої ОСОБА_1 поставлено діагноз: забій грудної клітини, забій шийного відділу хребта, синці в області шийного відділу хребта.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано звіт № 334 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля марки «Форд Фокус» д/н НОМЕР_2 - в розмірі 187 448,05 грн. (а.с.7-9) та довідку Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 08 травня 2015 року, відповідно до якої ОСОБА_1 поставлено діагноз: забій грудної клітини, забій шийного відділу хребта, синці в області шийного відділу хребта (а.с.10).
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 14 травня 2018 року строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст.1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
У пункті 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" указується, зокрема, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається зазначившим моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 зазначеної постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Відповідно до п.7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Враховуючи роз'яснення, що містяться у п.9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач у зв'язку з пошкодженням автомобіля та необхідністю проведення ремонту, тривалістю ремонту, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, інших обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості.
Судом встановлено, що діями відповідача спричинені позивачу моральні страждання, які пов'язані із завданням тілесних ушкоджень та пошкодженням транспортного засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Однак при визначенні розміру моральної шкоди, суд керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, визначає у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 45 000,00 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.
З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають задоволенню частково: стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, на корить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: 02125, АДРЕСА_1, у відшкодування моральної шкоди у розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. В решті позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 16, 23, 1167, 1187 ЦК України, п.п. 3, 4, 5, 7, 9 постанови Пленуми Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, на корить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: 02125, АДРЕСА_1, у відшкодування моральної шкоди у розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 листопада 2018 року.
Суддя Н.Є.Арапіна