Справа № 802/1036/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
09 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (судове рішення ухвалене 21 травня 2018 року, час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту судового рішення 29 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Вінницької дирекції приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,
У квітні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Вінницької дирекції приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - позивач, товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.
В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що за наслідком проведеної податковим органом планової виїзної документальної перевірки дотримання податкового законодавства товариством, зафіксовано порушення п.135.1, п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового кодексу України, за рахунок не включення позивачем до інших доходів суми отриманих платежів, які не підтвердженні належним чином оформленими договорами страхування, та як наслідок винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.12.2017 р. та податкову вимогу № 7282-17 від 12.01.2018 р.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 12.12.2017 року № НОМЕР_1.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у Вінницькій області від 12.01.2018 року №7282-17.
Стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Вінницької дирекції приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1 762 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вінницька дирекція приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" як юридична особа зареєстрована за № 26339492, видами діяльності зазначено 65.12 інші види страхування, крім страхування життя, 66.21 оцінювання ризиків та завданої шкоди, 66.22 діяльність страхових агентів і брокерів, 66.29. інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення.
У період з 27.10.2017 р. по 23.11.2017 р. фахівцями контролюючого органу на підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Вінницькій області, відповідно ст.20, п.77.2 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на ІV квартал 2017 року, проведено планову виїзну документальну перевірку Вінницької дирекції приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р., валютного за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2017 р.
За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у Вінницькій області складено Акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки Вінницької дирекції приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р., валютного за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2017 р." від 30.11.2017 р. № 2741/1402/26339492.
Згідно висновків якого встановлено порушення Вінницькою дирекцією приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія":
- п.135.1 ст.135, п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.137.16 ст.137, п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено загальне податкове зобов'язання по податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 8 697,60 грн. у тому числі за 3 квартал 2014 р. - 1 190,47 грн.; за 4 квартал 2014 р. - 7 507,13 грн.;
- п.п.168.1.2, п.168.1 ст.168, п.176.1 “е” та п.176.2 “а” ст.176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.214 р. по 30.06.2017 р. у загальній сумі 4 691,17 грн.;
- ч.8 ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а саме: несвоєчасно сплачено єдиний внесок у сумі 337,60 грн.;
- п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", несвоєчасно подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за жовтень 2013 р., листопад 2013 р.;
- п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.1 “е” та п.176.2 “а” ст.176 та п.п.1.4, 1,6 п.16-1 Підрозділу 10 “Інші перехідні положення” Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету суми узгодженого податкового зобов'язання самостійно визначеного податковим агентом ВД ПрАТ "УПСК" з військового збору за період з 30.08.2014р. по 30.06.2017 р. в сумі 713,45 грн.;
- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, встановлено випадки неоприбуткування готівкових коштів в день їх фактичного надходження за перевіряємий період у загальній сумі 1 484,76 грн.;
- п.6 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не забезпечено зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну у кількості 3 шт.
На підставі складеного Акта перевірки від 30.11.2017 р. № 2741/1402/26339492, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2017 р. № НОМЕР_1 та податкову вимогу від 12.01.2018 р. № 7282-17.
Не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався адміністративною процедурою його оскарження.
Рішенням ДФС України від 15.03.2018 р. № 8950/6199-99-11-01-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 12.12.2017 р. №0010661402, а скаргу без задоволення.
Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням від 12.12.2017 р. та № НОМЕР_1 податковою вимогою від 12.01.2018 р. № 7282-17, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що факт укладення договорів страхування підтверджено матеріалами справи, зазначеним у платіжних дорученнях призначенням платежу, невизнання жодного з договорів недійним, окрім того висновки акта перевірки, щодо порушення позивачем вимог п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового кодексу України, не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Внаслідок проведеної фіскальним органом перевірки, перевіряючими встановлено, що за перевіряємий період на банківські рахунки Вінницької дирекції ПрАТ "УПСК" та у касу дирекції надходили кошти у вигляді страхових платежів, які не підтверджені належним чином оформленими договорами страхування протягом 2014 року на загальну суму 44 666,50 грн., а саме: у договорах страхування відсутня інформація про страховика (назва, адреса, номер телефону), підписи сторін, що передбачено бланком договору страхування та є обов'язковими реквізитами документа.
