П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 480/1556/18
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Терентьєв Г.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління патрульної поліції в Миколаївській області, інспектора 1-го взводу 2-ої роти 4-го батальйону УПП в Миколаївській області Миколюка Юрія Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до управління патрульної поліції в Миколаївській області, інспектора Миколюка Юрія Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення Серія НК №584970 за ст. 122 ч.2 КУпАП у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він не порушував правила дорожнього руху, а постанова винесена безпідставно та з порушенням чинного законодавства.
Представник відповідача подав відзив на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення де зазначив, що факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (порушення правил користування зовнішніми світловими приладами) є наявними та підтверджується наданими стороною відповідача доказами у вигляді відеозаписів з нагрудного відеореєстратора.
Відеозаписом зафіксовано той факт, що транспортний засіб керований позивачем здійснював рух без ввімкненого світла фар, чим порушив п. 19.1 ПДР України.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.
На вказане рішення позивачем подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не були враховані його пояснення щодо порушення процесуальних норм відповідачем, а саме: проведення розгляду справи на місці зупинки, а не за місце вчинення правопорушення.
Також апелянт вказує на те, що ним було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи для користування юридичною допомогою адвоката або фахівця у галузі права, однак відповідачем було в цьому відмовлено без обґрунтування причин.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Колегією суддів встановлено, що 07 серпня 2018 року інспектором УПП в Миколаївській області Миколюком Ю.О. винесено постанову у справі про адміністративне правпорушення серії НК № 584970, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП і накладено штраф в розмірі 425 грн.
Із вказаної постанови вбачається, що 06.08.2018 року о 23:57 год. в м. Миколаєві на перехресті вул. Крилова та вул. І. Карпенка водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ФІАТ державний номер НОМЕР_1, у якого в темну пору доби не були ввімкнені фари ближнього світла чим порушено п. 19.1 ПДР України.
Згідно до п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до вимог п. 19.1 ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН
Колегія суддів не приймає та вважає безпідставними посилання апелянта на те, що з наданого відповідачем відеозапису неможливо встановити марку, модель, державний номер та особу, що скоїла правопорушення, оскільки факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (порушення правил користування зовнішніми світловими приладами) підтверджується наданими відповідачем доказами у вигляді відеозаписів з нагрудного відеореєстратора.
Відеозаписом « 20180807073354001546» зафіксовано той факт, що транспортний засіб під керуванням позивача здійснював рух без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушено п. 19.1 ПДР України.
Іншими наданими відповідачем відеозаписами зафіксовано саме процедуру розгляду справи та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи позивачу було повідомлено про початок розгляду справи, роз'яснено положення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Після винесення постанови позивачу було запропоновано отримати ї копію під підпис, на що позивач погодився.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. До таких даних можуть належати пояснення свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем було здійснено оцінку доказів на підставі ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Колегією суддів було оглянуто відеозапис «20180807073354001546», яким зафіксовано транспортний засіб під керуванням позивача, який виїхав на проїзну частину і рухався без ввімкненого ближнього світла фар, що є порушенням п. 19.1 ПДР України. Інших автомобілів, які рухалися без ввімкненого ближнього світла фар у наведеному відеозаписі не зафіксовано.
Тобто, наведеними обставинами спростовуються посилання апелянта на деякий невідомий автомобіль, який рухався без ввімкнення ближнього світла фар, з огляду також на положення ст. 77 КАС України, відповідно до яких обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
Проте, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Разом з тим, хибними є також доводи позивача про відсутність в оскаржуваній постанові відомостей щодо технічного засобу для здійснення фотофіксації та/або відеозапису. Колегія суддів звертає увагу на відсутність у поліцейських обов'язку вносити до постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відомостей про технічний засіб, яким велась фото- чи відео- зйомка. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб фото- чи відео- фіксації. Такі відомості зазначаються у постанові, яка виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване саме в автоматичному режимі.
Аналогічна позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 р. у справі №536/583/17, висновки якого мають враховуватись судами при виборі та застосуванні норм права.
Крім того, хибними та безпідставними також є посилання апелянта на порушення відповідачем процесуальних норм через проведення розгляду справи на місці зупинки, а не за місцем вчинення правопорушення.
Так, розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та притягнення особи до відповідальності має відбуватись у скороченому провадженні, Скорочене провадження у справі про зазначене адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення - без складання відповідного протоколу.
Разом з тим, відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення мають враховуватися характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Враховуючи всі викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було враховано всі необхідні обставини при розгляді справи, постанову було винесено відповідно до чинного законодавства, а той факт, що особа не визнає факту правопорушення чи свою вину, не звільняє її від притягнення до відповідальності у випадку її об'єктивної винуватості.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.