Справа №522/11807/18
Провадження по справі № 1-кп/522/1558/18
23 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:
- 06.06.2016 року Приморським районнім судом м. Одеси за ч. 2 ст. 189 КК України до 5 років позбавлення волі на підставі ст. 75, 76, КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки приговор вступив в силу 21.06.2016 року,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
05 липня 2018 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018161500001159 від 20.05.2018 р., стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, суд, незалежно від наявності клопотань учасників судового розгляду, зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до спливу 60 денного строку.
В судовому засіданні при обговоренні питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, прокурор та потерпілий вважали за потрібне продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки є ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 вказали, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, існує необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, оскільки ризики, вказані в клопотанні прокурора, не доведені, ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що існують достатні підстави для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, не працевлаштований, ніде не навчається, не одружений, свідчать про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 7 років, окрім цього, інкримінований ОСОБА_3 злочин було вчинено після спливу іспитового строку за раніше вчиненний злочин, обвинувачений не має офіційного місця роботи, навчання, не одружений, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, а тому є ризики того, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і що необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк до 7 років, офіційно не працевлаштований, ніде не навчається, дітей не має, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв'язків, а також беручи до уваги, що інкримінований обвинуваченому ОСОБА_3 злочин було вчинено із застосуванням насильства, вважаю за необхідне не визначати розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 331 КПК України, суд,-
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеська установа виконання покарань-21» Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації на 60 діб, тобто до 22.12.2018 року.
Строк дії запобіжного заходу обчислюється з моменту оголошення ухвали суду, тобто з 23.10.2018 року.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
23.10.2018