Також, в акті перевірки зазначено, що на розрахунковий рахунок та в касу Вінницької дирекції протягом 2014 року надійшли кошти від юридичних та фізичних осіб без наявності договорів страхування на загальну суму 13 317, 49 грн., які є іншими доходами від діяльності, не пов'язаної із страхуванням та підлягають оподаткуванню на загальних підставах, а саме:
- 21.12.2014 на розрахунковий рахунок надійшли кошти у сумі 1 652,79 грн. від ДП "Клінічний санаторій "Авангард" у вигляді внесків по договору страхування №02/001/13/143-Д від 21.12.2014 р.;
- 15.12.2014 р. надійшли кошти по розрахунковій квитанції у сумі 505,44 грн. від ОСОБА_2 у вигляді оплати згідно договору;
31.12.2014 р. надійшли кошти в касу відповідно до прибуткового касового ордера від 31.12.2014 р. за №1180 в сумі 6 336,03 грн. від ОСОБА_3, підстава - страхові платежі;
31.12.2014 р. надійшли кошти в касу відповідно до прибуткового касового ордера від 31.12.2014 р. за № 1181 в сумі 4 823,23 грн. від ОСОБА_3, підстава - страхові платежі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням (стаття 2 Закону України "Про страхування").
В силу статті 10 Закону України "Про страхування" страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування").
Згідно статті 18 Закону України "Про страхування" факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.
Отже, основною вимогою для визнання доходів у якості страхового платежу є укладений між страхувальником та страховиком договір страхування, який відповідає вимогам Закону України "Про страхування" та містить обов'язкові реквізити та положення.
Згідно п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового Кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки), для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді:
- страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вищезазначений договір має наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних умов договору.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта, що посадовими особами товариства не було надано до перевірки договори страхування, оскільки представниками відповідача не надано до суду доказів, які б свідчили, що перевіряючими необхідні документи були витребувані за письмовою або усною вимогою, а позивачем було відмовлено у надані витребуваних документів.
В судове засідання суду першої інстанції представником позивача надано копії відповідних полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, копію договору №02/001/13/143Д про порядок та умови здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладений між ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ДП "Клінічний санаторій "Авангард".
Як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки перевіряючими зазначено, що при перевірці використано, зокрема, реєстр договорів страхування, які не підтверджують надання послуг страхування та на підставі яких здійснювалось відображення страхових платежів у бухгалтерському та податковому обліку Вінницької дирекції ПрАТ "УПСК", за причини того, що у договорах відсутня інформація про страховика (назва, адреса, номер телефону), підписи сторін, що передбачено бланком договору страхування.
Згідно статті 18 Закону України "Про страхування" факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Апелянт стверджує про відсутність під час перевірки договорів страхування, які не є первинними документами в контексті змісту Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-Х1V).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Даний правовий висновок міститься в Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року по справі 826/15024/14 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року по справі № 808/2549/17.
Відповідно до п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 ПК України для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді: страхових платежів, страхових внесків страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування.
З огляду на наведе вище та системний аналіз положень п.44.1. статті 44, п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 ПК України, статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні», статті 2 Закону України "Про страхування", сам по собі факт відсутності договорів страхування, не може свідчити про отримання Позивачем інших доходів ніж від страхової діяльності.
У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року N 742/11/13-11 наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Фактичне здійснення господарської операції апелянтом не заперечується.
У листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 N 1936/11/13-11, звертається увага, не те, що цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
З огляду на зазначене вище, та враховуючи що страхування є, виключним видом господарської діяльності та економіко-правової зміст самого страхування, висновок про не надання послуги зі страхування за умови сплати страхового платежу, подальшого внесення договору страхування до ЦБД МТСБУ є незаконним та необгрунтованим.
В розумінні статті 3 Закону України "Про страхування" та п.1.1 статті 1 Закону України
"Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особи, які сплатили страхові платежі є страхувальниками.
А сплата саме страхових платежів за укладеними договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів підтверджується зазначеними у платіжних документах призначенням платежу.
Згідно п.п.156.11 п.156 ст.156 Податкового кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді: страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування.
Враховуючи, що факт укладення договорів страхування підтверджено матеріалами справи, зазначеним у платіжних дорученнях призначенням платежу, невизнання жодного з договорів недійним, суд наголошує, що, висновки акта перевірки щодо порушення позивачем вимог п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового кодексу України, не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 12.12.2017 року №0010661402 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 12.01.2018 року №7282-17, позаяк остання прийнята у зв'язку із несплатою позивачем зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 12.12.2017 року №0010661402, протиправність якого, була встановлена в ході розгляду даної адміністративної справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, приведені в апеляційних скаргах доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 15 листопада 2018 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5