Справа № 826/12794/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
14 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Шелест С.Б., Пилипенко О.Є.
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Капітал-Інвест» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Капітал-Інвест» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови від 12.07.2018 р.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр "Капітал-Інвест" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12.07.2018 р. ВП № 56740867 про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва № 36/17/073-4582 від 25.05.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова державного виконавця винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.10.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчий документ - постанова Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва про накладення штрафу №36/17/073-4582 від 25.05.2017 р. не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить таких реквізитів як дата набрання рішенням законної сили та строку пред'явлення рішення до виконання. Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та вчинені з порушенням норм матеріального права в частині вимог ст. 244 КАС України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради на підставі звернення мешканців будинку на вул. Городецького, 10/1 (вх. № 073/КО-387 від 28.03.2017 р.) у присутності директора ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті: Реконструкція нежитлового приміщення (в літ. А) та нежитлових приміщень №№ 1, 1 А, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 14, 15 (група приміщень № 27) з їх об'єднанням по вул. Архітектора Городецького, 10/1 в Печерському районі м. Києва.
За результатами перевірки встановлено, що замовником ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" наведено недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт № KB №083143320440 від 28.11.2014 р. та декларації про готовність об'єкта до експлуатації № KB 143143450771 від 11.12.2014 р. у частині необхідності використання земельної ділянки та отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 36, ч. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; проектна організація ТОВ "АМ "А. Володарська" передала замовнику - ТОВ "Центр Капітал-Інвест" проектну документацію для виконання будівельних робіт на об'єкті, розроблену з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, чим порушено ст. 26 Закону України "Про архітектурну діяльність", аб. 1 ч.1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
За результатами проведеної перевірки посадовою особою Департаменту складено акт від 19.04.2017 р. та видано ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил від 19.04.2017 р. та складено протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності від 19.04.2017 р.
У подальшому видано наказ від 24.04.2017 р. №133 про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації, яким скасовано реєстрацію декларації про початок будівельних робіт "Реконструкція нежитлового приміщення (в літ. А) та нежитлових приміщень №1, 1А, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 14, 15 (група приміщень №27) з їх об'єднанням по вул. Архітектора Городецького, 10/1 в Печерському районі м.Києва", від 28.11. 2014 р. №КВ 083143320440. Замовник будівництва - товариство з обмеженою відповідальністю "Центр "Капітал-Інвест".
Постановою від 25.05.2017 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №36/17/073-4582 до позивача застосовано штраф у розмірі 151 560,00 грн. за порушення, визначені аб.4 п. 6 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
ТОВ "Центр "Капітал-Інвест" оскаржив вказану постанову, а також наказ №133 від 19.04.2017 р. в судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2018 р. у справі №826/7458/17 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Капітал-Інвест" відмовлено.
Постановою апеляційної інстанції від 20.06.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Капітал-Інвест" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2018 р. залишено без задоволення.
За заявою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 12.07.2017 р. головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП № 56740867 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 25.05.2017 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №36/17/073-4582 про у розмірі 151 560,00 грн.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із загальних положень Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 р. №208/94-ВР, відповідно до якого штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови (ч. 3 ст. 4). У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку. Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення. В той же час, ч. 3 ст. 4 Закону №208/94-ВР визначено, датою набрання рішенням законної сили є несплата штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. У оскаржуваній постанові Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12.07.2018 р. ВП № 56740867 вказано строк набрання чинності рішенням - 09.06.2017 р., що є п'ятнадцятим днем з для винесення постанови. Строк пред'явлення рішення (постанови) до виконання, визначений у ч. 3 ст. 4 Закону №208/94-ВР, а саме: протягом двох років з дня винесення.
Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (надалі - Закон N 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів визначені статтею 3 названого Закону.
Частиною 1 ст. 4 вищевказаного Закону визначено вимоги до виконавчого документу.
Так, у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до ч. 4 цієї ж статті визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності регулюється Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року N 208/94-ВР (надалі - Закон N 208/94-ВР).
Відповідно до статті 4 названого Закону порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку. Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови.
У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.
Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.
Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» визначено Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 р. N 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 735) (надалі - Порядок N 244).
Пунктом 23 названого Порядку визначено, що у постанові про накладення штрафу зазначаються: посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка винесла постанову; дата розгляду справи; відомості про суб'єкта містобудування, щодо якого розглядається справа (для фізичних осіб - підприємців: прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання/реєстрації, місце роботи, посада, відомості про документ, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, орган, що його видав), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття такого номера), інші відомості; для юридичних осіб: найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ, посада, прізвище, ім'я, по батькові керівника, інші відомості); обставини, установлені під час розгляду справи; нормативно-правовий акт, нормативний документ (акт), вимоги якого порушено; положення Закону, яке передбачає відповідальність за відповідне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові зазначаються порядок і строк її оскарження.
Наведеними нормами передбачено, що постанова про накладення штрафу набирає законної сили у разі несплати штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови, що і є датою набрання рішенням законної сили.
Системний аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що виконавчий документ має містити такі обов'язкові реквізити як дату набрання рішенням законної сили та строк пред'явлення його виконання. В той же час, проставлення в постанові про накладення штрафу дати набрання законної сили не передбачено, оскільки така дата залежить від фактичного невиконання такої постанови протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення або надіслання, а, отже, повинна вираховуватися виходячи із вказаних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12.07.2018 р. ВП № 56740867 вказано строк набрання чинності рішенням - 09.06.2017 р., що є п'ятнадцятим днем з для винесення постанови.
В той же час, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем не надано доказів того, що стягувачем скеровано йому постанову пізніше ніж 25.05.2017 р., тоді як при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження орган стягнення мав керуватися тією інформацією, яку надав йому стягувач.
Суд першої інстанції також вірно зазначив, що оскільки постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є виконавчим документом, то для пред'явлення її до виконання немає необхідності чекати на результати її судового оскарження, якщо таке має місце, тому посилання позивача на той факт, що 02.08.2017 р. відкрито провадження у справі №826/7458/17 про оскарження постанови, не впливає на набрання нею чинності.
Вказана постанова могла бути пред'явлена стягувачем до виконання і під час судового оскарження, що призвело би до необхідності вирішення питання про зупинення її виконання, але не впливало на дату набрання нею законної сили.
Окрім того, строк пред'явлення рішення (постанови) до виконання в силу приписів ч. 3 ст. 4 Закону №208/94-ВР становить протягом двох років з дня його винесення. Імперативне визначення строку пред'явлення постанови до виконання у Законі виключає необхідність визначення такого строку в кожній постанові.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення, оскільки скасування оскаржуваного рішення за своєю суттю з підстав не зазначення дати набрання ним законної сили та строку пред'явлення до виконання є за своєю суттю таким явищем як «правовий пуризм».
Загальноприйнято розуміти пуризм як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.
Слід відмітити, що поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
Таким чином, «правовий пуризм» на відміну від обставин «істотного та непереборного характеру» завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб'єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.
Виходячи з наведеного, не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 287, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Капітал-Інвест» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: С.Б. Шелест
О.Є. Пилипенко